Ухвала

від 04.09.2023 по справі 761/20254/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000001305 від 22.09.2022.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000001305 від 22.09.2022.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

07 липня 2023 року представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 вересня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42022000000001305, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, службові особи державних підприємств «Український центр «Безпека» (код ЄДРПОУ 14315569), «Жулянський машинобудівний завод «Візар» (код ЄДРПОУ 14311175), зловживаючи своїм службовим становищем, у період з жовтня по грудень 2021 року, за попередньою змовою між собою та зі службовими особами ТОВ «Варітек» (код ЄДРПОУ 35740102) вчинили умисні дії з придбання державним підприємством «Жулянський машинобудівний завод «Візар» токарного верстату з числовим програмним керуванням моделі «Lynx 2100LYB Doosan» у ТОВ «Варітек» за умисно завищеною вартістю, що призвело до розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

07 червня 2023 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року проведено обшук місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено купюри зовні схожі на грошові кошти у сумі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) доларів США, 8 490 (вісім тисяч чотириста дев`яносто) Євро, 632 000 (шістсот тридцять дві тисячі) гривень, що мають значення у кримінальному провадженні.

Постановою детектива другого відділу детективів підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 08 червня 2023 року вилучені у ході зазначеного обшуку купюри зовні схожі на грошові кошти, а саме гривні, долари США, Євро, визнано речовим доказом та 08 червня 2023 року проведено їх огляд.

Проведеним оглядом вилучених в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , купюр зовні схожих на грошові кошти, а саме гривні, долари США, Євро, встановлено кількість та номінали купюр.

09 червня 2023 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно виявлене та вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання комерційного директора ТОВ «ВАРІТЕК».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року у задоволені клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З матеріалів клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, щодо службових осіб державних підприємств «Український центр «Безпека» (код ЄДРПОУ 14315569), «Жулянський машинобудівний завод «Візар» (код ЄДРПОУ 14311175), зловживаючи своїм службовим становищем, у період з жовтня по грудень 2021 року, за попередньою змовою між собою та зі службовими особами ТОВ «Візар» (код ЄДРПОУ 35740102) вчинили умисні дії з придбання державним підприємством «Жулянський машинобудівний завод «Візар» токарного верстату з числовим програмним керуванням моделі «Lynx 2100LYB Doosan» у ТОВ «Варітек» за умисно завищеною вартістю, що призвело до розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що постанова детектива про визнання речових доказів від 08 червня 2023 року носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка відповідності вилучених грошових коштів, положенням статті 98 КПК України, а також не обґрунтовано за яких обставин детектив дійшов висновку, що саме вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом, з огляду на фабулу кримінального правопорушення та дату ймовірного вчинення кримінального правопорушення. З вказаним погоджується і колегія суддів.

Крім того, слідчим суддею зазначено, що в судовому засіданні також не підтверджено, що грошові кошти, які 07 червня 2023 року вилучено під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення, та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення. Таких данних не надано і в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, в суді першої інстанції представником власника майна, надано відповідні дані, щодо джерела походження грошових коштів, які стороною обвинувачення не спростовані, як і обов`язок органу досудового розслідування/прокурора надати відповідне підтвердження про їх відповідність положенням ст. 98 КПК України, а саме, що вилучені під час обшуку речі є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення, пов`язаними з їх незаконним обігом та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, оскільки правові підстави для накладення арешту на майно відсутні.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний №761/20254/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11сс/824/4124/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України