Постанова

від 08.09.2023 по справі 902/444/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року Справа № 902/444/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року (скарга на бездіяльність та неправомірні дії державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Н.А.) по справі №902/444/19 (суддя - Маслій І.В.)

час та місце постановлення: 22 травня 2023 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 16:40 год; повний текст ухвали складено 26 травня 2023 року

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автооптцентр"

Відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення 121986 грн 59 коп. заборгованості згідно кредитного договору

за участю представників сторін:

від Позивача - Рой В.Л.;

від Відповідача 1 - не з`явився;

від Відповідача 2 - Оверковський К.В.;

від Органу виконання - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року в справі №902/444/19 за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» (надалі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автооптцентр» (надалі Відповідач 1) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач 2) про стягнення 121986 грн 59 коп. заборгованості згідно кредитного договору, позов задоволеною, та стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача: 70607 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 29390 грн 59 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 10000 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 11988 грн 76 коп. пені.

14 листопада 2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року видано відповідні накази які надіслано на адресу Позивача.

28 квітня 2023 року до суду від Відповідача 2 надійшла скарга в якій Відповідач 2 просив:

·визнати дії державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Н.А. (надалі Орган виконання) щодо оголошення майна боржника, а саме: легкового автомобіля Volkswagen НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 неправомірними;

·визнати незаконною та скасувати постанову Органу виконання від 27 березня 2023 року про розшук майна боржника прийняту в межах виконавчого провадження №71119978 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/444/19, виданого 15 жовтня 2019 року.

Свою скаргу Відповідач 2 обумовлює тим, що Відповідачу 2 стало відомо про наявність постанови ВП №71119978 від 27 березня 2023 року про розшук майна, якою легковий автомобіль Volkswagen AB 3172 IM, НОМЕР_2 оголошено в розшук. Скаржник вказує, що постанова мотивована тим, що згідно акту державного виконавця від 23 березня 2023 року за вказаною адресою у виконавчому документі автомобіль відсутній, тому його необхідно оголосити в розшук. Відповідач 2 стверджує, що йому взагалі не відомо про дане виконавче провадження, ні про якісь виконавчі дії тому вважає вищевказану постанову та дії державного виконавця протиправними та незаконними, оскільки стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах і лише у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, тому постанова про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу є передчасною та незаконною тому що державний виконавець не направляв боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження та відповідно не перевіряв чи вона отримана боржником.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року відмовлено в задоволенні скарги Відповідача 2 на дії Органу виконання.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що твердження Відповідача 2, що в виконавчому документі зазначено не вірну адресу, а тому жодні документи останнім не були отримані, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки поштові конверти які направлялись на адресу скаржника повернуті з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» а не «адресат відсутній за вказаною адресою чи неправильно вказана (відсутня) адреса». Крім того, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що у разі якщо ухвалу (постанову) про вчинення відповідної процесуальної дії направлено за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та вказаною у виконавчому документі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також, місцевий господарський суд в своїй ухвалі зауважив, що з огляду на встановлені обставини справи та норми Закону державний виконавець діяв в межах та з підстав передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та правомірно відкрив виконавче провадження та провів інші виконавчі дії у виконавчому провадженні, зокрема виніс постанову про розшук майна боржника.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відповідач 2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою задоволити скаргу Відповідача 2 та визнати неправомірними дії Органу виконання.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Боржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що 6 квітня 2023 року повернувся конверт «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням. Крім того, апелянт вказує, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.

Також Боржник в своїй апеляційній скарзі зауважив, що відсутні докази (фотодокази) дійсно виїзду державного виконавця на місце проживання боржника, відсутні докази де саме перебуває вищевказаний автомобіль; та відсутні докази того, які саме приміщення перевірялися з метою розшуку автомобіля.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 24 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 3 серпня 2023 року проведення підготовчих дій закінчено, призначено розгляд апеляційної скарги на 8 вересня 2023 року об 10:00 год..

На виконання вимог ухвали Орган виконання подав відзив на апеляційну скаргу в котрому, з підстав, наведених у даному відзиві просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року залишити без змін. При цьому, Орган виконання вказав, що Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Орган виконання вказав, що ним надіслано запит до Міністерства внутрішніх справ про наявність зареєстрованих транспортних засобів. Згідно відповіді за Відповідачем 2 зареєстрований наступний транспортний засіб: VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . Транспортний засіб за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1 не виявлено. Орган виконання вказує, що з огляду на вищевказане 23 березня 2023 року Органом виконання винесено постанову про арешт рухомого майна Відповідача 2, а копії постанов надіслано Відповідачу 2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено розгляд справи в режимі відеоконференції у приміщенні Північнозахідного апеляційного господарського суду та Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 вересня 2023 року клопотання представника Відповідача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання від 8 вересня 2023 року представники Відповідача 1 та Органу виконання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 3 серпня 2023 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1 та Органу виконання, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що в матеріалах справи є відзив Органу виконання в котрому висвітлена позиція з приводу винесеного судового рішення.

В судовому засіданні від 8 вересня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою задоволити скаргу Відповідача 2 та визнати неправомірними дії Органу виконання. При цьому, представник Відповідача 2 вказав, що Відповідачу 2 взагалі не відомо про дане виконавче провадження, ні про якісь виконавчі дії тому вважає вищевказану постанову та дії державного виконавця протиправними та незаконними. Представник Відповідаа 2 наголосив, що державний виконавець не направляв боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження та відповідно не перевіряв чи вона отримана боржником. При цьому, представник констатував, що про обставини порушення прав та інтересів дізнався з бази даних автоматизованої системи виконавчих проваджень.

В судовому засіданні від 8 вересня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року залишити без змін. При цьому, вказав, що Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Органом виконання надіслано запит до Міністерства внутрішніх справ про наявність зареєстрованих транспортних засобів. Згідно відповіді за Відповідачем 2 зареєстрований наступний транспортний засіб: VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . Транспортний засіб за місцем проживання боржника Вінницький район с. Лука- Мелешківка, вул. Отамана Сірка,4/2 не виявлено. Представник вказав, що з огляду на вказане 23 березня 2023 року Органом виконання винесено постанову про арешт рухомого майна Відповідача 2, копії постанов надіслано боржникові.

Заслухавши пояснення представників Відповідача 2 та Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження, відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року в справі №902/444/19 позов задоволено, а саме стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача: 70607 грн 24 коп. заборгованості за кредитом; 29390 грн 59 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 10000 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 11988 грн 76 коп. пені.

14 листопада 2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року видано відповідні накази які надіслано на адресу Позивача (а.м.о. 110).

5 грудня 2019 року Органом виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

30 вересня 2020 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд апеляційної інстанції констатує, що 22 лютого 2023 року до Органу виконання повторно надійшла заява Позивача про відкриття виконавчого провадження.

23 лютого 2023 року Органом виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано Відповідачу 2 рекомендованим листом за вих.9325/22-1-29.

23 лютого 2023 року Органом виконання винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копію постанови надіслано Відповідачу 2 за вих..9327/22.1-29.

23 лютого 2023 року Органом виконання винесено постанову про стягнення виконавчого збору, копію постанови надіслано Відповідачу 2 за вих..9328/22.1-29.

23 лютого 2023 року винесено постанови про арешт коштів Відповідача 2 у межах суми звернення стягнення та направлено за допомогою ЕЦП до наступних фінансових установ: АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "ОКСІ банк", Акціонерне товариство "ТАСкомбанк", Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", Публічне акціонерне товариство "Банк Восток", Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", Акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів", Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК", Акціонерне товариство "ОТП БАНК", Акціонерне товариство "Ідея Банк, АТ «Райффайзен Банк», АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «БАНК АВАНГАРД», АТ «СЕНС БАНК», АТ «БАНК ФОРФАРД», АТ «БАНК АЛЬЯНС», копію постанови надіслано Відповідачу 2 за вих..9329/22.1-29.

23 лютого 2023 року Органом виконання здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо Відповідача 1 та Відповідача 2, щодо того, чи дані особи, що отримують пенсію, працюють за цивільно-трудовими договорами, Державної податкової служби України для виявлення джерел отримання доходів боржника, а також щодо номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах. Водночас, запитувані відомості не знайдені.

Органом виконання надіслано запит до Міністерства внутрішніх справ про наявність зареєстрованих транспортних засобів. Згідно відповіді за Відповідачем 2 зареєстрований наступний транспортний засіб: VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .

В той же час, транспортний засіб за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1 не виявлено, про що Органом виконання складено відповідний акт.

23 березня 2023 року Органом виконання винесено постанову про арешт рухомого майна Відповідача 2. Крім того, з метою належного виконання рішення суду, керуючись частиною 3 статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження», про розшук майна Відповідача 2, постанови направлені за допомогою ЕЦП до Національної поліції, для виконання, копії постанов надіслано Відповідачу 2.

Відповідач 2 не погоджується з такими діями Органу виконання 28 квітня 2023 року звернувся до Господарського суду Вінницької області зі скаргою на дії Органу виконання (а.м.о. 1-3), в якій просив: визнати дії Орган виконання щодо оголошення майна боржника (а саме: легкового автомобіля Volkswagen НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) неправомірними та визнати незаконною та скасувати постанову Органу виконання від 27 березня 2023 року про розшук майна боржника прийняту в межах виконавчого провадження №71119978 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/444/19, виданого 15 жовтня 2019 року.

Досліджуючи дані правовідносини на предмет їх нормативно правового регулювання в процесі виконання судового рішення, колегія суду приймає до уваги наступні положення діючого законодавства України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу дії статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження", встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України та при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 343 Господарського процесуального України: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України: якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглядаючи основні доводи, котрими Відповідач 2 обгрунтовує підставність звернення до суду із скаргою та наведені в апеляційній скарзі стосовно неналежного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу Відповідача 2 (а саме дана постанова не вручена Відповідачу 2, а була повернута Органу виконання в зв`язку з її неотриманням адресатом «за закінченням терміну зберігання»), колегія суддів констатує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

23 березня 2023 року Органом виконання винесено постанову про арешт рухомого майна Відповідача 2, а також з метою належного виконання рішення суду, керуючись частиною 3 статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про розшук майна, які направлені за допомогою ЕЦП до Національної поліції, для виконання, копії постанов надіслано Відповідачу 2.

6 квітня 2023 року до Органу виконання повернувся конверт з постановами про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору - з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.м.о. 32-34).

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано сторонами в апеляційній інстанції, станом на 8 травня 2023 року Відповідач 2 до Органу виконання не з`являвся, жодних заяв та пояснень стосовно боргу не подавав.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 заборгованість за кредитним договором б/н від 27 лютого 2017 року в загальному розмірі 121 986 грн 59 коп..

Згідно частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Виходячи з приписів наведеної норми, та відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" місцевим господарським судом направлено запит № 902/444/19/800/19 від 5 червня 2019 року до Лука-Мелешківської сільської ради про надання відомостей реєстрації місця проживання та інші персональні дані про Відповідача 2.

Відповідно до інформації Лука-Мелешківської сільської ради, Відповідач 2 не зареєстрований на території Лука-Мелешківської сільської ради (лист № 345 від 12 червня 2019 року).

21 червня 2019 року місцевий господарський суд звернувся з відповідним запитом до Управління ДМС у Вінницькій області про надання відомостей реєстрації місця проживання та інші персональні дані про Відповідача 2.

За інформацією Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УМВС України у Вінницькій області від 26 червня 2019 року Відповідач 2 прописаний у м. Вінниці по вул. Отамана Сітка, 4, кв. 2, виписаний 25 липня 2018 року.

З огляду на відсутність достовірної інформації щодо місця реєстрації Відповідача 2 місцевим господарським судом направлялись всі процесуальні документи на адресу зазначену Позивачем в позовній заяві та відповідно до частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України здійснювались виклики Відповідача 2 у справі, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали суду та рішення, що направлялись Відповідачу 2, повернулись до суду з поштовою відміткою "За закінченням встановленого строку зберігання".

Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору - повернуті до Органу виконання з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Все вищеописане по-суті спростовує твердження скаржника про не направлення державним виконавцем боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження.

В той же час, дослідивши матеріали виконавчого провадження долучені до матеріалів оскарження ухвали вбачається, що згідно з списком №1422 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів Відповідачу 2 надіслано лист рекомендованою кореспонденцією (трек-код 2100904396763), що підтверджує законність вчинення Органом виконання дій стосовно надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Органом виконання також долучено до матеріалів справи копію конверта з відповідним трек- кодом 2100904396763 з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Оглянувши який встановлено, що він адресований Відповідачу 2: м. Вінниця, вул. Отамана Сітка, 4, кв.2 (що відповідає адресі наведеній Відповідачем 2 в апеляційній скарзі (а.м.о. 72)), та що відповідає адресі Відповідача 2, зазначеній у виконавчому документі. Наведене, на переконання колегія суду опосередковано свідчить про вчинення Органом виконання належних дій щодо повідомлення Відповідача 2 про відкриття виконавчого провадження, а відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення.

Крім того, апеляційний господарський суд наголошує, що неотримання боржником кореспонденції державної виконавчої служби з причин "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про помилкові чи неправомірні дії державного виконавця, а є свідченням суб`єктивної поведінки адресата щодо неотримання кореспонденції.

Аналогічна позиція наведена і в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року N914/223/19, від 27 жовтня 2021 року у справі N 910/10186/15, від 11 квітня 2022 року в справі N916/3143/19.

Відтак, системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Водночас Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 4 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, водночас він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах Закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відтак, твердження Відповідача 2 що в виконавчому документі зазначено не вірну адресу, а тому жодні документи останнім не були отримані, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки поштові конверти які направлялись на адресу скаржника повернуті з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» а не «адресат відсутній за вказаною адресою чи неправильно вказана (відсутня) адреса» (крім того, як зазначено скаржником у скарзі копію постанови про розшук майна боржник виявив у поштовій скриньці - 27 квітня 2023 року).

Крім того, доводи апелянта щодо відсутності доказів невиїзду державного виконавця на місце виконання боржника де саме перебуває автомобіль, спростовуються діями вчиненими державним виконавцем щодо розшуку майна боржника, шляхом надіслання запитів (описаних вище в даній постанові) до відповідних органів щодо рухомого майна Відповідача 2 (адже в разі правомірного перебування рухомого майна в боржника дані транспортні засоби підлягають реєстрації і поставленні на облік саме органами внутрішніх справ, які й мали б надати відповідну інформацію щодо місця перебування таких транспортних засобів).

З огляду на встановлені обставини справи та викладені вище норми Закону, з урахуванням "балансу вірогідностей", колегія суду приходить до висновку, що Орган виконання діяв в межах та з підстав передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а відтак правомірно відкрив виконавче провадження та провів інші виконавчі дії у виконавчому провадженні, зокрема виніс постанову про розшук майна Відповідача 2.

При цьому, приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд бере до уваги і той факт, що навіть з моменту формування Відповідачем 2 скарги до моменту винесення даної постанови, Відповідач 2 не вчинив жодних дій щодо врегулювання питання щодо стягненя заборгованості (з огляду на довід апелянта про незначимість суми боргу, суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідач 2 міг вчинити дії спрямовані на віддачу боргу через Орган виконання, в тому числі шляхом укладення графіку погашення заборгованості погодженого з Органом виконання) чи щодо сплати цього боргу. Водночас, всі дії боржника спрямовані виключно на знятя арешту з автомобіля, котрий належить Відповідачу 2, що в свою чергу опосередковано свідчить про недобросовісність дій боржника, тим більше з огляду на те, що судове рішення щодо стягнення з Відповідача 2 коштів прийнято ще 15 жовтня 2019 року, дене рішення опубліковано в Єдиному реєстрі судових рішень (тобто є відкритою інформацією), і за три роки десять місяців та 26 днів Відповідач 2 не вчинив будь-яких дій щодо її виявлення та погашення.

Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що дії Органу виконання щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та в послідуючому постанови про розшук майна боржника, не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є законними, а відтак такими, що не підлягають скасуванню.

За таких обставин скарга Боржника не підлягає задоволенню.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року в справі №902/444/19 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року в справі №902/444/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали оскарження ухвали по справі № 902/444/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.