Рішення

від 31.08.2023 по справі 904/750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023м. ДніпроСправа № 904/750/23За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради , м. Дніпро

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 , м. Дніпро

2) Приватне підприємство "Старий Судак", м. Дніпро

3) Приватне підприємство "Смерш-62", м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою та скасування державної реєстрації

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Ревякіна Н.М., витяг з ЄДР, представник

Від відповідача: Гордієнко С.В., витяг з ЄДР, керівник; Олійник Я.Л., ордер АЕ№1196373 від 02.05.2023, адвокат

Від третіх осіб: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни", у якому просить:

- усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 78 Г, привівши її у придатний для використання стан зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни" знести за власний рахунок самочинно побудовану човнову станцію, що складається з будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20,6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею - 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал;

- скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на човнову станцію, що складається з будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20, 6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею - 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал по вул. Набережна Заводська, 78 Г в м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674656112101, припинивши права власності на нього із закриттям розділу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка на якій розташовано самочинне нерухоме майно по вул. Набережна Заводська, 78 Г в м. Дніпро, належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка ніколи не передавалась ПП "ОПО" під будівництво, право власності чи користування нею за ПП "ОПО" не оформлювалось, що підтверджується висновками Апеляційного суду Дніпропетровської області, що викладені в рішенні від 11.02.2016 по справі №200/7824/15.

Позивач зазначає, що відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - човна станція, яка розташована у м. Дніпрі по вул. Набережній Заводській, буд. 78 Г, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни".

Позивач зауважує, що оскільки об`єкт будівництва - човнова станція за адресою: вул. Набережна Заводська, 78 Г в м. Дніпрі, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, привівши її у придатний стан шляхом зобов`язання відповідача знести таке будівництво відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що набув право власності на човну станцію на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.02.2022 № 594, 595. Також відповідач зауважує що не має жодного відношення до попередніх власників спірного майна, зокрема, ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Старий Судак", Приватного підприємства "Опо" та Приватного підприємства "Смерш-62", як і не знає про правові підстави набуття ними права власності на це майно та про судові справи. Відповідач просить врахувати, що він є добросовісним набувачем спірного майна і має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно. Також відповідач заявляє про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, який сплив 11.02.2019. Крім того, відповідач стверджує що позивачем не доведено порушення його прав діями відповідача.

У відповіді на відзив на позов позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що спірний об`єкт є об`єктом самочинного будівництва, який зареєстрований на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015, яке в подальшому скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016, а відтак спірний об`єкт є самочинно збудований, а тому підлягає знесенню, а земельна ділянка приведенню у первісний стан. Позивач вважає, що в даному випадку дотриманий баланс пропорційного втручання між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання. Також позивач заперечує проти застосування строку позовної давності, оскільки про існування судової справи №200/7821/15 дізнався лише 16.11.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішення отримав 23.12.2021, що підтверджується розпискою представника Дніпровської міської ради у справі №200/7821/15. Тому позивач вважає, що позовна давність не пропущена.

Від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, а саме фотокопій матеріалів справи №200/7824/15, які стосуються обізнаності позивача щодо розгляду вказаної справи, електронних копій рішень позивача за 2020 рік, копію наказу про прийняття на посаду лікаря-реабілітолога від 02.03.2022, копію проекту Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни", обґрунтування локації розміщення реабілітаційного центру, докази здійснення діяльності з реабілітації (фото, копії грамот, подяк). Також від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій актів приймання-передачі товару (медичних засобів та засобів гігієни), копій наказів про прийняття на роботу масажиста, медичної сестри, юрисконсульта. Також відповідачем подано зареєстровану податкову декларацію як доказ на підтвердження здійснення діяльності.

Від позивача надійшли додаткові пояснення щодо обраного способу захисту. Позивачем також подано акт за результатами обстеження спірної земельної ділянки.

Відповідачем подано заяву про залучення до справи листа-запрошення на сумісне обстеження земельної ділянки та докази направлення позивачу, носій з відео- та фотофіксацієї обстеження земельної ділянки, фінансову звітність за 2022-2023 роки.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, письмових пояснень не подали, причини неявки суду не повідомили, про день час та місце судових засідань повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем подавалася заява про забезпечення позову, у якій просив:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно - човнової станції, що складається з: будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20,6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал по вул. Набережна Заводська, 78Г в м. Дніпро.

- заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна - човнової станції, що складається з: будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20,6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал по вул. Набережна Заводська, 78 Г в м. Дніпро.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно - човнової станції, що складається з: будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20,6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал по вул. Набережна Заводська, 78Г в м. Дніпро. Заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна - човнової станції, що складається з: будівлі вартової літ. Б-1, площею 23,3 кв.м., тамбур - літ.б-1, площею 5,1 кв.м., навіс - літ. б (1), площею 20,6 кв.м., навіс - літ.б 2, загальною площею 7,5 кв.м., вбиральня літ.З, загальною площею 1,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. И, загальною площею 18,0 кв.м., гараж (тимчасовий) літ. К, загальною площею 28,0 кв.м., №1-6 ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал по вул. Набережна Заводська, 78 Г в м. Дніпро, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674656112101.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 31.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку із впровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, який триває станом на час розгляду справи, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості усім учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин набуття відповідачем та попередніми власниками права власності на човнову станцію, наявність/відсутність підстав для знесення вказаного майна та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем.

Позивач зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2021 право власності на човнову станцію, що складається з: літ. А - адміністративна будівля, площею 53,6 кв.м., літ. а-1-веранда, площею 30,9 кв.м., літ Мз-мезонін, площею 18,0 кв.м., ПД-підвал, площею 12,0 кв.м., літ.а (1) - ґанок, площею 1,2 кв.м., літ.а (2), сходи, площею 2Д кв.м., літ. Б-1 будівля вартової, площею 23,3 кв.м., літ.б-1 -тамбур, площею 5,1 кв.м., літ. 6(1)- навіс, площею 20, 6 кв.м.,літ.б (2) - навіс, площею 7,5 кв.м.. літ В-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., літ.Г-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., літ.Д-господарський блок, площею 22, 7 кв.м., літ.Е-навіс, площею 66,0 кв.м., літ.Ж-господарський блок, площею 22,7 кв.м., літ.З-вбиральня, площею 1,0 кв.м., літ.И-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., №1-причал для човнів, площею 116,0 кв.м., № 2,3 - споруди (бони), площею 38,5 кв.м., № 4-6-огорожі, площею 188,7 кв.м., літ. І-замощення, площею 953,0 кв.м. по вул. Набережна Заводська, 78 Г було зареєстровано за Приватним підприємством "ОПО". Підставою виникнення права власності вказано заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі №200/7824/15.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі №200/7824/15 визнано за Приватним підприємством "ОПО" право власності на нерухоме майно, у тому числі, човнову станцію, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Набережна Заводська, 78 Г, яка складається з: літ. А 1- адміністративна будівля, площею 53,6 кв.м., літ. а-1-веранда, площею 30,9 кв.м., літ Мз-мезонін, площею 18,0 кв.м., ПД-підвал, площею 12,0 кв.м., літ.а (1) - ґанок, площею 1,2 кв.м., літ.а (2), сходи, площею 2Д кв.м., літ. Б-1 будівля вартової, площею 23,3 кв.м., літ.б-1 -тамбур, площею 5,1 кв.м., літ. б(1)- навіс, площею 20, 6 кв.м.,літ.б (2) - навіс, площею 7,5 кв.м.. літ В-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., літ.Г-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., літ.Д-господарський блок, площею 22, 7 кв.м., літ.Е-навіс, площею 66,0 кв.м., літ.Ж-господарський блок, площею 22,7 кв.м., літ.З-вбиральня, площею 1,0 кв.м., літ.И-гараж (тимчасовий), площею 18,0 кв.м., №1-причал для човнів, площею 116,0 кв.м., № 2,3 - споруди (бони), площею 38,5 кв.м., № 4-6-огорожі, площею 188,7 кв.м., літ. І-замощення, площею 953,0 кв.м.

07.07.2015 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на човнову станцію, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 78 Г за Приватним підприємством "ОПО", індексний номер 22663802, номер запису 10315244, реєстраційний об`єкт нерухомого майна 674656112101. Підставою державної реєстрації права власності вказане заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 по справі № 200/7824/15.

08.07.2015 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною прийнято рішення про державну реєстрацію на човнову станцію, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 78 Г за Приватним підприємством "Смерш-62", індексний номер 22703530, номер запису 10333926, реєстраційний об`єкт нерухомого майна 674656112101. Підставою для державної реєстрації за Приватним підприємством "Смерш-62" є договір іпотеки, №283 від 08.07.2015 укладений між Приватним підприємством "ОПО" та Приватним підприємством "Смерш-62".

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 по справі № 200/7824/15 заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 в частині визнання права власності на об`єкти нерухомого майна за Приватним підприємством "ОПО" скасовано. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "ОПО" до ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна відмовлено.

10.03.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лідією В`ячеславівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на цілісний майновий комплекс - човнову станцію, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 78 Г за Білим Євгеном Володимировичем, індексний номер 28666051, номер запису 13637025, реєстраційний об`єкт нерухомого майна 674656112101. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 вказане свідоцтво від 04.03.2016. Вказане майно придбане на аукціоні Правобережної товарної біржі від 01.03.2016.

21.04.2016 між ОСОБА_1 , як продавцем, та Приватним підприємством "Старий судак", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу човнової станції, що знаходить за адресою : АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лідією В`ячеславівною та зареєстровано в реєстрі за №798.

28.04.2016 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лідією В`ячеславівною прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс - човнову станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Приватним підприємством "Старий судак", індексний номер 29460169, номер запису 14362421, реєстраційний об`єкт нерухомого майна 674656112101. Підставою для реєстрації права власності за Приватним підприємством "Старий судак" вказано договір купівлі-продажу №798 від 21.04.2016 посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., що укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Старий судак".

06.12.2021 інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 складено акт про знесення громадського будинку з громадськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . У акті зазначено, що на момент обстеження адміністративна будівля (літ.А-1), веранда (літ. а-1), мезонін (літ Мз), підвал (літ.ПД), ґанок (літ. а1), сходи (літ. а2), гараж (тимчас.) (літ.В), гараж (тимчас.) (літ.Г), господарський блок (літ.Д), навіс (літ. Е), господарський блок (літ. Ж), споруди №1-6, замощення (літ.І), за адресою АДРЕСА_1 знесені. Акт складено для анулювання правовстановлюючих документів на адміністративну будівлю (літ.А-1), веранду (літ. а-1), мезонін (літ Мз), підвал (літ.ПД), ґанок (літ. а1), сходи (літ. а2), гараж (тимчас.) (літ.В), гараж (тимчас.) (літ.Г), господарський блок (літ.Д), навіс (літ. Е), господарський блок (літ. Ж), споруди №1-6, замощення (літ.І).

Згідно з протоколом №1 установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни" від 02.02.2022 Приватне підприємство "Старий судак" здійснює внесок у статутний капітал нерухомим майном, а саме: човнову станцію, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 78 Г, і яка складається з: будівлі вартової літ. Б-1 загальною площею - 23,3 кв.м., тамбур літ.б-1 загальною площею - 5,1 кв.м., навіс літ. б1 загальною площею - 20,6 кв.м., навіс літ.б2 загальною площею - 7,5 кв.м., вбиральня літ.З загальною площею - 1,0 кв.м., гараж (тимч) літ. И загальною площею - 18,0 кв.м., гараж (тимч) літ. К загальною площею - 28,0 кв.м.,№1-6- ворота, огорожа, ворота, фундамент, бон, причал, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674656112101.

10.02.2022 між Приватним підприємством "Старий судак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни" підписаний акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна до статутного капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний центр "Стрілецьке коло" для воїнів російсько-української війни", а саме човнової станції, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 78 Г.

Позивач зазначає, що вказана човнова станції є об`єктом самочинного будівництва та розташована на земельній ділянці, яка належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності. Позивач стверджує, що дана земельна ділянка ніколи не передавалась Приватному підприємству "ОПО" під будівництво, право власності чи користування нею за Приватним підприємством "ОПО" не оформлювалося, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016.

Позивач просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача знести за свій рахунок самочинно побудовану човнову станцію, а також скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1).

Земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості віднесена до комунальної власності Дніпровської міської ради.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України)

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Згідно з статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону № 1952-ІV).

Частиною першою статті 26 Закону № 1952-ІV за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

При цьому згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 10 Закону № 1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Статтею 24 Закону № 1952-ІV встановлено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункти 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті).

Згідно частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 28 січня 2020 року у справі № 917/259/19 (пункт 5.18).

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (заява № 30210/96, § 158), від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (заява № 20390/07, § 29)).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту суд звертає увагу на наступне.

Верховним Судом розглядалася справа № 904/7803/21 за участі того ж позивача - Дніпровської міської ради. За результатами касаційного перегляду Верховний суд у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 звернув увагу на наступні обставини:

6.44. Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

6.45. Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Аналогічна правова позиція міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22 та від 17.05.2023 у справі № 914/4024/21.

Отже, 19.04.2023 Верховний Суд у постанові у справі № 904/7803/21, за участю того ж позивача - Дніпровської міської ради - чітко зазначив позивачеві, який спосіб захисту він повинен обирати при розгляді справ даної категорії.

Перше засідання по суті при розгляді даної справи № 904/750/23 відбулося 07.06.2023.

Отже, у позивача - Дніпровської міської ради було достатньо часу для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21.

Однак позивач не скористався даним правом на зміну предмету позову ні до першого засідання по суті ні в подальшому не заявляв клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для зміни своїх позовних вимог.

Також суд звертає увагу, що зазначене у п.6.46 постанови Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 про те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав - може бути застосований до позивачів, які не були проінформовані про наявність даного правового висновку Верховного Суду, а не до особи, у справі якої зроблено такий висновок і яка зобов`язана враховувати цей висновок у своїй діяльності, у тому числі при розгляді інших справ за її участю.

Отже, враховуючи те, що 19.04.2023 Верховний Суд у постанові у справі № 904/7803/21, за участю того ж позивача - Дніпровської міської ради - чітко зазначив позивачеві, який спосіб захисту він повинен обирати, а позивач свідомо не врахував Висновок Верховного Суду при розгляді аналогічного спору, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що Дніпровська міська рада є органом публічної влади у розумінні Європейського Суду з прав людини і надання судом преференції органу публічної влади у спорі з особою приватного права шляхом інтерпретації позовних вимог на користь позивача за вищезазначених умов не відповідатиме вимогам справедливого правосуддя, передбаченим ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому іншою стороною спору, відповідачем, надано докази здійснення суспільно корисної функції, а саме проведення реабілітаційних заходів для військовослужбовців.

У зв`язку з відмовою задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації, припинення права власності з закриттям розділу, відповідно, не може бути задоволена і позовна вимога про знесення нерухомого майна, оскільки судом не прийнято рішення про припинення володіння відповідачем зазначеним нерухомим майном відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, з урахуванням наведеної судової практики, при тому що це питання ставилося під час розгляду даної справи, однак останній не змінив предмет позову, позов задоволенню не підлягає.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної даності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову з інших підстав, заява про застосування строку позовної давності залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Згідно з ч.9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою та скасування державної реєстрації відмовити.

Судові витрати понесені Дніпровською міською радою покласти на Дніпровську міську раду.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.09.2023

Суддя О.М. Крижний