Ухвала

від 31.08.2023 по справі 758/7476/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42021102070000169, а саме:

1) вилученого 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_11 :

- мобільного телефону марки «Samsung Galaxy» imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , всередині якого містяться сім-карти з абонентськими номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ,

що належить та перебуває у користуванні ОСОБА_11 ;

2) вилученого 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_12 :

- пристрою для відстрілу патронів несмертельної дії, калібр 9мм Р.А., модель ВІЙ 19, № НОМЕР_5 , чорного кольору;

---

Справа № 758/7476/23 Слідчий суддя - ОСОБА_13

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4657/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- паспорту на вказаний пристрій для відстрілу патронів несмертельної дії моделі ВІЙ 19, № НОМЕР_5 , від 21.09.2020;

- коробки для вказаного пристрою для відстрілу патронів несмертельної дії моделі ВІЙ 19 з маркуванням НОМЕР_5 ;

- дозволу на право зберігання, носіння пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями № НОМЕР_6 , виданого 02.06.2022 на ВІЙ 19, калібр 9мм, № НОМЕР_7 ;

- предметів схожих на патрони несмертельної дії, капсуль запалювач типу BOXER, калібр 9мм Р.А. в кількості 50 штук;

- предметів схожих на патрони несмертельної дії, капсуль запалювач типу BOXER, калібр 9мм Р.А. у кількості 46 штук,

що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_12 ;

3) вилученого 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 :

- мобільного телефону марки «SAMSUNG» моделі SM-A245FDRVSEK, imei 1: НОМЕР_8 , imei 2: НОМЕР_9 , S/N: НОМЕР_10 ;

- мобільного телефону марки «Redmi», іmеі 1: НОМЕР_11 , іmеі 2: НОМЕР_12 , S/N: НОМЕР_13 ,

що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_10 ;

4) вилученого 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_14 :

- мобільного телефону марки «SAMSUNG» моделі SM-G99BB/DS чорного кольору;

- жорсткого диску «Kingston» SA400S37/48CG 480 GB чорного кольору,

що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_14 ;

5) вилученого 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_9 :

- мобільного телефону SONY (XQ-CQ72) ІМЕІ: НОМЕР_14 , ІМЕІ: НОМЕР_15 , чорного кольору;

- мобільного телефону SONY (XQ-AS72) ІМЕІ: НОМЕР_16 , ІМЕІ:

НОМЕР_17 , чорного кольору;

-мобільного телефону SONY (XQ-BQ72) ІМЕІ: НОМЕР_18 , ІМЕІ:

НОМЕР_19 , чорного кольору;

- ноутбуку марки HP з серійним номером №7JV2W-87X29-JYY38-B4PRB-WKXM2, сірого кольору, що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_9 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, посилаючись на те, що в органу до судового розслідування є достатні підстави вважати, що у вилучених під час обшуку документах та речах можуть міститися відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, в мобільних телефонах та комп`ютерній техніці може міститися інформація щодо бухгалтерських та інших документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також переписки між учасниками злочинної схеми причетними до вчинення злочину.

Крім того, вилучені мобільні телефони та комп`ютерна техніка обладнані системою логічного захисту, доступ до якого обмежено та проведення огляду наразі неможливо, оскільки потребує залучення відповідних спеціалістів, та можливого призначення відповідної комп`ютерно-технічної експертизи.

На переконання апелянта, подане клопотання відповідає вимогам закону щодо наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Суд має всі законні підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на вищезазначене майно з метою його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, та використання для забезпечення можливих конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, думку власників майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також захисника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_15 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021102070000169, внесеному до ЄРДР 02.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_15 , вступивши у змову із службовими особами філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", налагодив на території України протиправний механізм привласнення коштів державного підприємства під час проведення публічних закупівель запасних частин для залізничного транспорту.

Під час досудового розслідування ухвалами слідчих суддів Подільського районного суду міста Києва було надано дозволи на проведення ряду обшуків в рамках кримінального провадження, зокрема: ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку приміщення житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_2 ; ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 14.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_3 ; ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку приміщення квартири за місцем проживання ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_4 ; та ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 13.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_5 .

Згідно даних протоколів обшуків, 28.06.2023 за вищевказаними адресами проведено обшуки, в ході яких виявлено та вилучено майно, про арешт якого порушено питання у клопотанні прокурора.

30.06.2023 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на:

1) майно, вилучене 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy» imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , всередині якого містяться сім-карти з абонентськими номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що належить та перебуває у користуванні ОСОБА_11 ;

2) майно, вилучене 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_12 :

- пристрій для відстрілу патронів несмертельної дії, калібр 9мм Р.А., модель ВІЙ 19, № НОМЕР_5 , чорного кольору;

-паспорт на вказаний пристрій для відстрілу патронів несмертельної дії моделі ВІЙ 19, № НОМЕР_5 , від 21.09.2020;

-коробку для вказаного пристрою для відстрілу патронів несмертельної дії моделі ВІЙ 19 з маркуванням НОМЕР_5 ;

-дозвіл на право зберігання, носіння пристрою для відстрілу патронів з гумовими кулями № НОМЕР_6 , виданого 02.06.2022 на ВІЙ 19, калібр 9мм, № НОМЕР_7 ;

-предмети схожі на патрони несмертельної дії, капсуль запалювач типу BOXER, калібр 9мм Р.А. в кількості 50 штук;

-предмети схожі на патрони несмертельної дії, капсуль запалювач типу BOXER, калібр 9мм Р.А. у кількості 46 штук,

що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_12 ;

3) майно, вилучене 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 :

- мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі SM-A245FDRVSEK, imei 1: НОМЕР_8 , imei 2: НОМЕР_9 , S/N: НОМЕР_10 ;

- мобільний телефон марки «Redmi», іmеі 1: НОМЕР_11 , іmеі 2: НОМЕР_12 , S/N: НОМЕР_13 , що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_10 ;

4) майно, вилучене 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_14 :

- мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі SM-G99BB/DS чорного кольору;

- жорсткий диск «Kingston» SA400S37/48CG 480 GB чорного кольору, що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_14 ;

5) майно, вилучене 28.06.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , за місцем проживання ОСОБА_9 :

-мобільний телефон SONY (XQ-CQ72) ІМЕІ: НОМЕР_14 , ІМЕІ: НОМЕР_15 , чорного кольору;

- мобільний телефон SONY (XQ-AS72) ІМЕІ: НОМЕР_16 , ІМЕІ:

НОМЕР_17 , чорного кольору;

-мобільний телефон SONY (XQ-BQ72) ІМЕІ: НОМЕР_18 , ІМЕІ:

НОМЕР_19 , чорного кольору;

-ноутбук марки HP з серійним номером №7JV2W-87X29-JYY38-B4PRB- WKXM2, сірого кольору, що належать та перебувають у користуванні ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт вищевказаного майна в рамках кримінального провадження №42021102070000169, з тих підстав, що прокурором не доведено наявність вказаних у клопотанні підстав для арешту вилученого майна з метою збереження речових доказів.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт вилученого майна ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Обгрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 речі та предмети, прокурор у клопотанні не навів обгрунтування необхідності арешту такого майна, з посиланням на відповідні мету та підстави, обмежившись лише переліком норм КПК України, які регулюють можливість накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, та зазначивши, що вилучене майно визнане речовим доказом та підлягає додатковому дослідженню та огляду.

Однак, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 191 КК України, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, як обгрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, долучена до клопотання прокурора постанова прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 28.06.2022 про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні, не містить підпису службової особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, а відтак вказана постанова не відповідає вимогам ч. 6 ст. 110 КПК України та не може бути врахована при розгляді даного клопотання.

Фактична відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого, прокурора про набуття майном статусу речового доказу, та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та дійти висновку про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить, тапрокурором не надано доказів того, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 речі та предмети можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні №42021102070000169.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 майно не може бути накладений з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України за обставин, викладених в клопотанні прокурора, а тому слідчий суддя обгрунтовано відмовив у його задоволенні в цій частині.

Інших, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, клопотання прокурора не містить.

З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

При цьому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на можливість накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення можливих конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), є безпідставними та не впливають на правильність висновків суду, оскільки колегія суддів перевіряє законність постановленої ухвали в межах поданого клопотання, яке було предметом розгляду судом першої інстанції. Натомість, у клопотанні прокурора не порушувалось питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення можливих конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а відтак наведені підстави для арешту майна не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3