Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/3289/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3289/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., повний текст якого складено 09.06.2023 року

у справі №916/3289/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального закладу Херсонської обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат», Херсонська обл., м. Каховка

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Херсонської обласної ради, Херсонська обл., м. Херсон

Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, Херсонська обл., м. Херсон

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 229 748,67 грн., з якої 168 737,35 грн. сума основного боргу, 20 433,40 грн. пеня, 3 786,19 грн. 3 % річних, 36 791,73 грн. інфляційні втрати., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального закладу Херсонської обласної ради Каховський геріатричний пансіонат про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 229 748,67 грн., з якої 168 737,35 грн. сума основного боргу, 20 433,40 грн. пеня, 3 786,19 грн. 3 % річних, 36 791,73 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги, із посиланням на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії щодо оплати.

Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2023.

Ухвалою суду від 09.01.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Херсонську обласну раду. Зобов`язано позивача надіслати на адресу Херсонської обласної ради копію позовної заяви разом із додатками до неї, докази направлення надати суду.

Ухвалою суду від 24.02.2023 задоволено клопотання Херсонської обласної ради, викладене у Письмових поясненнях від 24.01.2023 № 01-23-01-57/01 (вх. № 2773/23 від 27.01.2023), про долучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент соціального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат» (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Велика Куликовська, буд. 88, код ЄДРПОУ 03189707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 168 737,35 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять сім гривень 35 коп.) суму основного боргу, 4 807,86 грн. пені, 3 786,19 грн. 3 % річних, 36 791,73 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 3 211,85 грн. (три тисячі двісті одинадцять гривень 85 коп.).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, весь Каховський район Херсонської області знаходиться під тимчасовою окупацією з 24.02.2022.

Відтак, в період з 24.02.2022 по 30.06.2022 належне виконання зобов`язання відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх обставин, а саме, військової агресії російської федерації проти України та тимчасової окупації Каховського територіальної громади. А відтак, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період відповідно до норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України. Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 4 807 грн. 86 коп., які передують виникненню форс-мажорних обставин. Решта заявлених позовних вимог про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 15 625 грн. 54 коп., скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ про стягнення пені у сумі 15 625 грн. 54 коп., у стягненні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача нарахованих ним сум пені, неправомірно встановив, що відповідач не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання внаслідок військового агресії російської федерації проти України, такий висновок суду є безпідставним, оскільки зобов`язання відповідача зі своєчасної оплати вартості поставленого природного газу позивачем виникло до настання вказаних обставин і до вказаних обставин відношення не має.

При цьому, обґрунтовуючи свою правову позицію, скаржник послався на положення Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Розділ 6 Регламенту засвідчення торговою-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, якими передбачено що сертифікат торгово-промислової палати України видається за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин, яка оплачує послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.

Проте, на думку скаржника, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7 Регламенту його не підписано першим віце-президентом торгово-промислової палати України або віце-президентом торгово-промислової палати України, а також відсутня печатка торгово-промислової палати України на підписах вказаних осіб.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно Сертифікатом Торгово-промислової палати України, а не шляхом розміщення на веб-сайті торгово-промислової палати України загального офіційного листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1; такий лист не передбачений ані статтями 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання, неможливість виконання якого спричинено настанням таких форс-мажорних обставин.

Таким чином, на думку скаржника, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог законодавства.

Тобто, на переконання скаржника, посилання місцевого суду на лист Торгово-промислової палати України не є безумовним доказом наявності обставин непереборної сили за цих конкретних обставин та останній мав оцінюватися місцевим судом в сукупності з усіма іншими доказами.

Скаржник вважає, що місцевим судом помилково встановлено факт настання у господарській діяльності відповідача форс-мажорних обставин, що спростовує висновок суду про звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язань за договором та відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період. Отже, у зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, позивач правомірно нарахував з 01.01.2022 по 30.06.2022 пеню в сумі 20 433 грн., 40 коп. за прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, як вважає скаржник, висновки місцевого суду не відповідають нормам чинного законодавства України, є необґрунтованими та безпідставними, а обставини, на які посилається місцевий суд в оскаржуваному рішенні не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22, визначено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 248 100 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/3289/22 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 229 748 грн. 67 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ не потребує задоволення, проте, рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 в оскаржуваній частині потребує зміни мотивувальної частини з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 07.11.2021 по 23.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код СДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується наступними документами:

- листом оператора ГТС від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10434 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом, згідно із яким в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХТ0000359JN00N був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 07.11.2021 по 23.11.2021 обсяг природного газу, використаний споживачем у вказаний період та внесений в алокацію постачальника останньої надії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, становить 10 043,89 куб. м.;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом;

- довідкою про об`єми поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ природного газу згідно із якою споживач з ЕІС-кодом 56ХТ0000359JN00N у період з 07.11.2021 по 23.11.2021 спожив 10 043,89 куб. м. газу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р., договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641.642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно із пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16.8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16.8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача від 29.09.2022.

Відповідно до пункту 4.4 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб.

На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки не були оплачені.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі, як то доказів щодо визнання договору про постачання природного газу постачальником останньої надії недійсним, його розірвання тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат», Херсонська обл., м. Каховка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ 168 737,35 грн. суми основного боргу, 20 433,40 грн. пені, 3 786,19 грн. 3 % річних, 36 791,73 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі і погодження з висновками суду першої інстанції.

З огляду на те, що скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум пені у сумі 15 625 грн. 54 коп., оскаржуване рішення суду переглядається в апеляційному порядку частково в межах зазначених доводів та вимог. При цьому, обставини правомірності стягнення основного боргу, пені в розмірі задоволених позовних вимог, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються, у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас предметом апеляційного перегляду є обставини, враховані судом першої інстанції, які слугували підставами для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені за прострочку виконання грошового договірного зобов`язання.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено і сторонами не оспорюється, що на виконання умов Типового договору постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу, що ним не заперечується, природний газ в об`ємі 10 043, 89 куб. м. на загальну суму 168 737 грн. 35 коп.

Докази оплати відповідачем поставленого газу у вищезазначеному розмірі в строки, обумовлені договором, в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої ним суми пені за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, суд першої інстанції зазначив, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації Каховської територіальної громади. Переглянувши справу в цій частині, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 168 737,35 грн. суму основного боргу, 4 807,86 грн. пені, 3 786,19 грн. 3 % річних, 36 791,73 грн. інфляційних втрат.

Тобто, стягнуто пеню за період з 01.01.2022 по 23.02.2022, який передує виникненню форс-мажорних обставин, в решті заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 15 625 грн. 54 коп. за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 відмовлено, оскільки належне виконання зобов`язання відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх обставин, а саме, військової агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації Каховської територіальної громади. А відтак, суд першої інстанції звільнив відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період.

З приводу вищевказаного судова колегія зазначає наступне.

В силу вимог ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

При цьому, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Так, із установлених обставин цієї справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останнім, протягом спірного періоду здійснюється його діяльність, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України, з огляду на що саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість виконання відповідачем господарських зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Відтак, у даному разі правовий висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності, застосованої позивачем у вигляді нарахованих ним сум неустойки, пов`язаних із настанням форс-мажорних обставин на території України, є помилковим, зважаючи на обставини, викладені вище за текстом постанови.

Проте, судова колегія зазначає що в даному випадку ці обставини є підставою для того, аби суд, скориставшись своїми дискреційними повноваженнями, за власною ініціативою зменшив належну до стягнення з відповідача суму нарахованої позивачем пені за визначений вище період прострочки, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Місцевий господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, оскільки у останнього дійсно з незалежних від нього причин виникли труднощі з оплатою за поставлений товар, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем пеня 20 433 грн. 40 коп. є занадто великою та надмірно обтяжливою для відповідача.

А тому, у зв`язку із тим, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, колегія суддів, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені у розмірі 20 433 грн. 40 коп. за ініціативою суду. При цьому обґрунтованим розміром пені для стягнення її з відповідача на користь позивача судова колегія вважає суму у розмірі 4 807 грн., 86 коп., яку і стягнув суд першої інстанції у даній справі.

Тому, у даному випадку оскаржуване рішення суду потребує зміни в його мотивувальній частині з її викладенням в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін його резолютивної частини.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що зменшення судом розміру пені та штрафу є його суб`єктивним правом при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів і таке зменшення є розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача при відсутності в матеріаліх справи належних та допустимих доказів з боку позивача про завдання йому збитків, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача.

З огляду на вказане судова колегія не приймає до уваги вимоги апелянта щодо часткового скасування рішення та не вважає їх такими, які є підставою для скасування вірного висновку суду, викладеному в оскарженій частині рішення суду першої інстанції, але є підставою для зміни його мотивувальної частини відповідно до норм ст. 277 Господарського процесуального кодексу України в зв`язку з помилковим застосуванням судом норм матеріального права щодо часткового звільнення від відповідальності боржника з причин наявності форс-мажорних обставин при наявності доведених обставин для зменшення з цих підстав розміру нарахованої до стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, але є підставою тільки для часткової зміни мотивувальної частини судового рішення в оскаржуваній частині з залишенням без змін його резолютивної частини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 потребує зміни в його мотивувальній частині з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 року у справі №916/3289/22 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Г.І. Діброва

Судді: Н.М. Принцевська

А.І. Ярош