Ухвала

від 28.08.2023 по справі 757/17059/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 25.05.2023 задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на вилучене майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP Probook450 G5 S/N 5CD8510P22.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зобов`язати Головне слідче управління Національної поліції України повернути ОСОБА_7 майно, вилучене під час обшуку у кримінальному провадженні № 42023000000000156 від 07.02.2023, а саме: мобільний телефон Huawei P Smart Z; ноутбук HPProbook 450 G5 S/N 5CD8510P22.

---

Справа № 757/17059/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4183/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.03.2023 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , надано дозвіл на відшукання комп`ютерів, ноутбуків, планшетів, жорстких дисків, флеш накопичувачів, мобільних телефонів, із можливістю вилучення з них інформації щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, однак дозвіл на вилучення телефону та ноутбуку не надавався.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що прокурор звернувся із клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки обшук проведено 24.03.2023, а клопотання подано лише 28.04.2023.

Прокурор у клопотанні та слідчий суддя в ухвалі посилаючись на всі критерії, зазначені у ст. 98 КПК України, не навели жодного належного та допустимого доказу відповідності вилученого у ОСОБА_7 майна хоча б одному із цих критеріїв.

Постанова слідчого про визнання майна речовими доказами є формальною, оскільки винесена у день вилучення мобільного телефону та ноутбуку, без їх огляду та відповідно встановлення відповідності критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

У доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні докази відповідності вилученого мобільного телефону та ноутбуку речовим доказам, у тому числі протокол огляду раніше зазначеного майна.

На переконання захисника, із протоколу огляду від 07.04.2023 неможливо ідентифікувати, що огляд проводився саме ноутбука, який вилучено у ОСОБА_7 , а також органом досудового розслідування не встановлено, яка саме інформація на оглянутому ноутбуці наявна та яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, вона відповідає.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Слідчим суддею, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора від 27.04.2023, яке надійшло до суду 28.04.2023, розглянуто лише 25.05.2023.

Накладений арешт ускладнив життя ОСОБА_7 та її нормальне існування, позбавив можливості отримувати інформацію, а також можливості реалізовувати фахові вміння.

Слідчий суддя, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права володіння майном завданням кримінального провадження.

Крім того, захисник вказував на те, що у судовому засіданні 25.05.2023 оголошено лише вступну та резолютивні частини оскаржуваної ухвали, повний текст ухвали слідчого судді оголошено без участі ОСОБА_7 та її представника. Копію оскаржуваної ухвали отримано лише 21.06.2023, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущено.

ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомила та клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності зазначеної особи, яка не прибула в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто 25.05.2023 за участю захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , із оголошенням вступної та резолютивної частини ухвали. Дані по вручення захиснику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 копії резолютивної частини оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.

Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 29.05.2023 у відсутності учасників судового провадження (а.с. 80).

Як зазначено захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , та підтверджується даними розписки (а.с. 86), копію оскаржуваної ухвали захисником отримано 21.06.2023, тоді як 25.06.2023 подано апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу подану в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000156 від 07.02.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_9 та члени його родини, заручившись підтримкою депутатів Державної думи російської федерації від партії «Єдина росія», зокрема депутата ОСОБА_10 та інших громадян російської федерації, організував на території України діяльність групи компаній ТОВ «Біохімінвест» (код ЄДРПОУ 35165147), до якої входять ТОВ «Укрхімресурс» (код ЄДРПОУ 32495389), ТОВ «Челенджер А» (код ЄДРПОУ 44887305), ТОВ «Глікохім» (код ЄДРПОУ 37691047), ТОВ «Біохімтранс» (код ЄДРПОУ 43418799), ТОВ НВП «МФК» (код ЄДРПОУ 43620691), ТОВ «АУЮСТ» (ЄДРПОУ 44965461), ТОВ «Овечацький спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 44381550), ТОВ «Укрюжполіметалл» (код ЄДРПОУ 32663586), ТОВ «Тосол Синтез Україна» (код ЄДРПОУ 37489488), ТОВ «Нафтохімік ЛТД» (код ЄДРПОУ 36670733), ТОВ «Фламма» (код ЄДРПОУ 31273238), ТОВ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 00902151), Дочірнє підприємство «Районний торговий дім» ВАТ МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 24893862), Відокремлений підрозділ «КРАС-КАЛИНІВКА» дочірнього підприємства «Районний торговий дім» ВАТ МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» (код ЄДРПОУ 44513332) та інші, які використовуючи з 2007 року основні активи приватизованого у 2021 році нерухомого майна ДП «Калинівський експериментальний завод по фракціонуванню олії та жирів» та інші виробничі і складські приміщення підконтрольних компаній, здійснюють виробництво дистильованого гліцерину, парафіну та моторних мастил з давальницької сировини російських компаній, яке містить шкідливі відходи, з подальшим експортом готової продукції до російської федерації. При цьому з гліцерину можуть добувати вибухову речовину тринітрогліцерин (нітрогліцерин).

Як убачається із матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.03.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання казначея ТОВ «Біохімінвест» ОСОБА_7 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_11 .

Згідно даних протоколу обшуку від 24.03.2023, складеного слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , цього ж дня у ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено майно, у тому числі мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та ноутбук HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_13 від 24.03.2023майно, вилучене у ході обшуків 24.03.2023, у тому числі: мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000000156 від 07.02.2023.

28.04.2023 прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням від 27.04.2023, в якому просив накласти арешт на вилучене майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; ноутбук HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023000000000156 від 07.02.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені речі, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна призвести до їх знищення, приховування чи спотворення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання захисника на недоведеність відповідності вилученого майна речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Підстави вважати постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_13 від 24.03.2023про визнання мобільного телефону Huawei P Smart Z IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та ноутбуку HP Probook 450 G5 S/N 5CD8510P22, речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000000156 від 07.02.2023, такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у колегії суддів відсутні, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Порушення органом досудового розслідування визначеного абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України строку звернення із клопотанням про арешт майна, а також порушення слідчим суддею строку розгляду такого клопотання вочевидь є недотриманням вимог КПК України, проте, на переконання колегії суддів, таке порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, а тому доводи апеляційної скарги захисника у цій частині є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що у доданих до клопотання матеріалах відсутній протокол огляду вилученого майна, спростовуються матеріалами клопотання, які містять протокол огляду вилучених речей у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 07.04.2023, складений консультантом-експертом (з-оп) 4 відділу 5 управління ГУ «І» ДЗНД Служби безпеки України ОСОБА_14 (а.с. 52-63).

Крім того, на аркушах 3-12 зазначеного протоколу відображена інформація за результатами огляду саме ноутбуку HP Probook S/N 5CD8510P22, що спростовує доводи апелянта у цій частині.

Посилання захисника на те, що накладений арешт ускладнив життя ОСОБА_7 та її нормальне існування, позбавив можливості отримувати інформацію, а також можливості реалізовувати фахові вміння, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді про арешт майна відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 25 травня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3