Постанова від 04.09.2023 по справі 752/24916/20

справа № 752/24916/20 головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/6523/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Артемчук Інною Володимирівною, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та встановлення юридичного факту,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та встановлення юридичного факту.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року у даній справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року вирішено питання про закриття підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та встановлення юридичного факту залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Артемчук Інну Володимирівну, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі апелянт звертав увагу апеляційного суду на те, що представником позивача до суду першої інстанції було подано заяву про розгляд справи без його участі від 17 січня 2022 року, де підтримуються позовні вимоги в повному обсязі. Також вказує, що представник позивача не був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 04 травня 2022 року та на 22 вересня 2022 року. Зазначає, що судом першої інстанції у судових рішеннях не було вказано про неможливість розглянути справу без безпосередньої участі позивача. Вважає, що позивачем та його представником дотримані вимоги цивільного процесуального закону. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що представником позивача подавалося клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, але судом першої інстанції ухвалою від 16 вересня 2021 року відповідне клопотання залишене без задоволення.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

06 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року, поданий представником - адвокатом Атаманчук Людмилою Романівною.

У вказаному відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що сторона позивача постійно не з`являлася у судові засідання, у зв`язку з чим справа жодного разу не розглядалася по суті. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що в Голосіївському районному суді м. Києва розглядається ідентична, на думку відповідача, справа № 752/24913/20 з аналогічними позовними вимогами, але за іншим номерами по вул. Передовій. Вважає дії сторони позивача зловживанням процесуальними правами. Окрім вищевикладеного відповідач у апеляційній скарзі висловлює думку про те, що є підстави вважати, що позивач на момент подачі у 2020 році позовних заяв, має певні проблеми зі своєю дієздатністю та усвідомленням своїх дій.

У судовому засіданні представник апелянта, перебуваючи на відеозв`язку, підтримав апеляційну скаргу та просив ухвалу скасувати, а справу повернути для продовження розгляду.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з такого.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції визнав неявку позивача та його представника в судові засідання без поважних причин і розцінив дані дії як втрату інтересу до позову. При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що:

1) позивач та його представник належним чином повідомлялися судом про місце і час розгляду справи, що призначений на 04 травня 2022 року;

2) 22 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, судова повістка про місце і час слухання справи, надіслана позивачу на вказану у позовній заяві адресу, була повернута до суду за закінченням терміну зберігання;

3) 12 січня 2023 року позивач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 04 травня 2022 року о 12 годині 00 хвилин (т.1, а.с.189-190).

Однак, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційним судом встановлено відсутність доказів належного повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 04 травня 2022 року о 12 годині 00 хвилин.

Зі змісту судової повістки про виклик до суду вбачається, що судове засідання було перепризначене на 22 вересня 2022 року о 12 годині 00 хвилин (т.1, а.с.193).

Вказана судова повістка була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 та повернулася на адресу суду без вручення з відміткою про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а.с. 200-201).

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.

Зі змісту судової повістки про виклик до суду вбачається, що судове засідання було перепризначене на 12 січня 2023 року о 09 годині 30 хвилин (т.1, а.с.195).

Однак, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційним судом встановлено відсутність доказів належного повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, призначеної до розгляду на 12 січня 2023 року о 09 годині 30 хвилин.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо отримання чи неотримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик в судове засідання на 12 січня 2023 року о 09 годині 30 хвилин. Натомість звіт про відправку судової повістки на електронну адресу представника позивача, який суд першої інстанції ураховував при залишенні позову без розгляду, не є належним доказом направлення судової повістки адресату.

Матеріали цивільної справи не містять звіту про доставку судової повістки до електронної скриньки представника позивача чи звіту про отримання особою такої судової повістки засобами електронного зв`язку. Тому, відповідно, висновок суду першої інстанції про те, що судова повістка, надіслана представнику позивача на наявну в матеріалах справи електронну адресу, була доставлена належним чином, є передчасним та є необґрунтованим.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 12 січня 2023 року о 09 годині 30 хвилин, повторно не з`явилися в судове засідання.

Окрім того, апеляційний суд, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, бере до уваги, що 17 січня 2022 року представником позивача на адресу суду першої інстанції було подано заяву про розгляд справи без участі позивача (т.1, а.с.184-186).

Відомостей щодо належного отримання стороною позивача копії ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року, якою, зокрема, позивач викликався в судове засідання для допиту в якості свідка, матеріали справи не містять.

А відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про достатність підстав, передбачених цивільним процесуальним законом, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та встановлення юридичного факту без розгляду.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо наявності ідентичного позову, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання, а не за п. 4 ч.1 т. 257 ЦПК України.

Доводи представника відповідача в частині не усвідомлення позивачем своїх дій на час подання позову розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки є лише припущенням сторони на якому не може ґрунтуватися судове рішення, а належних і допустимих доказів цим обставинам матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Артемчук Інною Володимирівною, - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова