Рішення

від 11.09.2023 по справі 910/6237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/6237/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/6237/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"</a>;

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд";

про стягнення 297 423,11 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"</a> звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 297 423,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" було виконане своє грошове зобов`язання в частині оплати вартості поставленого товару з порушенням строків, встановлених договором поставки № 725/з від 27.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/3267/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

До господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"</a> до господарського суду надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА" (далі також - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі також - замовник, відповідач) було укладено договір поставки № 725/з (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2020-2021 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника запірну, регулювальну, запобіжну арматуру та комплектуючі для внутрішніх і зовнішніх мереж тепло- і водопостачання для об`єктів замовника, далі за текстом - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна цього договору становить 15 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ(20%) - 2 500 000,00 грн.

Згідно з п. 11.1. договору, він набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих н себе за цим договором зобов`язань.

Позивач вказує, що відповідач, у строк встановлений договором, не здійснив оплату вартості поставленого товару, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"</a> просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 297 423,11 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, у зв`язку з чим, на думку відповідача, останній звільняється від відповідальності за невиконання свого зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 1 296 443,93 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 6918 від 21.12.2021 на суму 126 376,97 грн; № 6919 від 21.12.2021 на суму 269 047,58 грн; № 6920 від 21.12.2021 на суму 313 092,65 грн; № 6921 від 21.12.2021 на суму 93 483,65 грн; № 6922 від 21.12.2021 на суму 67 487,76 грн; № 6926 від 21.12.2021 на суму 67 487,76 грн; № 6927 від 21.12.2021 на суму 7 431,05 грн; № 6928 від 21.12.2021 на суму 107 205,36 грн; № 6929 від 21.12.2021 на суму 107 205,36 грн; № 6930 від 21.12.2021 на суму 4 131,46 грн; № 6931 від 21.12.2021 на суму 1 237,85 грн; № 6932 від 21.12.2021 на суму 1 089,96 грн; № 6933 від 21.12.2021 на суму 690,77 грн; № 7021 від 24.12.2021 на суму 11 555,52 грн; № 7023 від 24.12.2021 на суму 21 218,40 грн; № 7024 від 24.12.2021 на суму 14 742,79 грн; № 7025 від 24 12.2021 на суму 65.917,15 грн; № 7027 від 24.12.2021 на суму 9 258,55 грн; № 7028 від 24.12.2021 на суму 5 801,28 грн; № 7029 від 24.12.2021 на суму 1 109,52 грн; № 7030 від 24.12.2021 на суму 872,54 грн.

За товар поставлений 21.12.2021 відповідач мав здійснити оплату у строк до 10.01.2022 включно; за товар поставлений 24.12.2021 відповідач мав здійснити оплату у строк до 13.01.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за договором за період з 09.02.2022 по 23.02.2022 було здійснено сплату товару у розмірі 464.000,00 грн, а саме згідно наступних платіжних доручень: № 1124 від 09.02.2022 на суму 100.000,00 грн, № 1169 від 10.02.2022 на суму 150.000,00 грн, № 1268 від 17.02.2022 на суму 50.000,00 грн, № 1289 від 18.02.2022 на суму 50.000,00 грн, № 1329 від 21.02.2022 на суму 70.000,00 грн, № 1370 від 23.02.2022 на суму 44.000,00 грн.

При цьому позивачем зазначено, що наведеними коштами відповідачем сплачено заборгованість за раніше поставлений за договором товар, що не є предметом розгляду у даній справі, а коштами в сумі 322.377,56 грн частково сплачено борг за видатковими накладними № 6918 від 21.12.2021 та № 6919 від 21.12.2021.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 974 066,37 грн (1 296 443,93 грн - 322 377,56 грн).

Вказане встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/11904/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані обставини не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.1 договору, замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати постави партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного договору.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1.1 договору, замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 цього договору, здійснювати оплату вартості товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 1414 від 10.04.2023, відповідач сплатив на користь позивача суму заборгованості у розмірі 974 066,37 грн лише 10.04.2023.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 261 636,18 грн інфляційних втрат та 35 786,93 грн трьох процентів річних.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 261 636,18 грн інфляційних втрат та 35 786,93 грн трьох процентів річних.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорної обставини, що підтверджується листом Торгово-промислова палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з п. 9.3 договору, якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їх дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Проте, відповідачем не доведено належними засобами доказування не можливість здійснення оплати товару за договором внаслідок введення воєнного стану.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки № 725/3 від 27.10.2020.

Більш того, прострочення виконання зобов`язань відповідача по сплаті поставленого товару виникло 11.01.2022 та 14.01.2022, тоді як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленко, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інжинірингова фірма "ЕТНА"</a> (03190, м. Київ, вул. Д. Щербаківського, буд. 52, прим. 429, ідентифікаційний код 41305388) 261 636 (двісті шістдесят одна тисяча шістсот тридцять шість) грн 18 коп. інфляційних втрат, 35 786 (тридцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 93 коп. трьох процентів річних та 4 461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одна) грн 35 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко