Постанова

від 05.09.2023 по справі 161/6973/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 161/6973/20

провадження № 51 - 2962 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Волинського апеляційного суду

від 16 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000763, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Семенівка Любарського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України

(далі - КК);

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

котрого визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувались за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, а саме у пособництві у заволодінні чужим майном у великих розмірах через усунення перешкод, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, а також у службовому підробленні, тобто видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за таких обставин.

Так, 27 вересня 2018 року між Департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (Замовник) та ТОВ «АМіЛа», код ЄДРПОУ 25090493 (Підрядник), укладено договір про закупівлю робіт № 44-АМ/18, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язувався виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги місцевого значення «О 031590 /Р-15/ - Задиби - Клюськ - /Т-03-09/ км 1+000 - км 12+400 (окремими ділянками)» Турійського району Волинської області за рахунок бюджетних коштів згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією. Вартість робіт за договором складала 14 018 775 грн 60 коп (з ПДВ).

Здійснення технічного нагляду за станом та якістю робіт, які мали виконуватися в межах вищевказаного договору, було покладено на провідного інженера відділу технічного нагляду за будівництвом об`єктів управління капітального будівництва департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 та провідного інспектора цього ж відділу - ОСОБА_7 .

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, в ході виконання договору у службових осіб ТОВ «АМіЛа» виник корисливий умисел на незаконне заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, передбаченими для оплати робіт, шляхом внесення до актів форми КБ-2в відомостей про роботи, які фактично не мали виконуватися, а саме, влаштування дорожніх знаків та бар`єрного огородження.

Усвідомлюючи, що Управлінням Державної казначейської служби у Волинській області здійснюється оплата по акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 лише після підписання останніх уповноваженою службовою особою Замовника, достовірно знаючи про те, що провідному інженеру відділу технічного нагляду за будівництвом об`єктів управління капітального будівництва департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 та провідному інспектору вказаного відділу ОСОБА_7 надано повноваження щодо перевірки достовірності обсягів виконаних робіт по вищевказаному об`єкту, службові особи ТОВ «АМіЛа» у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці залучили останніх в якості пособників до реалізації свого незаконного умислу.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи службовими особами, які відповідно до наказів директора департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації ОСОБА_9 № 42-ОС та № 50-ОС від 27 вересня 2018 року були призначені на посади відповідно провідного інженера відділу технічного нагляду за будівництвом об`єктів управління капітального будівництва та провідного інспектора цього ж відділу, керуючись єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном у великих розмірах службовими особами ТОВ «АМіЛа», а саме, бюджетними грошовими коштами в сумі 319 223,75 грн, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, діючи умисно, як пособники, сприяли службовим особам ТОВ «АМіЛа» шляхом усунення перешкод у незаконному заволодінні бюджетними коштами на суму 319 223,75 грн.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, реалізовуючи повноваження щодо здійснення технічного нагляду за станом та якістю робіт відповідно до проектної та кошторисної документації по об`єкту «капітальний ремонт автомобільної дороги місцевого значення О 031590 /Р-15/ - Задиби - Клюськ - /Т-03-09/ км 1+000 - км 12+400 (окремими ділянками)» Турійського району Волинської області, достовірно знаючи про фактичне невиконання робіт з влаштування дорожніх знаків та бар`єрного огородження на вищевказаному об`єкті, загальною вартістю 319 223,75 грн згідно з договором про закупівлю робіт № 44-АМ/18 від 27 вересня 2018 року, укладеного між Департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (Замовник) та ТОВ «АМіЛа», код ЄДРПОУ 25090493 (Підрядник), діючи з прямим умислом, в порушення вимог п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 6.4. ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», шляхом підписання видали завідомо підроблені офіційні документи, форма яких затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04 грудня 2009 року № 554, що посвідчували виконання ТОВ «АМіЛа» підрядних робіт.

Так, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ТОВ «АМіЛа» та провідним інспектором відділу технічного нагляду за будівництвом об`єктів управління капітального будівництва департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 , діючи у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, особисто посвідчив своїм підписом та печаткою «інженер технічного нагляду ОСОБА_6 » складений та підписаний службовими особами ТОВ «АМіЛа» акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2018 року (код 187-1-7-1-ПД-Кб-2в), який був роздрукований із використанням невстановленого досудовим слідством офісного обладнання і техніки - комп`ютера і принтера

та в якому містилися завідомо недостовірні відомості про виконання робіт з влаштування дорожніх знаків та бар`єрного огородження на автомобільній дорозі місцевого значення «О 031590 /Р-15/ - Задиби - Клюськ - /Т-03-09/ км 1+000 - км 12+400 (окремими ділянками)» Турійського району Волинської області, які виконані не в повному обсязі.

Після цього на підставі отриманого акту приймання виконаних будівельних робіт службова особа департаменту регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської обласної державної адміністрації підписала довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3. У подальшому вищезазначені акти форми КБ-2в, КБ-3, а також платіжне доручення № 154

від 26 грудня 2018 року на суму 1 457 628 грн, службовою особою відділу фінансово-господарського забезпечення апарату Волинської обласної державної адміністрації скеровувалися до Управління Державної казначейської служби у Волинській області, на підставі яких управлінням 27 грудня 2018 року здійснено перерахунок грошових коштів на вказану суму на банківський рахунок ТОВ «АМіЛа».

Таким чином, на підставі складених актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2018 року (код 158-1-7-1-ПД-Кб-2в), грудень 2018 року (код 187-1-7-1-ПД-Кб-2в), довідок форми КБ-3, платіжних доручень № 68 від 03 грудня 2018 року на суму 408 381,60 грн та № 154 від 26 грудня 2018 року на суму 1 457 628 грн Управлінням Державної казначейської служби у Волинській області на розрахунковий рахунок ТОВ «АМіЛа» перераховано грошові кошти на загальну суму 1 866 009,60 грн, з яких 359 443,72 грн - оплата за проведення робіт з влаштування дорожніх знаків та бар`єрного огородження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що всупереч вимогам статей 22, 23, 94, 370, 419 КПК апеляційний суд не провів належного аналізу обставин кримінального провадження, в повній мірі не перевірив і не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції формально та поверхнево перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не надав власної оцінки наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, зокрема матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Посилається на те, що апеляційним судом залишено поза увагою доводи прокурора про наявність суперечностей в показаннях ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Вказує, що всупереч положенням ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції невмотивовано і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів.

Захисник ОСОБА_8 подав на касаційну скаргу прокурора заперечення, в якому просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.

Виправдані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно

до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

Отже, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак цих вимог закону при розгляді даного кримінального провадження судом апеляційної інстанції не дотримано.

Так, вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю у вчиненні ними кримінальних правопорушень.

При цьому суд першої інстанції встановив, що обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх винуватості поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, а можливість здобуття інших доказів вичерпана.

На вирок суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор просиввирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати їх винуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК та призначити відповідне покарання. Зокрема, він зазначав, що судом зроблено висновки про невинуватість обвинувачених лише на підставі показань самих обвинувачених та свідків, при цьому не надано відповідної оцінки всім дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам сторони обвинувачення та не співставлено їх з точки зору взаємозв`язку.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд залишив вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_15 без змін, зазначивши в ухвалі про те, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку про те, що висунуте ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, не підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які безпосередньо досліджувались судом, а можливість здобуття інших вичерпана.

Однак судапеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, при цьому в ухвалі не навів докладних мотивів для їх спростування та підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Так, в апеляційній скарзі прокурор не погоджувався з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи та матеріалам провадження, зазначав про те, що судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку не надано оцінки доказам сторони обвинувачення, а лише наведено їх перелік. Крім того, прокурор зазначав, що судом першої інстанції не надано й оцінки матеріалам НСРД, які, на його думку, вказують на наявність попередньої змови між обвинуваченими та директором ТОВ «АМіЛа» щодо не проведення робіт з влаштування дорожнього обладнання, а також вжиття заходів щодо приховання ознак злочинних дій.

При цьому суд апеляційної інстанції, перевіряючи зазначені доводи прокурора, без безпосереднього дослідження доказів дійшов висновку про те, що самі по собі матеріали НСРД, які містяться в матеріалах кримінального провадження, з урахуванням інших досліджених у сукупності доказів, не можуть бути покладені в основу винуватості ОСОБА_16 та ОСОБА_7 у пред`явленому їм обвинуваченні.

Отже, суд апеляційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не проаналізував цей доказ як окремо, так і в сукупності з іншими доказами сторони обвинувачення.

Разом з тим, прокурор в апеляційній скарзі викладав клопотання відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК про повторне дослідження в суді апеляційної інстанції письмових доказів, а саме матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколів про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками, протоколу огляду місця події, а саме ділянки автомобільної дороги місцевого значення «О 031590/Р-15/ - Задиби - Клюськ - /Т-03-09/» Турійського району Волинської області, висновку семантико-лінгвістичної експертизи за результатами дослідження змісту розмов між обвинуваченим ОСОБА_6 та директором ТОВ «АМіЛа», висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3.7-17/19 від 13 грудня 2019 року, висновку судової економічної експертизи, якою доводився факт спричинення збитків Департаменту інфраструктури Волинської області державної адміністрації на суму 319 223,75 грн внаслідок невиконаних будівельних робіт з влаштування дорожніх знаків та бар`єрного огородження, висновку судової почеркознавчої експертизи, якою доводився факт підписання ОСОБА_6 актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2 за листопад та грудень 2018 року.

Як убачається із журналу судового засідання від 16 лютого 2023року та аудіозапису цього судового засідання, апеляційний суд розглянув це клопотання прокурора та відмовив у його задоволенні, зазначивши в ухвалі, що прокурором не наведено обґрунтованих мотивів неправильної оцінки місцевим судом наданих стороною обвинувачення доказів або їх неврахування.

Водночас поза увагою апеляційного суду залишилося те, що суд першої інстанції, хоча дослідив та зазначив у вироку дані, що містяться в матеріалах НСРД, протоколах про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками, висновках семантико-лінгвістичної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи № 3.7-17/19 від 13 грудня 2019 року, судової економічної експертизи, судової почеркознавчої експертизи, проте не надав цим доказам відповідної оцінки за критеріями, визначеними у ст. 94 КПК.

При цьому, з огляду на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора щодо належності та допустимості доказів обвинувачення, викладеного ним прохання про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ухвалення нового вироку, за яким визнати їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, клопотання прокурора, на думку колегії суддів касаційного суду, не можна визнати необґрунтованим у розумінні положень ч. 3 ст. 404 КПК.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Однак, відповідно до положень ч. 6 ст. 22 КПК, з огляду на мету забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не забезпечив необхідні для цього умови і не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, безпосередньо докази не дослідив, передчасно погодившись із висновками суду першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції під час перевірки доводів апеляційної скарги прокурора в повній мірі не дотримався процедури апеляційного розгляду,не надав на них вичерпних відповідей, не дослідив зібрані у матеріалах кримінального провадження докази, про дослідження яких просив у клопотанні прокурор, не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження відповідно до приписів ст. 94КПК та дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 22, 23, 94, 370, 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

А тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3