Ухвала

від 11.09.2023 по справі 910/12719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/12719/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвін Ексім Компані" (м. Запоріжжя)

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвін Ексім Компані" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен" (м. Київ)

про стягнення 38.244,72 грн,

Без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвін Ексім Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентри Стілмен" про стягнення 38.244,72 грн, з яких: 37.050,00 грн попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар, 1.124,69 грн пені та 70.03 грн 3% річних.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на суму 40928,72 грн (ціна позову та судовий збір), які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Також ухвалою від 15.08.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвін Ексім Компані" про забезпечення позову повернуто заявнику.

25.08.2023 до суду від позивача надійшли: заява про усунення недоліків позовної заяви, та заява про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача на суму 40928,72 грн (ціна позову та судовий збір), які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що між сторонами був укладений договір поставки № СТ 334/23/506 від 28 червня 2023 та Специфікація № 1 до цього договору, відповідно до яких відповідач зобов`язувався передати у власність позивача продукцію виробничо-технічного призначення. Строк поставки - протягом 5 днів з моменту отримання попередньої оплати 50% вартості Товару. Остаточна оплата Товару - протягом двадцяти робочих днів з моменту поставки. Виставлений відповідачем рахунок-фактуру № СТ - 0003026 від 05 липня 2023 на суму 74100,00 грн. позивач оплатив платіжною інструкцією № 51 від 06 липня 2023 в сумі 37 050,00 грн. (50% вартості Товару). Отже, відповідач зобов`язаний був поставити Товар в строк до 12 липня 2023. До цього часу свій обов`язок з постачання Товару відповідач без пояснення причин не виконав.

Оскільки відповідач отримав гроші від позивача в порядку попередньої оплати, поставку не здійснив без пояснення будь-яких причин, на телефонні дзвінки та листи, направлені електронною поштою, не відповідає, вимогу про повернення коштів, направлену за його адресою, залишив без відповіді, тобто за всіма ознаками поводиться, як шахрай, позивач вважає за необхідне подати дану заяву про забезпечення позову.

Крім того, згідно з інформацією, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, відповідач виступає боржником по двох виконавчих провадженнях - НОМЕР_1 (стягувач - ПП "Обухівміськвторресурси") та НОМЕР_2 (стягувач - ТОВ "Бомонд Конструкт").

Також відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень є судові рішення відносно відповідача (справи 910/4653/23 та №910/10721/22).

Отже, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20. у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.20. у справі № 910/7511/19, від 03.04.20. у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення або підготовку до вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень про наявність у боржника можливості вивести кошти з рахунків чи сплатити їх іншим контрагентам.

Таким чином, суд не вбачає в даному випадку наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів боржника.

У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що заявником не обґрунтовано та не доведено жодними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак суд відмовляє в задоволенні даної заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Дана ухвала постановлена після виходу судді Ващенко Т.М. з відпустки, яка тривала з 28.08.2023 по 08.09.2023.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гудвін Ексім Компані" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 11.09.2023 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко