Рішення

від 12.09.2023 по справі 910/10902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 910/10902/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Потап», м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд», м. Київ

про стягнення 141 021,48 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар»/відповідач) про стягнення 141 021,48 грн - заборгованості за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.07.2023 до канцелярії суду від ПрАТ «Київстар» надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотаннями про залучення до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Потап».

У відзиві на позовну заяву ПрАТ «Київстар» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на припинення з 30.09.2018 договору про встановлення сервітуту БМС-UA 4910 від 30.10.2015. Більше того, у зв`язку з укладенням договору оренди №КІЕ4910 від 01.04.2020 між відповідачем та ТзОВ «Потап», як власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87, відсутні будь-які підстави для нарахування та стягнення з ПрАТ «Київстар» плати за користування об`єктом розміщення.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.08.2023 залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» (далі - ТзОВ «Юкрейн Тауер Компані»/третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Потап» (далі - ТзОВ «Потап»/третя особа-2) до участі у справі третіми особами-1, -2 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

10.08.2023 до канцелярії суду позивачем подано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб-1, -2, відповідь на відзив, а також клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд».

18.08.2023 до канцелярії суду від ТзОВ «Юкрейн Тауер Компані» надійшли письмові пояснення щодо позову.

22.08.2023 до канцелярії суду від ПрАТ «Київстар» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.08.2023 залучив Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» (далі - КП «Ватутінськінвестбуд»/третя особа-3) до участі у справі третьою особою-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

25.08.2023 до канцелярії суду позивачем подано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи-3.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2015 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - сервітуарій) укладено договір про встановлення сервітуту №БМС- UA 4910, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 3.1. договору сурвітуарій зобов`язується вносити щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов договору.

Розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за договором наводиться у додатку №1 до даного договору. Щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних в даному договорі. На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 3 635,55 грн, в тому числі ПДВ 605,92 грн. Загальний розмір плати за даним договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат (п. 3.2. та п. 3.3. договору).

В п. 3.4. договору передбачено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

Відповідно до п. 3.5. договору нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку №3 до даного договору.

Пунктом 9.2. договору в редакції додаткової угоди №1 передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 30.09.2018.

У відповідності до п. 9.3. договору припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток №4 до договору).

Згідно із адресним переліком об`єктів комунальної власності та розрахунку плати, який є додатком №1 до цього договору, балансоутримувачем є КП «Ватутінськінвестбуд»; адреса: м. Київ, вул. Закревського, 87; зона розміщення - 2; площа, яку займає обладнання: 5,0 кв.м.; висота щогли: 19,85 м; місячна плата: 3 635,55 грн з ПДВ.

Крім того, у додатку №1 до договору наведено формулу розрахунку розміру щомісячної плати.

Також між сторонами підписано акт розміщення обладнання, який є додатком №3 до договору та в якому зазначено, що сервітуарій використовує об`єкт розміщення з 01.11.2015.

Отже, КП «Київжитлоспецексплуатація» у позовній заяві стверджує, що ПрАТ «Київстар» користується об`єктом з 01.11.2015 та не припинило користування ним відповідно до порядку, встановленого договором, внаслідок чого виник обов`язок зі сплати позивачу за користування об`єктом розміщення на підставі п. 3.1, п. 3.4. та п. 3.5. договору.

Зокрема, за твердженням КП «Київжитлоспецексплуатація», станом на 01.04.2023 у ПрАТ «Київстар» обліковується заборгованість зі сплати позивачу за користування розміщення об`єкта в сумі 141 021,48 грн, яка виникла за період з 01.09.2020 по 28.02.2022, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову, ПрАТ «Київстар» зазначає, що договір про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015 припинив свою дію з 30.09.2018 на підставі п. 9.2. договору в редакції додаткової угоди.

Так, 21.10.2018 відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. №21095/05, в якому повідомив, що строк дії договору про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015 закінчився 30.09.2018, а також зазначив, що нерухоме майно, де розміщується обладнання ПрАТ «Київстар», знаходиться у приватній власності, у зв`язку з чим відповідачем укладено договір оренди із власником нежитлової будівлі.

Разом із цим листом, відповідачем направлено для підпису два примірники акту припинення користування майном за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015.

КП «Київжитлоспецексплуатація» у відповідь на цей лист надіслало на адресу відповідача лист за вих. №062/15/19-174 від 16.01.2019, в якому зазначило, що об`єкт нерухомого майна за адресою вул. М. Закревського, 87 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі КП «Ватутінськінвестбуд». Відповідно до п. 4.1.9. договору про встановлення сервітуту сервітуарій зобов`язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору, а тому підстави для підписання акту закінчення розміщення обладнання відсутні.

В подальшому, КП «Київжитлоспецексплуатація» неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015, однак ПрАТ «Київстар» у відповідь на ці вимоги повідомляло, що цей договір припинив свою дію, а останнім укладено договір оренди майна із новим власником нерухомого майна.

Отже, відповідач вказує на укладення з ТзОВ «Потап», як власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87, договору оренди №КІЕ4910 від 01.04.2020, на підставі якого ПрАТ «Київстар» здійснювало оплату за оренду частини приміщення та частини даху.

Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Потап» на праві власності належать: група нежитлових приміщень №3, №4, №6 (літера «А»), об`єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 87.

01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Потап» (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - орендар) укладено договір оренди №КІЕ 4910, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, площею 7,0 кв.м., та ділянку на даху будівлі, площею 3,0 кв.м., загальною площею 10,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87, з визначенням меж у відповідній план-схемі, підписаній сторонами, для розміщення та експлуатації обладнання базової станції (RBS) стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар» та вежі з антенно-фідерними пристроями вказаної RBS.

Згідно п. 3.1. договору за щомісячне користування майном орендарем сплачується щомісячна орендна плата, розмір якої з урахуванням її індексації становить - 7 875,00 грн, без ПДВ. Визначена орендна плата включає всі податки, збори та будь-які інші обов`язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності до чинного законодавства України, якщо такі наявні, або підлягають сплаті в будь-який момент у майбутньому, за виключенням тих платежів, які орендар повинен здійснити окремо відповідно до вимог цього договору.

Орендар здійснює оплату не пізніше 15-го числа поточного місяця за поточний на підставі договору в національній валюті України, шляхом банківського переказу відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 3.2. договору).

Договір вступає в дію з 01.04.2020 і діє до 31.03.2021 включно. За 2 місяці до закінчення строку дії договору сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону (п. 7.1. договір).

01.04.2020 по акту прийому-передачі до договору оренди №КІЕ 4910 від 01.04.2020, ТзОВ «Потап» передало, а ПрАТ «Київстар» прийняло в строкове платне користування приміщення, площею 7,0 кв.м., та ділянку на даху будівлі, площею 3,0 кв.м., загальною площею 10,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87.

Також, у план-схемі розміщення радіотехнічної апаратури та антенно-фідерних пристроїв за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87, який є додатком №2 до договору, сторонами погоджено межі орендованого майна.

За твердженням відповідача, ПрАТ «Київстар» користувалося орендованим майном на підставі договору оренди №КІЕ 4910 від 01.04.2020 у період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року, що підтверджується копіями платіжних доручень за цей період про сплату орендної плати на користь ТзОВ «Потап».

Так, 31.10.2021 між відповідачем та ТзОВ «Потап» підписано угоду про дострокове розірвання договору оренди №КІЕ4910 від 01.04.2020, в якій сторони дійшли згоди, що з моменту укладення сторонами цієї угоди, договір оренди №КІЕ 4910 від 01.04.2020 вважається розірваним та втрачає свою чинність.

Також, між сторонами підписано акт прийому-повернення від 31.10.2021 до договору оренди №КІЕ4910 від 01.04.2020.

Отже, як зазначено судом вище, КП «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до суду з цим позовом до ПрАТ «Київстар» про стягнення заборгованості зі сплати позивачу за користування розміщення об`єкта в сумі 141 021,48 грн, яка виникла за період з 01.09.2020 по 28.02.2022 за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015.

ПрАТ «Київстар», в свою чергу, зазначає про припинення дії договору про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015 з 30.09.2018, внаслідок чого підстави для сплати за користування розміщення об`єкта за цим договором за вказаний період відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 03.10.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір про встановлення сервітуту №БМС- UA 4910, предметом якого є обмежене право користування відповідачем частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 ЦК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Суд зазначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.

Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Частинами 1, 3 ст. 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов`язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

Відповідно до рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб`єктів господарювання в галузі зв`язку та інформаційних технологій» Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об`єктах.

У роз`ясненнях Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з приводу розміщення телекомунікаційного обладнання на об`єктах комунальної власності, що викладені у листі № 4484 від 07.06.2005, надано рекомендацію укладати договір на право користування чужим майном (сервітут) у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 6 ст. 31 Закону України «Про телекомунікації» суб`єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.2 договору розміщення обладнання на умовах сервітуту здійснюється на підставі підписаного сторонами акту розміщення обладнання на умовах сервітуту.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015, між сторонами підписано акт розміщення обладнання, який є додатком №3 до договору та в якому зазначено, що сервітуарій використовує об`єкт розміщення з 01.11.2015.

Отже, на виконання умов договору про встановлення сервітуту, КП «Київжитлоспецексплуатація» надано ПАТ «Київстар» обмежене право користування частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівлі комунальної власності, розташованої за адресою: м. вул. Закревського, 87, для розміщення відповідачем обладнання базових станцій стільникового зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день укладення цього договору балансоутримувачем нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87 було КП «Ватутінськінвестбуд».

Згідно ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

В п. 3.4. договору передбачено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

Відповідно до п. 3.5. договору нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку №3 до даного договору.

Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався об`єктом розміщення з 01.11.2015 по 31.08.2020 та здійснював оплату за користування об`єктом розміщення, що не заперечується сторонами.

Водночас, суд зазначає, що за приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 9.2. договору в редакції додаткової угоди №1 передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 30.09.2018.

У відповідності до п. 9.3. договору припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток №4 до договору).

Судом встановлено, що зміни до п. 9.2 договору щодо продовження строку дії договору після 30.09.2018 у формі укладення додаткових угод до договору в порядку, визначеному п. 10.3. договору, сторонами не вносились.

Окрім цього суд звертає увагу, що укладений між сторонами договір про встановлення сервітуту не передбачає автоматичного продовження дії договору після 30.09.2018 (п. 9.2 договору в редакції додаткової угоди №1), у разі належного виконання позивачем умов договору, без відповідного погодження обох сторін, шляхом укладення додаткової угоди.

Частиною 1 ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, спливу строку, на який було встановлено сервітут, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Отже, цивільним законодавством встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.

З огляду на викладене, строк дії договору про встановлення сервітуту № БМС-UA 4910 від 30.10.2015 є припиненим з 30.09.2018.

За приписами ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з пунктами 3.5, 4.1.1, 4.1.9 договору нарахування плати починається з моменту дії договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 4 до даного договору; відповідач зобов`язується своєчасно та повному обсязі вносити плату за цим договором; сервітуарій зобов`язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 до даного Договору).

Судом встановлено, що 21.10.2018 відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. №21095/05, в якому повідомив, що строк дії договору про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015 закінчився 30.09.2018, а також зазначив, що нерухоме майно, де розміщується обладнання ПрАТ «Київстар» знаходиться у приватній власності, у зв`язку з чим відповідачем укладено договір оренди із власником нежитлової будівлі.

Разом із цим листом, відповідачем направлено для підпису два примірники акту припинення користування майном за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015.

Проте, позивач відмовився від підписання акту припинення користування майном за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015, мотивуючи тим, що ПрАТ «Київстар» не демонтувало обладнання у відповідності до вимог п. 4.1.9. договору, відповідно, на думку позивача, підстави для припинення користування майном за договором про встановлення сервітуту №БМС-UA 4910 від 30.10.2015 відсутні.

Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Потап» на праві власності належать: група нежитлових приміщень №3, №4, №6 (літера «А»), об`єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 87.

Таким чином, необхідності демонтажу обладнання не було, оскільки 01.04.2020 відповідач уклав з ТзОВ «Потап» договір оренди №КІЕ 4910, відповідно до якого третя особа-2 передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення, площею 7,0 кв.м., та ділянку на даху будівлі, площею 3,0 кв.м., загальною площею 10,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87, з визначенням меж у відповідній план-схемі, підписаній сторонами, для розміщення та експлуатації обладнання базової станції (RBS) стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар» та вежі з антенно-фідерними пристроями вказаної RBS.

На виконання цього договору, між позивачем та третьою особою-2 підписано акт прийому-передачі від 01.04.2020, згідно якого ТзОВ «Потап» передало, а ПрАТ «Київстар» прийняло в строкове платне користування приміщення, площею 7,0 кв.м., та ділянку на даху будівлі, площею 3,0 кв.м., загальною площею 10,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 87.

Також, відповідачем надано суду копії платіжних доручень про сплату на користь ТзОВ «Потап» орендної плати у період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року.

Суд звертає увагу позивача, що відповідач у листі за вих. №21095/05 від 21.10.2018 повідомив позивача про зміну власника нерухомого майна, з яким ПрАТ «Київстар» уклало договір оренди №КІЕ 4910 від 01.04.2020.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення заборгованості зі сплати за користування об`єктом розміщення в сумі 141 021,48 грн, яка виникла за період з 01.09.2020 по 28.02.2022, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук