Ухвала

від 07.09.2023 по справі 369/14046/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14046/23

Провадження №2-з/369/49/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря: Миголь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Верчика Ігоря Євгенійовича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Ольга Олександрівна, Головне управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову до подачі позову, шляхом накладення арешту на:

1) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м., який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) земельну ділянку під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єктів нерухомого майна:

1) житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м., який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) земельної ділянки під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою про поділ майна, що знаходиться у спільній сумісні власності подружжя.

Необхідність у забезпеченні позову обґрунтована тим, що існує ризик відчуження вищевказаного майна, що в подальшому призведе до неможливості задоволення позовних вимог та поділу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

В своїй заяві, заявник посилається на те, що Позивач ОСОБА_1 планує звертатися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м., що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та земельну ділянку під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 .

Оскільки, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.09.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, а питання щодо поділу спільно набутого подружжям майна не вирішувалося. При цьому, всі оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача, який на контакт з нею не виходить, слухавку не бере, зв`язку з ним ніякого не має. У позасудовий спосіб відповідач ділити спільне майно не бажає.

У зв`язку з чим, у позивача є підстави вважати, що коли відповідач дізнається про існування цього спору може вжити заходів для відчуження спірного майна.

Так згідно з інформацією, що міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі в 2018 та 2019 роках придбав у власність наступне майно:

1) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м.

2) земельну ділянку під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 .

Наразі у позивача з відповідачем виник спір щодо поділу набутого у шлюбі спільного майна подружжя.

У зв`язки з чим, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з заявою про забезпечення позову до його подання, шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, яке було набуте подружжям під час шлюбу та належить до спільного майна подружжя, з метою уникнення його відчуження на користь третіх осіб. А також, заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єктів вищевказаного нерухомого майна.

Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому вищевказана заява підлягає задоволенню, застосування саме таких видів забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника заявника слід задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачений крім інших видів забезпечення позову також і у вигляді заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту за заборона вчиняти певні дії на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, оскільки позивач посилається саме на порушення його права власності на спвірний житловий будинок та земельну діляну.

Враховуючи предмет позову, з яким має намір звернутись до суду заявник, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову (накладення арешту на спірне нерухоме майно) та предметом майбутніх позовних вимог.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом позову, із яким має намір звернутись до суду ОСОБА_1 є вирішення питання про поділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, на яке заявник просить накласти арешт, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, з якими має намір звернутись до суду заявник, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Верчика Ігоря Євгенійовича, заінтересована особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Ольга Олександрівна, Головне управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області про забезпечення позову до подачі позову задовольнити.

Накласти арешт на:

1) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м., який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) земельну ділянку під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єктів нерухомого майна:

1) житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1594479232224, загальною площею 71 кв.м., житловою площею 43.5 кв.м., який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2) земельної ділянки під ним кадастровий номер: 3222410600:01:015:5094, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Інформація про заявника:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про заінтересовану особу:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконанняв межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Роз`яснити заявнику та зацікавленим особам, що скасування заходів забезпечення позову визначеніст. 158 ЦПК України, зокрема згідно ч. 13ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: Андрій ВОЛЧКО