Рішення

від 12.09.2023 по справі 925/715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 925/715/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Черкаської міської ради (вул. Байди Вишневецького, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська область, 18002; ідентифікаційний код 25212542)

до Державної інспекції енергетичного нагляду України (вул. Дорогожицька, 11/8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42578602)

про стягнення 26 664,57 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

Черкаська міська рада (далі за текстом - Позивач) звернулась з позовом до Державної інспекції енергетичного нагляду України (далі за текстом - «Держенергонакгляд», Відповідач), в якому Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 26 664, 57 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Відповідач є співвласником нежитлових приміщень загальною площею 678, 3 кв.м., що розташовані у м. Черкаси, по вул. Ільїна, 289/1. Ідеальна частка права часткової власності Відповідача становить 71/100.

Право спільної часткової власності у Відповідача на 71/100 частки приміщення зареєстровано 30.12.2020 - дата фактичного користування земельною ділянкою, яка належить на праві власності Позивачу, а речове право Відповідача на користування земельною ділянкою зареєстровано 23.03.2023 за наслідком укладання договору оренди землі від 17.03.2023.

Згідно наданих Позивачем розрахунків, за час фактичного користування земельною ділянкою Позивача без правовстановлюючих документів, а саме за період з 11.08.2021(дата припинення речового права у попереднього землекористувача) по 21.12.2022 (дата рішення про надання Відповідачу в оренду земельної ділянки) Відповідач повинен сплати Позивачу 26 664,57 грн безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання та не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності.

При цьому, Відповідач в силу положень глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України є фактичним користувачем земельної ділянки за визначений вище період без оформлення права на цю земельну ділянку, що в результаті призводить до недоотримання власником (Позивачем) доходів у вигляді орендної плати до моменту укладення договору оренди, які Відповідач зобов`язаний сплатити на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки:

- взяття зобов`язань за договором про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період з 11.08.2021по 21.12.2022 є порушенням бюджетного законодавства, оскільки витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються;

- вимоги Позивача щодо відшкодування йому 26 664, 57 грн є безпідставними оскільки право постійного користування та оренди земельної ділянки у Відповідача виникло з моменту державної реєстрації - з 27.03.2023, а відтак підстави для відшкодування вказаних коштів відсутні оскільки саме з цієї дати у Відповідача виник обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташовано його майно;

- відшкодування неодержаного доходу за попередні роки (до затвердження рішення) відносяться до зобов`язань, які будуть узяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених кодексом.

Доводи Відповідача викладені у запереченнях є аналогічним тим, що викладені ним у відзиві із додатковим зазначенням про трансформацію правових відносин користування земельною ділянкою.

3. Процесуальні дії у справі

До Господарського суду Черкаської області звернулась Черкаська міська рада (далі за текстом - Позивач) з позовом до Державної інспекції енергетичного нагляду України (далі за текстом - «Держенергонакгляд», Відповідач), в якому Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 26 664, 57 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.05.2023 у справі № 925/715/23 вказану вище позовну заяву вирішено направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного автоматизованого розподілу судової справи № 925/715/23 обрану суддю Пукаса А.Ю. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 позовну заяву Черкаської міської ради залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду інформації щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

11.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

24.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

01.08.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

08.08.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107281252018 Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Ільїна (Надпільна), 289/1.

Спільним наказом Державної інспекції енергетичного нагляду України та Міністерства фінансів України № 32/197 від 15.05.2019 передано зі сфери управління Міністерства фінансів України з балансу ДП «НЕК «Укренерго» на баланс Державної інспекції енергетичного нагляду України майно згідно з додатком до цього наказу.

Зокрема, серед переліку переданого Державній інспекції енергетичного нагляду України та Міністерства фінансів України державного майна пунктом 60 зазначено офісні приміщення загальною площею 483, 51 кв.м., що знаходяться у м. Черкаси по вул. Надпільна (Ільїна) 289/1.

Так, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 02.05.2023 Державна інспекція енергетичного нагляду України є співвласником торговельно-офісних приміщень літ. А-4 загальною площею 678, 3 кв.м., що розташовуються у м. Черкаси, по вул. Ільїна, 289/1. Ідеальна частка права спільної часткової власності Відповідача становить 71/100.

Право спільної часткової власності Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 71/100 частки приміщення зареєстровано 30.12.2020.

Тобто, з 30.12.2020 Відповідач почав фактично користуватися земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

На заяву ДП «НЕК «Укренерго» вх. №8413-01-25 від 19.04.2021, Позивачем прийнято рішення №8-114 від 29.07.2021 про припинення ДП «НЕК «Укренерго» права користування земельною ділянкою загальною площею 0,0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Ільїна (Надпільна), 289/1 та вирішено розірвати договір оренди землі від 14.04.2011 за взаємною згодою сторін.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 02.05.2023 речове право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025 з 11.08.2021 за ДП «НЕК «Укренерго» припинено.

Згідно листа від 11.05.20253 № 621/18-08 Департаменту фінансової політки Черкаської міської ради заборгованість по орендній платі за земельну ділянку загальною площею 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025 станом на 11.08.2021 не рахувалась.

Листом вих. № 2008-01-25 від 13.09.2022 Позивач повідомив Відповідача про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою.

Листом вих. №7/10.2-2318-22 від 19.10.2022 Відповідач повідомив Позивача про направлення пакету документів до ЦНАПу м. Черкаси про оформлення права користування земельною ділянкою.

Відповідач звернувся до Позивача із заявою вх. №01- 16/36014 від 24.10.2022 про надання без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки розміром 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Надпільна, 289/1.

Рішенням Черкаської міської ради від 22.12.2022 №34-117 Відповідачеві надано земельну ділянку спільного користування загальною площею 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Надпільна (Ільїна), 289/1 в оренду на 10 років під частину торгівельно-офісного приміщення з визначенням частки в розмірі 71/100 в межах спільного користування земельною ділянкою. Площа для нарахування орендної плати складає 334 кв.м.

17.03.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі, загальною площею 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Надпільна (Ільїна), 289/1.

Речове право Відповідача на користування земельною ділянкою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2023 (рішення за індексним №66948950 від 27.03.2023).

Водночас, п. 2.1. рішення Черкаської міської ради від 22.12.2022 №34-117 Відповідача зобов`язано укласти договір про відшкодування збитків за час фактичного користування земельною ділянкою за період використання землі без правовстановлюючих документів.

Листом вих. № 389-01-25 від 06.02.2023 Відповідача повідомлено про необхідність підписання договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) та долучено відповідний проект договору.

Втім, листом вих. №7/10.1-977-23 від 03.04.2023 Відповідач повернув договір без підписання, чим фактично ухилився від сплати грошових коштів за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Так, Відповідач у своєму листі зазначив щодо необхідності внесення змін до договору шляхом виключення підпункту 2.2 пункту 2, оскільки Відповідач не може взяти на себе зобов`язання з відшкодування неодержаного доходу за попередні роки в силу відсутності відповідних бюджетних асигнувань та з перевищенням повноважень.

Позивач стверджує, що Відповідач з моменту припинення права користування ДП «НЕК «Укренерго» (11.08.2021) фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не здійснював оплату до місцевого бюджету за таке фактичне користування.

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості Відповідача за користування земельною ділянкою 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025 в частині 334 кв.м, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Надпільна (Ільїна), 289/1 за період з 11.08.2021 по 21.12.2022, що відповідно становить 26 664, 57 грн.

З матеріалів справи, зокрема з рішення Черкаської міської ради від 22.12.2022 № 34/177, вбачається, що цільове призначення вказаної вище земельної ділянки віднесено до земель житлової та громадської забудови код КВЦПЗ - 03.15.

Згідно витягів з технічної документації НТО нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 314 425, 47 грн.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.

Позивач зазначає, що у розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 10 якої вбачається, що за земельні ділянки яким згідно з КВЦПЗ присвоєно код 03.15., орендну плату встановлено у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, суд вказує, що пунктом 7 вказаного вище Положення визначено розмір орендної плати у % щодо земель, який згідно КВЦПЗ присвоєно 03.15 та який становить 9 %, а не 3 %.

При цьому суд вказує, що в наданому Позивачем розрахунку заборгованості Відповідача за користування земельною ділянкою застосовано розмір в 9 %.

Заперечення Відповідача фактично стосуються того, що заявлені до відшкодування Позивачем витрати не входять до Державного бюджету України в частині 2023 календарного року, з якого відбувається фінансування діяльності Відповідача, а тому взяття такого зобов`язання шляхом підписання договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) в редакції наданої Позивачем буде порушенням бюджетного законодавства.

Також Відповідач звертає увагу суду, що право оренди земельної ділянки виникає в нього з моменту державної реєстрації таких прав, тобто у Відповідача з 27.03.2023, а тому на його переконання пункт 2.1. рішення Черкаської міської ради № 34-1117 від 22.12.2022 є безпісдтавим.

При цьому суд вказує, що докази оскарження Відповідачем вказаного рішення в частині пункту 2.1. матеріали справи не містять.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

В той же час відповідно до частини 1, 2 та статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено судом вище, рішенням Позивача від 22.12.2022 № 34-117 Відповідачу надано в оренду земельну ділянку 0, 0471 га кадастровий номер: 7110136400:02:033:0025, що знаходиться у м. Черкаси, по вул. Надпільна (Ільїна), 289/1 в силу положень статті 120 Земельного кодексу України, з огляду на набуття Відповідачем з 30.12.2020 права власності на офісні приміщення площею 483, 51 кв.м. на вказаній земельній ділянці.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно встановленого вище, речове право Відповідача на користування земельною ділянкою було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2023, а відтак з вказаної дати у нього виник обов`язок здійснювати сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою саме на підставі укладеного договору.

Водночас, суд вказує, що фактично Відповідач користувався земельною ділянкою без укладання відповідного договору оренди, починаючи з 11.08.2021 з дати припинення речового права у ДП «НЕК «Укренерго» (на підставі рішення Позивача від 29.07.2023 № 8-144 та відповідно запису про припинення права № 27501625) та до дати укладення договору оренди.

Судом враховано, що Позивачем визначено кінцеву дату користування Відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів до дати 22.12.2022 (дата прийняття Позивачем рішення від 22.12.2022 № 34-117), а факт такого користування Відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини 2 статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, а також у постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є недопустимим, що відповідно свідчить про наявність у Позивача підстав для стягнення заявленої суми з Відповідача, як з фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що посилання Відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 та від 15.01.2019 у справі № 5011-9/336-2012 не приймаються судом до розгляду оскільки стосується іншого предмету спору (самовільне зайняття земельної ділянки), а посилання на постанову від 22.05.2019 у справі № 311/1841/18 взагалі спрямовані на обґрунтування правової позиції Позивача.

Суд вказує, що безпідставними є посилання Відповідача на відсутність в нього бюджетного фінансування на 2023 календарний рік в частині відшкодування збитків за час фактичного користування земельною ділянкою оскільки вказані обставини не звільняють його від відповідальності, а відтак і від обов`язку з відшкодування вартості оренди власнику земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 12-46гс18.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено обов`язок Відповідача повернути власнику земельної ділянки кошти, які він мав сплатити за користування нею, що відповідно свідчить про необхідність задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Черкаської міської ради - задовольнити.

2. Стягнути з Державної інспекції енергетичного нагляду України (вул. Дорогожицька, 11/8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42578602) на користь Черкаської міської ради (вул. Байди Вишневецького, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська область, 18002; ідентифікаційний код 25212542) безпідставно збережені кошти в розмірі 26 664 (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 57 коп та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 12.09.2023

Суддя Антон ПУКАС