Ухвала

від 04.09.2023 по справі 760/15706/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5276/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 760/15706/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» - адвоката ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року, -

за участю:

представника - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 13 липня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 172, офіс 513, де здійснює свою діяльність ТОВ «Костанза» (перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в інтересах ТОВ «Костанза», з внесеними доповненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати сторону обвинувачення повернути у власність ТОВ «Костанза» вилучене майно, без будь-яких обмежень.

Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року є незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК України, а відтак підлягає скасуванню.

В доповненнях до апеляційної скарги, представник вказує, що слідчим суддею при винесені оскаржуваної ухвали про накладення арешту на майно були взяті до уваги ті обставини, які були недоведені стороною обвинувачення, а деякі з них навіть сфальсифіковані.

Крім того, автор апеляції зазначає, що відсутні будь-які законні правові підстави для вилучення та подальшого утримання органом досудового розслідування майна, яке належить ТОВ «Костанза» та позбавлення права власності на це майно.

Посилається і на те, що оскаржуваною ухвалою про накладення арешту на майно було позбавлено ТОВ «Костанза» права вільно володіти та розпоряджатися власним майном.

Прокурор в судове засідання не з`явився, однак направив листом клопотання, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_6 . За таких підстав, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї, та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим відділом Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000159 від 28.04.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що у лютому 2022 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 08 лютого 2022 року, в невстановленому досудовим розслідуванням місці, у виконувача обов`язків начальника КП «ШЕУ Солом`янського району» м. Києва ОСОБА_8 виник злочинний умисел спрямований на вчинення зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої невстановленої особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_8 , не маючи на меті вжити реальних заходів з належного вивчення середньоринкових цін на відповідні товари, пошуку інших заходів, спрямованих на ефективність використання бюджетних коштів та їх економію, скориставшись відсутністю на КП «ШЕУ Солом`янського району» м. Києва відповідальної особи за моніторинг цін предметів та послуг, що закуповуються, 08 лютого 2022 року уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Костанза» (СДРПОУ 39822094) (далі - ТОВ «Костанза») договір закупівлі товару № 27 про закупівлю товару - кам`яна сіль (сіль для промислового переробляння) на суму 3 858 000 грн. (з урахуванням ПДВ) - 2000 т по ціні 1929 грн./т (з урахуванням ПДВ).

При цьому, ОСОБА_8 під час укладання вказаного договору, діяв всупереч інтересам служби, так як останньому достеменно відомо, що ТОВ «Костанза» придбало кам`яну сіль (сіль для промислового переробляння) у державного підприємства «Артемсіль» (СДРПОУ 00379790) за ціною 774,61 грн. за 1 тону. Хоча встановлено, що ДП «Артемсіль» здійснює і прямий продаж (без залучення посередників) «Сіль для промислового переробляння ДСТУ 4246:2003 кам`яна, протизлежувальною добавкою до 150г/т, сорт вищий, крупність 3, без пакування» наступним державним та комунальним підприємства: ДП «Вінницький облавтодор», ДП «Сумський облавтодор», ДП «Хмельницький облавтодор», ДП «Донецький облавтодор», ДП «Луганський облавтодор», ДП «Херсонський облавтодор», ДП «Львівський облавтодор», ДП «Волинський облавтодор», ДП «Полтавський облавтодор», ДП «Запорізький облавтодор»,? ДП «Чернівецький облавтодор», ДП «Одеський облавтодор», ДП «Кіровоградський облавтодор», ДП «Рівненський облавтодор» ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», Міське КП «Комунтранс» Костянтинівської міської ради, КП «ШЕУ Рубіжанської міської ради», КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, КП «Чугуївтепло», КП «Новопсковжитло», Соледарське КП «Кому нал ьник», Комунальне виробниче підприємство «Краматорська тепломережа», Попаснянське КП «СКП», Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради.

В ході проведення судово-економічної експертизи, встановлено, що посереднику - ТОВ «Костанза» було зайво сплачено 889 919,25 гривень, тобто якщо б КП «ШЕУ Солом`янського району» м. Києва було здійснено придбання безпосередньо в ДП «Артемсіль», місцевий бюджет не витратив би в 2022 році зайвих 889 919,25 грн.

У подальшому, 20 вересня 2022 року, ОСОБА_8 , маючи на меті довести свій злочинний умисел до кінця, підписав платіжні доручення № 645, 646, 647, 648, 649 від 20 вересня 2022 року на виконання умов договору, на підставі яких, здійснено перерахунок грошових коштів з розрахункового рахунку КП «ШЕУ Солом`янського району» № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Костанза» № НОМЕР_2 на суму 1 487 066,10 грн. за 770,9 т. кам`яної солі (сіль для промислового переробляння) по ціні 1929 грн./т (з урахуванням ПДВ).

Крім того, зазанчаено, що в ході проведення тендерної закупівлі солі для промислового переробляння, за результатами якого 08 лютого 2022 року між ТОВ «Костанза» та КП «ШЕУ Солом`янського району» м. Києва укладено договір закупівлі товару № 27, приймало участь два учасники - ТОВ «Костанза» (ЄДРПОУ 39822094) та ТОВ «Рікконе» (ЄДРПОУ 42933033), яке з моменту жодного разу не здійснювало продаж солі технічної державним чи комунальним підприємствам. Власник ТОВ «Рікконе» (ЄДРПОУ 42933033) - ОСОБА_9 , фактично є працівником ТОВ «Костанза». Також, в період часу 2021-2022 років ТОВ «Рікконе» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Костанза» (код ЄДРПОУ 39822094) на загальну суму 92 678 410 грн. Водночас, ТОВ «Костанза» системно здійснює переказ грошових коштів на рахунки ТОВ «Рікконе» із позначенням платежу «Зарплата».

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року в період часу з 09-58 год. до 19-42 год. 13 липня 2023 року було проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 172, офіс 513, де здійснює свою діяльність ТОВ «Костанза», в ході якого було виявлено та вилучено документи відповідно до опису, який доданий до протоколу обшуку, що мають значення для кримінального провадження.

13.07.2023 року вилученні речі та документи постановою старшого слідчого ОСОБА_10 були визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

14.07.2023 року прокурор Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, із забороною відчужувати його, розпоряджатися ним будь-яким чином та використовувати (перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 13 липня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 172, офіс 513, де здійснює свою діяльність ТОВ «Костанза».

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, з внесеними доповненнями до неї - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 13 липня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 172, офіс 513, де здійснює свою діяльність ТОВ «Костанза» (перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» - адвоката ОСОБА_6 , з внесеними доповненнями до неї, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4