Рішення

від 04.09.2023 по справі 914/1806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023 Справа № 914/1806/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека С", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 45 354,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека С" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт" про стягнення заборгованості в розмірі 45 354,73 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.06.2023 р., справу № 914/1806/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.06.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 12.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 04.09.2023 р. з підстав, які викладено в даній ухвалі.

04.09.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

04.09.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 13.06.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 04.09.2023 р. не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32, кв. 77, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на його електронну адресу.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414906411, ухвалу суду від 13.06.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/1806/23, відповідачем отримано 17.07.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, суд зазначає, що 12.07.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 17339/23.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1806/23 Господарським судом Львівської області.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1806/23.

В судовому засіданні 04.09.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає про невиконання відповідачем умов укладеного Договору № 530 про охорону від 03.11.2020 р. Вартість послуг, порядок оплати за надані послуги та якість наданих послуг, сторони Договору визначили і погодили у пунктах 7.1, 7.2, та 7.3 даного Договору. Будь-яких претензій чи зауважень з боку відповілача щодо не виконання зобов`язань за договором позивачем, закріплених у п.п.3.1-3.1.15 договору, не надходило, що, як вважає позивач, свідчить про належне виконання взятих позивачем на себе зобов`язань. Вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34945,68 грн. за послуги охорони, які було надано позивачем у січні 2022 року. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач визнав свою заборгованість за договором та зобов`язався сплатити заборгованість за послуги охорони у повному обсязі до 05.02.2022р., що підтверджується листом, надісланим на адресу позивача (копія листа долучена позивачем до матеріалів справи). На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача 34 945,68 грн. основної заборгованості, 1 393,05 грн. - 3% річних, 9 016,00 грн. втрат від інфляції, та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 13.06.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32, кв. 77, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на його електронну адресу.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414906411, ухвалу суду від 13.06.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/1806/23, відповідачем отримано 17.07.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, суд зазначає, що 12.07.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 17339/23.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1806/23 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

03.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА С» (за договором виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ ЕСТЕЙТ» (за договором замовник, відповідач у справі) було укладено договір № 530 про охорону (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснювати заходи щодо цілодобової охорони об`єкту: Будівництво торговельного комплексу за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Нове шосе.

Згідно з п. 7.1. Договору, сума оплати за послуги, які надаються відповідно до цього договору, визначаються згідно розрахунку вартості охорони, яка зазначена в додатку № 1 до договору та становить 34945,68 грн. за один місяць охорони об`єкта.

Оплата за послуги, які надаються, здійснюється згідно підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця, шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виконавця відповідно до наданих виконавцем розрахункових документів (п. 7.2. Договору).

У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що послуга передбачена укладеним договором, вважається наданою якісно і в повному обсязі, якщо протягом місяця, у якому вона надавалась, від замовника не надходило письмових претензій.

Позивач зазначає, що будь-яких претензій чи зауважень з боку відповідача щодо не виконання зобов`язань за договором позивачем, закріплених у п.п.3.1-3.1.15 Договору, не надходило, що свідчить про належне виконання взятих позивачем на себе зобов`язань.

Позивач повністю виконав зобов`язання за укладеним Договором № 530 про охорону від 03.11.2020 р., що підтверджується актом № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2022 р. на суму 34 945,68 грн., який долучений позивачем до матеріалів справи.

Натомість, внаслідок невиконання зобов`язань за укладеним Договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34945,68 грн. за послуги охорони, які було надано позивачем у січні 2022 року.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист відповідача, який адресований директору ТзОВ "Безпека С", в якому відповідач підтверджує відсутність будь-яких претензій до ТзОВ "Безпека С" та зобов`язується розрахуватися за послуги охорони, надані ТзОВ "Безпека С", у повному обсязі до 05.02.2022 року.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензії, а саме: претензію від 11.05.2022р. № 5; претензію від 20.02.2023р. № 7; претензію-вимогу від 03.05.2023р. № 14. Проте вказані претензії позивача, залишені відповідачем без відповіді та реагування, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінка суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір № 530 про охорону від 03.11.2020 р., який за своїми ознаками є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором № 530 про охорону від 03.11.2020 р. підтверджується наявним в матеріалах справи актом № ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2022 р. на суму 34 945,68 грн. та листом відповідача на адресу позивача (а.с. 25), в якому відповідач підтверджує відсутність будь-яких претензій до ТзОВ "Безпека С" та зобов`язується розрахуватися за послуги охорони за Договором № 530 про охорону від 03.11.2020 р., у повному обсязі до 05.02.2022 року, а також з проханням розірвати цей Договір з 01 лютого 2022 року.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив оплати за надані послуги охорони за укладеним Договором № 530 про охорону від 03.11.2020 р.

Відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним вище Договором становить 34 945,68 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 34 945,68 грн. не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості за Договором № 530 про охорону від 03.11.2020 р. у розмірі 34 945,68 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем 1 393,05 грн. 3% річних, за період з 26.01.2022 р. по 25.05.2023 р. та 9 016,00 грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 26.01.2022 р. по 25.04.2023 р., суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення повністю.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних та втрат від інфляції, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем суду не надано до лютого 2022 року.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору № 530 про охорону від 03.11.2020 р. чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання вказаного договору.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 34 945,68 грн. заборгованості, 1 393,05 грн. 3% річних, 9 016,00 грн втрат від інфляції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1997 від 31.05.2023 р.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг Естейт" (79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32, кв. 77; код ЄДРПОУ № 43751585) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека С" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, офіс 1, 2; код ЄДРПОУ № 39090348) 34 945,68 грн. основної заборгованості, 1 393,05 грн. - 3% річних, 9 016,00 грн втрат від інфляції та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 11.09.2023 р.

Суддя Долінська О.З.