Рішення

від 12.09.2023 по справі 911/1528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 911/1528/23Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ»

до Фізичної особи-підприємця Саітової Олени Володимирівни

про стягнення 15 043, 60 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи-підприємця Саітової Олени Володимирівни про стягнення 15 043, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди № 2021-11-9 від 18.11.2021 в частині здійснення оплати орендної плати. У зв`язку із цим позивачем подано даний позов про стягнення з відповідача 12 750,35 грн основного боргу, 1 816,49 грн пені, 347,55 грн інфляційних втрат, 108,99 грн 3% річних.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» згідно із ч. 3 ст. 30 ГПК України передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

22.06.2023 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшли до Господарського суду міста Києва.

У результаті автоматизованого розподілу матеріали вказаного вище позову передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

31.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.06.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.06.2023 отримана відповідачем 21.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494854038.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 позивач передав відповідачу в строкове платне суборендне користування нежитлове приміщення, загальною площею 2 кв.м., що знаходиться в будівлі офісно-торгівельно-виробничо-складського комплексу, літ. « 4» за адресою: м. Київ вул. С. Скляренка, 17, для розміщення закладу з реалізації парфумерних виробів, на підтвердження чого позивач надав Акт приймання-передачі приміщення від 01.12.2021.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення оплати суборендної плати та всіх обов`язкових платежів по договору за період понад 3 місяці. Оскільки відповідачем порушуються умови договору суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021, а саме п.п. 4.3.2, 4.3.13, 6.3, 6.5, 4,3.5, 3.2, 3.4, позивач на підставі п.п. 5.2, 5.7 договору направив позивачу претензією від 13.03.2023 за вих. №10 про розірвання договір суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в порядку, встановленому ч. 2 ст. 782 ЦК України.

За доводами позивача, договір суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 є розірваним з 28 березня 2023 року.

Позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати суборенди та інших платежів за договором з 26.07.2022, відповіді на претензію не надано, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та інших платежів у сумі 12750,25 грн, 3% річних у сумі 108,99 грн, інфляційних втрат у сумі 347,55 грн, пеню у сумі 1816,49 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (суборендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Саітовою Оленою Володимирівною (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди №2021-11-9 (далі - договір), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду - строкове платне користування - нежитлове приміщення, що знаходиться в будівлі офісно-торгівельно-виробничо-складського комплексу, літ, „4" за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, загальною площею 2 кв.м. (два метри квадратних), надалі - «Приміщення» (п. 1.1. договору).

Приміщення надається суборендарю для розміщення в ньому закладу з реалізації парфумерних виробів (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.4. договору, при підписанні договору суборендареві роз`яснено, що приміщення використовується орендарем на підставі договору суборенди №2021-07-1 від « 18» жовтня 2021 року, укладеного з власником нерухомого майна, і що право передачі орендованого манна в піднайм (суборенду) передбачено умовами договору суборенди та письмовим дозволом орендодавця. Орендар гарантує, що термін суборенди не менший, ніж термін суборенди, зазначений в цьому договорі. Приміщення не знаходиться під арештом, не передане третім особам в суборенду, не внесено в якості внеску в статутний фонд інших юридичних осіб, не має заборгованості по комунальних та інших платежах, на нього не поширюються інші права, які перешкоджають суборендареві користуватися приміщенням.

За змістом пункту 2.1. договору сторони погодили, що суборендна плата сплачується в національній валюті України. Розмір суборендної плати за один календарний місяць суборенди приміщення становить 2 083,35 грн (дві тисячі вісімдесят три гривні 35 коп), крім того ПДВ - 416,67 (чотириста шістнадцять гривень 67 коп), разом - 2 500,02 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 02 коп).

14.06.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021, якою сторони погодили, що з « 31» травня 2022 року включно зменшити розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди. В період з 01.03.2022 по 31.03.2022 включно суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 672,06 грн, крім того ПДВ - 134,41 грн, разом - 806,47 грн.

Також, у п. 1.2. та п. 2. Додаткової угоди №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 сторони погодили, що в період з 01.04.2022 по 31.05.2022 суборендна плата не сплачується у зв`язку з неможливістю користування приміщення, відповідно до п.п. 5.6., 5.6.1. договору та ч. 6 ст. 762 ЦК України. Починаючи з 01.06.2022 розмір суборендної плати відповідатиме встановленому п. 2.1. договору.

Відповідно до положень Додаткової угоди №2 від 01.06.2022 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 розмір суборендної плати за період з 01.06.2022 по 31.07.2022 включно суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 1 041,68 грн, крім того ПДВ - 208,34 грн, разом - 1 250,02 за один календарний місяць.

Додатковою угодою №3 від 01.08.2022 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 встановлено, що в період з « 01» серпня 2022 року по « 31» серпня 2022 року включно зменшити розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди. В період, визначений п.1 Угоди, суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 1 458,40 грн, крім того ПДВ - 291,68 грн, разом - 1 750,08 грн за один календарний місяць. Починаючи з 01.09.2022 розмір суборендної плати відповідатиме встановленому п.2.1. договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що суборендна плата сплачується суборендарем у формі передоплати до 25 (двадцять п`ятого) числа попереднього за звітним місяця, шляхом перерахування суборендарем місячної суборендної плати на поточний рахунок орендаря. Суборендна плата за останній місяць суборенди сплачується суборендарем протягом трьох банківських днів з моменту укладення цього договору. У разі збільшення розміру суборендої плати протягом строку дії договору, розмір платежу за останній місяць підлягає доплаті до нового розміру суборендної плати протягом трьох банківських днів з дня набуття чинності новим розміром суборендної плати. У випадку припинення/дострокового розірвання договору, якщо останній місяць був сплачений у відповідності з ч. 1 цього пункту, авансовий платіж за останній місяць суборенди підлягає поверненню суборендарю протягом трьох банківських днів з моменту підписання Акту приймання - передачі (повернення) приміщення. Суборендна плата за перший місяць суборенди сплачується суборендарем протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення.

Суборендар самостійно, крім суборендної плати, оплачує всі витрати, пов`язані з використанням телефонних ліній, споживанням комунальних послуг (гаряче та холодне водопостачання, теплова та електрична енергія, охорона, сигналізація, вивіз смітгя тощо) згідно показників лічильників та виставлених рахунків-фактур орендаря або відповідних служб та організацій, що надають такі послуги (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, оформлення передачі приміщення в суборенду здійснюється шляхом складання сторонами акту приймання - передачі приміщення, що підписується сторонами, не пізніше « 01» грудня 2021 року.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться в будівлі офісно-торгівельно-виробничо-складського комплексу, літ „4" за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, загальною площею 2 кв.м., згідно із актом прийому-передачі до договору від 01.12.2021.

Пунктом 4.1.1. договору встановлено, що орендар зобов`язаний, зокрема передати суборендарю в суборенду приміщення за актом приймання-передачі.

Водночас, суборендар зобов`язаний, зокрема використовувати приміщення відповідно до умов договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату, встановлену договором (п.п. 4.3.1., 4.3.2.).

Згідно із п. 5.2. договору за несвоєчасне здійснення платежів по суборендній платі, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки платежу, від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку несплати орендних платежів та інших обов`язкових платежів за договором більш ніж 30 (тридцять) днів, орендар має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє суборендаря від сплати заборгованості та сплати штрафних санкцій, встановлених договором.

Строк суборенди по цьому договору складає 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту передачі приміщень суборендарю за актом приймання - передачі. Термін дії цього договору та строк суборенди може бути змінено, про що сторони складають відповідну додаткову угоду (п.п. 6.1., 6.2. договору).

Також, у Додатковій угоді №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.11.2023 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з жовтня 2022 року орендар почав систематично ухилятися від виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати та інших платежів.

У зв`язку із систематичним простроченням оплати платежів, позивачем було прийнято рішення припинити договір в односторонньому порядку та направлено претензію від 13.03.2023 за вих. №10 про розірвання договір суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в порядку, встановленому ч. 2 ст. 782 ЦК України, та вимагав оплатити суму заборгованості, у розмірі 10 228,05 грн, повернути орендодавцю об`єкт оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з жовтня 2022 року по лютий 2022 року відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині повної оплати, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача за договором суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 за вказаний період становить 11 346,08 грн та заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг становить 1646,21 грн.

Оскільки відповідачем було отримано повідомлення про розірвання договору 28 березня 2023 року, тобто, існує переплата за березень на суму суборендної плати за 3 дні, позивач вважає, що слід зменшити розмір заборгованості відповідача на розмір суборендної плати за 3 дні у березні 2023 року (з 29 по 31 березня 2023 року включно): 2500,02 грн. (суборендна плата за березень 2023 року, з ПДВ)/31(днів у березні)*3 (кількість днів з 29 по 31 березня) = 241,94 грн.

Отже, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 12750,35 грн (12992,29 грн - 241,94 грн).

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 108,99 грн, інфляційних втрат у сумі 347,55 грн, пеню у сумі 1816,49 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.12.2021 відповідач користувався нежитловим приміщенням, яке знаходиться в будівлі офісно-торгівельно-виробничо-складського комплексу, літ „4" за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, загальною площею 2 кв.м., згідно з актом прийому-передачі до договору від 01.12.2021.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом пункту 2.1. договору сторони погодили, що суборендна плата сплачується в національній валюті України. Розмір суборендної плати за один календарний місяць суборенди приміщення становить 2 083,35 грн (дві тисячі вісімдесят три гривні 35 коп), крім того ПДВ - 416,67 (чотириста шістнадцять гривень 67 коп), разом - 2 500,02 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 02 коп).

14.06.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021, якою сторони погодили, що з « 31» травня 2022 року включно зменшити розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди. В період з 01.03.2022 по 31.03.2022 включно суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 672,06 грн, крім того ПДВ - 134,41 грн, разом - 806,47 грн.

Також, у п. 1.2. та п. 2. Додаткової угоди №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 сторони погодили, що в період з 01.04.2022 по 31.05.2022 суборендна плата не сплачується у зв`язку з неможливістю користування приміщення, відповідно до п.п. 5.6., 5.6.1. договору та ч. 6 ст. 762 ЦК України. Починаючи з 01.06.2022 розмір суборендної плати відповідатиме встановленому п. 2.1. договору.

Відповідно до положень Додаткової угоди №2 від 01.06.2022 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 розмір суборендної плати за період з 01.06.2022 по 31.07.2022 включно суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 1 041,68 грн, крім того ПДВ - 208,34 грн, разом - 1 250,02 за один календарний місяць.

Додатковою угодою №3 від 01.08.2022 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 встановлено, що в період з « 01» серпня 2022 року по « 31» серпня 2022 року включно зменшити розмір суборендної плати за користування об`єктом суборенди. В період, визначений п.1 Угоди, суборендар сплачує орендарю суборендну плату за користування приміщенням у розмірі 1 458,40 грн, крім того ПДВ - 291,68 грн, разом - 1 750,08 грн за один календарний місяць. Починаючи з 01.09.2022 розмір суборендної плати відповідатиме встановленому п.2.1. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено, що суборендна плата сплачується суборендарем у формі передоплати до 25 (двадцять п`ятого) числа попереднього за звітним місяця, шляхом перерахування суборендарем місячної суборендної плати на поточний рахунок орендаря. Суборендна плата за останній місяць суборенди сплачується суборендарем протягом трьох банківських днів з моменту укладення цього договору. У разі збільшення розміру суборендої плати протягом строку дії договору, розмір платежу за останній місяць підлягає доплаті до нового розміру суборендної плати протягом трьох банківських днів з дня набуття чинності новим розміром суборендної плати. У випадку припинення/дострокового розірвання договору, якщо останній місяць був сплачений у відповідності з ч. 1 цього пункту, авансовий платіж за останній місяць суборенди підлягає поверненню суборендарю протягом трьох банківських днів з моменту підписання Акту приймання - передачі (повернення) приміщення. Суборендна плата за перший місяць суборенди сплачується суборендарем протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення.

Також, у п. 2.3. сторони визначили, що суборендар самостійно, крім суборендної плати, оплачує всі витрати, пов`язані з використанням телефонних ліній, споживанням комунальних послуг (гаряче та холодне водопостачання, теплова та електрична енергія, охорона, сигналізація, вивіз смітгя тощо) згідно показників лічильників та виставлених рахунків-фактур орендаря або відповідних служб та організацій, що надають такі послуги.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідачем було здійснено часткові оплати по договору у загальному розмірі 18 710,71 грн.

За розрахунком позивача за період з жовтня 2022 року по лютий 2022 року у відповідача виникла заборгованість зі слати орендних платежів у сумі 11 104,14 грн (11346,08 грн - зменшення розміру заборгованості у березні 2023 року (з 29 по 31 березня 2023 року включно): 241,94 грн) та заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 1646,21 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті суборендної плати у період з жовтня 2022 року по лютий 2022 року за договором суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в загальному розмірі 11 104,14 грн (11346,08 грн - зменшення розміру заборгованості у березні 2023 року (з 29 по 31 березня 2023 року включно): 241,94 грн), а також заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 1646,21 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано жодних належних та достатніх доказів в спростування заборгованості по договору суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в загальному розмірі 12750,35 грн (11 104,14 грн + 1646,21 грн).

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Додатковою угодою №1 до договору №2021-11-9 від 18.11.2021 сторони продовжили строк дії договору до 30.11.2023 року включно.

У відповідності до п. 6.6. договору, договір може бути достроково розірваний орендарем за умови письмового повідомлення іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання договору.

Згідно із п. 5.2. договору у випадку несплати орендних платежів та інших обов`язкових платежів за договором більш ніж 30 (тридцять) днів, орендар має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє суборендаря від сплати заборгованості та сплати штрафних санкцій, встановлених договором.

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наведеною нормою законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом вище, відповідач в період з жовтня 2022 року по лютий 2022 року не виконав взяті на себе зобов`язання в частині повної оплати заборгованості за договором суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021.

Наявність такого прострочення є підставою для відмови позивачем від договору оренди згідно приписів ст. 782 ЦК України.

13.03.2023 позивач направив відповідачу претензію від 13.03.2023 за вих. №10 про розірвання договір суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в порядку, встановленому ч. 2 ст. 782 ЦК України та вимагав повернути орендодавцю об`єкт оренди.

Відповідач отримав зазначене повідомлення про розрівняння договору 28.03.2023, що підтверджується інформацією з веб сайту Укрпошта перевірки статусу поштового відправлення за №0504547132074.

З урахуванням того, що повідомлення позивача про розірвання договору суборенди отримано відповідачем 28.03.2023, то в силу приписів ч. 2 ст. 782 ЦК України договір суборенди є розірваним з 28.03.2023.

З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки невиконане зобов`язання за договором суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 в загальному розмірі 12750,35 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 12750,35 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 108,99 грн, інфляційні втрати у сумі 347,55 грн, пеня у сумі 1816,49 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне здійснення платежів по суборендній платі, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки платежу, від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем нарахована пеня за несплату орендних платежів за період з 26.01.2023 по 10.05.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено в ст. 631 ЦК України.

Як встановлено судом договір суборенди №2021-11-9 від 18.11.2021 припинив свою дію з 28.03.2023.

Оскільки договір припинив свою дію, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а забезпечене пенею зобов`язання припинилось, правові підстави для нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, нарахованої після 28.03.2023 відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені за період з 28.03.2023 по 10.05.2023 суд визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на заборгованість у сумі 12750,35 грн, яка складається із заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 11 104,14 грн та заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 1646,21 грн.

Враховуючи, що сторони у п. 5.2. договору визначили нарахування пені лише за несвоєчасне здійснення платежів по суборендній платі, нарахування пені має здійснюватись на заборгованість по сплаті суборендної плати у розмірі 11 104,14 грн.

Здійснивши перерахунок пені за період з 26.01.2023 по 27.03.2023, судом встановлено, що сума пені становить 927,88 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 108,99 грн та інфляційних втрат у сумі 347,55 грн є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У прохальній частині позову позивач просив суд здійснити нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат до дати виконання рішення суду.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (ч. 10 ст. 238 ГПК України).

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Однак наразі, враховуючи обставини справи суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування інфляційних втрат до моменту повного виконання рішення суд звертає увагу позивача на те, що положеннями ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачено нарахування інфляційних втрат в такому порядку, оскільки необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи-підприємця Саітової Олени Володимирівни частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Саітової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 3Г, ідентифікаційний код 38506825) заборгованість у сумі 12750,35 грн., інфляційні втрати у сумі 347,55 грн, 3 % річних у сумі 108,99 грн, пеню у сумі 927,88 грн та судовий збір у розмірі 2 521,85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.09.2023.

Суддя О.В. Гулевець