Рішення

від 05.09.2023 по справі 915/304/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Справа № 915/304/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" б/н від 23.12.2022 (вх.№47/23 від 02.01.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (69068, м.Запоріжжя, вул.Кругова, буд.73; ідент.код 38839589; адреса ел.пошти: 3378508815@mail.gov.ua; адреса ел.пошти представника - Дмитрашко С.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661)

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, промзона; код ЄДРПОУ ВП 20915546; адреса ел.пошти: office@sunpp.atom.gov.ua; адреса ел.пошти представника - Берестовенко О.М.: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

про: стягнення 4202281,87 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням б/н від 23.12.2022 (вх.№47/23 від 02.01.2023), в якому позивач просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на його користь 47000,0 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.01.2023 клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2023.

Відповідач у клопотанні від 03.01.2023 просить суд зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги до 1000,0 грн, посилаючись на те, що вартість адвокатських послуг має не співмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа не є складною і адвокатом проведено мінімум аналітичної роботи, наявна мінімальна кількість підготовлених та поданих до суду документів, відсутній публічний інтерес. Тому витрати заявлені позивачем у розмірі 47000,0 грн не є співмірними зі складністю справи, ціною позову і заявлена сума не відповідає критеріям реальності та розумності.

20.01.2023 розгляд клопотання судом відкладено на 30.01.2023 за відповідним клопотанням відповідача.

На виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2022, матеріали даної справи 31.01.2023 було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.03.2023 матеріали справи повернулись до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою від 04.04.2023 розгляд клопотання судом призначено на 28.04.2023.

На виконання ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023, у зв`язку з надходженням касаційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, матеріали даної справи 11.04.2023 було надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

09.08.2023 матеріали справи повернулись до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою від 14.08.2023 розгляд клопотання судом призначено на 05.09.2023.

Позивач у письмовому клопотанні від 13.01.2023 просив суд розглядати клопотання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу без участі його представника та задовольнити таке клопотання у повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду справи заперечував проти задоволення вказаного клопотання у повному обсязі та просив суд зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги до 1000,0 грн з підстав наведених у відповідному письмовому клопотанні від 03.01.2023.

05.09.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з неможливістю явки у судове засідання. А у разі незадоволення клопотання, взяти до уваги заперечення відповідача викладені у клопотання від 03.01.2023 та зменшити витрати на правову допомогу.

Приймаючи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою та достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви за відсутності представників сторін, суд дійшов висновку про можливість прийняття додаткового рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.09.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В обґрунтування клопотання про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що з метою захисту своїх прав та інтересів у спорі з відповідачем по договору на постачання товару №53-123-01-21-07254 від 09.11.2021, ним 27.07.2022 було укладено з адвокатом Дмитрашко Сергієм Володимировичем додаткову угоду №4 до договору б/н від 20.07.2022 про надання правових послуг, за якою позивачем понесені витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 47000,0 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявник надав суду копії наступних документів:

1) договір б/н від 20.07.2022 про надання правових послуг;

2) додаткова угода №4 від 27.07.2022 до договору б/н від 20.07.2022 про надання правових послуг;

3) рахунки на сплату наданих по договору правових послуги;

4) платіжні доручення за період з 28.07.2022 по 22.12.2022 про оплату наданих правових послуг по договору б/н від 20.07.2022 на загальну суму 54100,0 грн;

5) акт від 23.12.2022 приймання-передачі виконаних робіт по договору б/н від 20.07.2022 про надання правових послуг на загальну суму 47000,0 грн.

Судом встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Дмитрашко Сергій Володимирович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1034196 від 29.07.2022.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи договір про надання правових послуг з додатковою угодою до нього та акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням конкретного переліку послуг, які надано та їх вартості, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріях реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 4202281,87 грн, з яких: 3646627,92 грн - основний борг за поставлений по договору №53-123-01-21-07254 від 09.11.2021 товар, 42260,92 грн - 3% річних, 513393,03 грн - втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3646627,92 грн основного боргу, 42260,92 грн - 3% річних, 334253,37 грн інфляційних втрат та 60347,14 грн судового збору. У задоволенні решти вимог судом відмовлено.

Судом, за результатами аналізу наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг (робіт) правничого характеру та матеріалів справи взято до уваги, що рівень складності справи (стягнення заборгованості за поставлений по спірному договору товар), а відповідно і розрахунків основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, - є незначним.

Суд вважає, що при незначному рівні складності справи вартість надання послуг правничого характеру із складання та оформлення позовної заяви - у сумі 5000,0 грн, відповіді на відзив та письмових пояснень - у загальній сумі 7000,0 грн, клопотання про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку - у сумі 2000,0 грн, клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу - у сумі 3000,0 грн, є значно завищеною та не відповідає критеріях реальності та розумності.

До того ж, суд вважає, що вартість підготовки адвоката позивача до кожного судового засідання та участь останнього в засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у сумі 3000,0 грн за кожне засідання, також є значно завищеною та не відповідає критеріях реальності та розумності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягнення адвокатських витрат у загальному розмірі 47000,0 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 20000,0 грн, які слід стягнути з відповідача.

У відшкодуванні витрат на правову допомогу в решті заявленої позивачем суми 27000,0 грн, - слід відмовити.

Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" б/н від 23.12.2022 (вх.№47/23 від 02.01.2023) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідент.код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідент.код ВП 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (69068, м.Запоріжжя, вул.Кругова, буд.73; ідент.код 38839589) 20000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 27000,0 грн.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено 12.09.2023.

Суддя М.В.Мавродієва