Рішення

від 11.09.2023 по справі 365/523/23

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/523/23

Номер провадження: 2-о/365/23/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2023 року смт Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засіданні Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Згурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року заявник ОСОБА_1 , через свого уповноваженого представника - адвоката Максімова П.О., звернулася до Згурівського районного суду Київської області із вище зазначеною заявою, в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Суволочне Мантуровського району Курської області, на тимчасово окупованій території України в місті Алупка місті Ялта Автономної Республіки Крим для проведення державної реєстрації смерті у відповідних органах РАЦС України та видачі свідоцтва про смерть.

Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алупка м. Ялта АР Крим померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.09.2021 російського зразка, яке було видано та тимчасово окупованій території - АРК, Ялтинським міським відділом записів актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства Юстиції Республіки Крим, про що зроблений актовий запис № 170219910001401904005. Вказане свідоцтво про смерть видане органом, який створений та діяв в порядку, не передбаченому законами України.

30 липня 2013 року між ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач) був укладений спадковий договір, відповідно до п. 1.1 якого набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача, і в разі її смерті набуває право власності на належне ОСОБА_2 майно - квартиру АДРЕСА_1 .

З метою виконання спадкового договору від 30.07.2013 є необхідність отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 українського зразка.

Ухвалою судді Згурівського районного суду Київської області від 17.08.2023 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 24.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник заявника - адвокат Максімов П.О. направив до суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності та відсутності заявника, доводи, викладені в заяві повністю підтверджує.

Заінтересовані особи - Згурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність та/або письмових заперечень до суду не подали.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що 30.07.2013 між ОСОБА_2 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач) укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу у м. Ялта, АРК, Україна 30.07.2013, зареєстрований в реєстрі за № 821, відповідно до якого набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача, і в разі її смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно (далі - предмет договору) - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7-8 - копія спадкового договору, а.с. 9 - копія витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі, а.с. 10 - копія витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла у м. Алупка, м. Ялта, Республіка Крим, Російська Федерація, про що 30.09.2021 Ялтинським міським відділом записів актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства Юстиції Республіки Крим зроблений запис акту про смерть № 170219910001401904005 (а.с. 11 - копія свідоцтва про смерть).

Згідно із довідкою, виданою відділом організаційно-правової, аналітичної роботи з питань державної реєстрації актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства Юстиції Республіки Крим на запит від 21.07.2023 № 33-5086/2023 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть Серія 35 № 200014522 від 29.09.2021 філії Федеральної державної бюджетної установи «Федеральний науково-клінічний центр спеціалізованих видів медичної допомоги і медичних технологій Федерального медико-біологічного агентства» в Криму, причина смерті: тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт, викликаний стенозом мозкових артерій. У зв`язку з чим видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 від 30.09.2021 (а.с. 27 - копія довідки).

28 липня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Максімов П.О. звернувся до Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою, в якій просив видати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Алупка, м. Ялта, АРК (а.с. 25).

28 липня 2023 року Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) відмовив адвокату Максімову П.О. у проведені державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі поданих документів - незасвідченої копії свідоцтва про смерть, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або оголошення особи померлою (а.с. 26 - відмова).

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має значення для заявника, а саме для реалізації спадкових прав заявника на підставі спадкового договору від 30.07.2013.

Аналіз документів, доданих заявником до заяви, свідчить про те, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 відсутній документ, що підтверджує факт смерті відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5.

Суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації іншими особами своїх прав.

В силу ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України у м. Алупка м. Ялта Автономної Республіки Крим, тому за встановлених обставин неможливо провести реєстрацію факту її смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 9 Конституції України, ст. 49 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Згурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що громадянка України ОСОБА_2 (російською мовою - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Суволочне Мантуровського району Курської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України у місті Алупка міста Ялта Автономної Республіки Крим України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник заявника: адвокат Максімов Павло Олександрович, адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Заінтересовані особи:

Згурівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження: вул. Українська, 10, смт Згурівка Броварського району Київської області, 07601, код ЄДРПОУ 23243314.

Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження: просп. Володимира Маяковського, буд. 15-А, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 26125532.

Головуючий суддя Л.М. Кучерява