Рішення

від 12.09.2023 по справі 187/721/23

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/721/23

2/0187/176/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря с/з Єрмолаєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про зняття арешту з майна, треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора, Петриківський районний відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) і ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

25.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Петриківської селищної ради, треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора, Петриківський районний відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив зняти арешт з житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,010 га. (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП № 094452, виданий на підставі рішення голови Петриківської районної державної адміністрації № 420-р-05 від 16.12.2005 від 20.01.2006)

В обґрунтування позову зазначено, що 23.11.2009 ОСОБА_3 складено заповіт відповідно до якого, все належне майно після його смерті переходить у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, як спадкоємець звернувся до державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори Могильної Л.Г. із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у вчинення нотаріальної дії, оскільки було встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений арешт на все майно відповідно до Постанови Петриківського відділу державної виконавчої служби від 05.01.2005р. (реєстраційний номер обтяження: 1634211).

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

27.04.2023 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

16.05.2023 до суду надійшло клопотання від Петриківської селищної ради про заміну неналежного позивача на належного, а саме: Петриківську селищну раду на Петриківський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) вказуючи проте, що до позовні вимоги до Петриківської ОТГ безпідставні.

Відповідно до інформації завідувача Петриківської державної нотаріальної контори від 19.05.2023 за вих. № 138/01-16, за матеріалами спадкової справи № 244/2012 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадкоємцем зазначеного спадкодавця є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після ОСОБА_3 за заповітом. Також подала заяву про прийняття спадщини за законом дочка померлого - ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).

22.06.2023 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 .

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду письмове клопотання в якому просив, провести судове засідання без участі представника відповідача.

Третя особа: державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Петриківського районного відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не прибув.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 надала до суду заяву, в я кій зазначила, що проти позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори Могильної Л.Г. із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у вчинення нотаріальної дії, оскільки було встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений арешт на все майно відповідно до Постанови Петриківського відділу державної виконавчої служби від 05.01.2005р. (реєстраційний номер обтяження: 1634211).

Однак відповідно до наданих позивачем доказів, а саме листа Петриківського районного відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного-міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 03.04.2023 за вих. № 28.1-34/4905 встановлено, що арешт накладено в інтересах ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що на виконанні перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_3 про стягнення аліментів у розмірі 1/3 на користь ОСОБА_4 .

Оскільки до неї позовні вимоги не заявлені. Суд позбавлений можливості самостійно чи за клопотанням відповідача змінювати відповідача.

У відповідності до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

За правилами ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для знання арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові N 5 від 3.06.2016 р. "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.

У разі звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).

Таким чином, належним відповідачем в даній справи є ОСОБА_4 , як стягувач у виконавчому провадженні в інтересах якого накладено оскаржуваний арешт.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявив, в тому числі і клопотань про витребування необхідних йому доказів, у разі якщо він був позбавлений можливості такі докази добути і подати суду сам. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Тому підстав для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, навіть і у випадку встановлення порушення певного права позивача, - суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 237, 263-265, 268 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про зняття арешту з майна, треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора, Петриківський районний відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) і ОСОБА_2 , відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. О. Говоруха