Рішення

від 16.08.2023 по справі 907/900/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"16" серпня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/900/22

За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ШКЛ, м. Берегове Закарпатської області

про стягнення 215 761,99 грн, у тому числі 197 162,20 грн заборгованості за кредитом, 10 560,54 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6067,63 грн пені та 1971,62 заборгованості по комісії за користування кредитом,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк, м. Київ звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ШКЛ, м. Берегове Закарпатської області про стягнення 215 761,99 грн, у тому числі 197 162,20 грн заборгованості за кредитом, 10 560,54 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6067,63 грн пені та 1971,62 заборгованості по комісії за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2023 відкрито провадження у справі №907/900/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 08.03.2023.

Ухвалою суду від 08.05.2023 призначено судове засідання по розгляду справи №907/900/22 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 01.06.2023.

Ухвалою суду від 01.06.2023 судове засідання по розгляду справи відкладалось із підстав, наведених в ухвалі суду.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 08.02.2023 про відкриття провадження у справі №907/900/22, ухвали суду від 08.05.2023 та від 01.06.2023) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилаються у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку від 25.03.2015, згідно з якою останній приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, внаслідок чого між сторонами спору укладено Договір банківського обслуговування б/н від 25.03.2015 із наданням кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у частині повного та своєчасного повернення наданих йому кредитних коштів, позивачем заявлено до стягнення з останнього 197 162,20 грн заборгованості за кредитом, 10 560,54 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6067,63 грн пені та 1971,62 заборгованості по комісії за користування кредитом.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас відповідач на адресу суду надіслав клопотання про залишення позову без розгляду б/н від 27.03.2023 (вх. №02.3.1-02/2446/23 від 04.04.2023), в якому наголошує на наявності підстав для застосування судом приписів п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з наявністю у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №876/69/21 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ ШКЛ про стягнення заборгованості, яка є предметом позову у справі №907/900/22.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача на електронну адресу суду надіслала письмові пояснення б/н, б/д (вх. №02.3.1-02/5333 від 28.07.2023), за змістом яких просить відмовити в задоволенні поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, мотивуючи вказане тим, що предметом розгляду у справі №876/69/2 виступала заява АТ КБ Приватбанк про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Дніпровський Банківський Союз від 13.08.2020 у справі №40-м/2020 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ ШКЛ та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 216 580,21 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 13.08.2020 позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ ШКЛ та ОСОБА_2 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за Договором №б/н від 25.03.2015 в розмірі 216 580,21 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ ШКЛ та ОСОБА_2 на користь АТ КБ ПриватБанк третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4000 грн.

Як стверджує представник позивача, АТ КБ ПриватБанк звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, однак, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 в задоволенні означеної заяви відмовлено з тих підстав, що справа не підвідомча третейському суду, і, відповідно, видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду, в силу п. 2 ч. 1 ст. 355 Господарського процесуального кодексу України, не видається можливим.

В подальшому, як вказує представник позивача, постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2022 у справі №876/69/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк залишено без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 без змін.

Покликаючись на ч. 4 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано, що після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку, представник позивача зазначає про відсутність підстав для залишення позову в даній справі без розгляду, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні відповідного клопотання ТОВ ШКЛ та продовжити розгляд справи №907/900/22.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.03.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю АКШ, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю ШКЛ, (клієнтом, відповідачем у справі) було підписано заяву про відкриття рахунку та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк (банку, позивача у справі), які разом із заявою про відкриття рахунку складають Договір банківського обслуговування б/н від 25.03.2015 (далі Договір).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно із п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

На підставі п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитового ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією або в будь-якій іншій формі Угода).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших).

За змістом розділу 3.2.1.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: - за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів*.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять)% річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60 (шістдесят)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

* - Банк залишає за собою право продовжити період , в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення клієнта за допомогою повідомлення в системі Internet Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу клієнта. При цьому, додаткових погоджень з клієнтом не потрібно.

Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетовогo сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).

За змістом п. 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5. Умов, клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначеної в даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, банк за своїм вибором телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: система дистанційного обслуговування Приват24, SMS-повідомлення, термінали самообслуговування та ін. При цьому, додаткові узгодження сторін не потрібні (п. 3.2.1.5.1. Умов).

Згідно із п. 3.2.1.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

В силу п. 3.2.1.5.7. Умов, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до п. 3.2.1.6.1. Умов, цей Договір, а саме, обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

Позивач взяті на себе договірні зобов`язання щодо надання позичальнику кредиту (встановлення кредитного ліміту) відповідно до умов Договору банківського обслуговування б/н від 25.03.2015 виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №50325LGB0S0D2 від 02.11.2022 та банківською випискою по рахунку відповідача за період із 01.01.2000 по 30.10.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно з Договором банківського обслуговування б/н від 25.03.2015 зобов`язань, у останнього виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2022 складає суму 215 761,99 грн, у тому числі 197 162,20 грн заборгованості за кредитом, 10 560,54 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6067,63 грн пені та 1971,62 заборгованості по комісії за користування кредитом.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 Цивільного кодексу України).

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком та клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України).

Водночас у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши 25.03.2015 заяву про відкриття рахунку та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, містять істотні умови змішаного договору кредитного договору та договору банківського рахунку. При цьому, підписання заяви є дотриманням письмової форми змішаного договору.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із долученої до матеріалів справи банківської виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній свої зобов`язання за Договором банківського обслуговування б/н від 25.03.2015 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.10.2022 за відповідачем рахується заборгованість за кредитом у розмірі 197 162,20 грн, що станом на день розгляду спору в суді є непогашеною. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 197 162,20 грн заборгованості за кредитом суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 10 560,54 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6067,63 грн пені та 1971,62 заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачені такі види господарських санкцій: - відшкодування збитків; - штрафні санкції, - оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось судом попередньо, на підставі ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із підписаних відповідачем заяви про відкриття рахунку та заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 25.03.2015, процентна ставка та розмір комісії за використання кредитного ліміту в таких не зазначені, відсутніми також є умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи існування права вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилається на долучений до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, водночас останній не може бути належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.

Крім того, зазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, із огляду на що не може вважатися частиною саме Договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 25.03.2015.

Суд зазначає, що за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання послуги Кредитний ліміт на поточний рахунок корпоративного клієнта, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, із огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та підтримана Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №916/2755/18, від 01.11.2019 у справі №910/13940/18 та від 20.02.2022 у справі №910/3299/20.

У даному контексті суд зауважує, що матеріали справи не містять підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг (долучений до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг взагалі не містить посилання, станом на яку дату такий є актуальним). При цьому, у заяві про відкриття рахунку та заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 25.03.2015, що підписані відповідачем, відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, умов про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, та, відповідно, не визначено її розміру.

Крім того, в заяві від 25.03.2015 зазначено, що відповідач підписавши цю заяву ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua.

У той же час, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Водночас наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися стандартною (типовою) формою, встановленою до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене вище, наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 25.03.2015 шляхом підписання заяви на відкриття рахунку.

Із огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що станом на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати позивачу заявленої до стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 10 560,54 грн, нарахованої пені в сумі 6067,63 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1971,62 грн, із огляду на що позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується аргументів відповідача про наявність підстав для застосування судом приписів п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з наявністю у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №876/69/21 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ ШКЛ про стягнення заборгованості, яка є предметом позову у справі №907/900/22, суд звертає увагу на наступне.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 13.08.2020 позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ ШКЛ та ОСОБА_2 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за Договором №б/н від 25.03.2015 в розмірі 216 580,21 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ ШКЛ та ОСОБА_2 на користь АТ КБ ПриватБанк третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 352 ГПК України, заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

В порядку означеної норми АТ КБ ПриватБанк звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, тобто предметом розгляду у справі №876/69/21 виступала саме заява АТ КБ Приватбанк про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Дніпровський Банківський Союз від 13.08.2020 у справі №40-м/2020 за позовом АТ КБ Приватбанк до ТОВ ШКЛ та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 216 580,21 грн.

Згідно із ч. 3 статті 354 ГПК України, при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статті 355 цього Кодексу.

За приписами статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про третейські суди, рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви (ч. 1 ст. 56 Закону України Про третейські суди).

Частиною 6 статті 56 Закону України Про третейські суди передбачено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №876/69/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2022, відмовлено в задоволенні заяви АТ КБ ПриватБанк про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації Дніпровський Банківський Союз від 13.08.2020 у справі №40-м/2020.

Так, Центральний апеляційний господарський суд, із яким погодився і Верховний Суд, дійшов висновку, що справа не підвідомча третейському суду, відповідно, наявні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського на підставі п. 2 ч. 1 ст. 355 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 6 ст. 356 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №876/69/21 набрала законної сили 02.02.2022 з моменту прийняття Верховним Судом постанови за наслідками її апеляційного перегляду.

Частиною 4 статті 356 ГПК України унормовано, що після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства через призму фактичних обставин даної справи дозволяє дійти висновку про те, що позивачем АТ КБ Приватбанк було реалізоване його процесуальне право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в загальному порядку після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації Дніпровський Банківський Союз від 13.08.2020 у справі №40-м/2020, із огляду на що підстави для застосування судом приписів п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 197 162,20 грн заборгованості за кредитом є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав. Аргументи відповідача щодо залишення позову у даній справі без розгляду не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2957,43 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ШКЛ, вул. Франка Івана, будинок 3, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36247859) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, вул. Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 14360570) 197 162,20 грн (Сто дев`яносто сім тисяч сто шістдесят дві гривні 20 коп) заборгованості за кредитом, а також 2957,43 грн (Дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 43 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 12.09.2023.

Суддя Пригара Л.І.