Рішення

від 05.09.2023 по справі 743/713/23

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/713/23

Провадження № 2/743/198/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт. Ріпки, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любецької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кравченко Тетяна Володимирівна, про визнання заповіту дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Любецької селищної ради, у якому просить визнати дійсним заповіт, складений 06.07.2018, посвідчений Максимченко О.М., сільським головою Губицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрований в реєстрі за №21, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , все своє майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці. Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася з заявою до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кравченко Т.В., якою була зведена спадкова справа №52/2023 до майна померлої. Проте, нотаріусом було відмовлено позиваці у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відомості про реєстрацію заповіту складеного померлою у Спадковому реєстрі відсутні, що унеможливлює подальше виконання процесуальних дій в межах спадкової справи заведеної до майна померлої ОСОБА_2 . Померла ОСОБА_2 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, який відповідав її волі, власноруч підписаний нею, має письмову форму, посвідчений у встановленому законом порядку та внесений до реєстру щодо реєстрації нотаріальних дій. Тому позивачка вважає, що недодержання вимог закону щодо державної реєстрації у спадковому реєстрі, не є підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки такій реєстрації перешкоджала обставина, яка не залежала від волі померлої.

У підготовче засідання позивачка надала заяву, в якій підтримала позов та просила справу розглянути у її відсутність.

Представник відповідача у підготовче засідання надав клопотання, в якому визнав позовні вимоги та просив справу розглядати у його відсутність.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України та п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦПК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Згідно ст. 40 Закону України "Про нотаріат" посвідчення заповітів посадовими особами, зазначеними в цій статті, проводиться з дотриманням вимог закону України "Про нотаріат" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних осіб, вкладені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, судом не було встановлено, що при складанні оспорюваного заповіту та його посвідченні було порушено процедури, регламентованої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, або наявність підстав для недійсності заповіту, визначених ст. 1257 ЦК України.

Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження на підставі поданих письмових доказів.

Керуючись ст.ст. 200, 206, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Любецької селищної ради (смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області, вул. Добринінська, буд. 60, код ЄДРПОУ: 04412478), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Кравченко Тетяна Володимирівна ( АДРЕСА_2 ), про визнання заповіту дійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним заповіт, складений 06.07.2018, посвідчений Максимченко О.М., сільським головою Губицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрований в реєстрі за №21, відповідно до якого померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , все своє майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повне рішення складено 05 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Павленко