Рішення

від 04.07.2023 по справі 370/1433/19

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа №370/1433/19

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Захарченко Т.М.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

Макарівської селищної ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Макарівська селищна рада (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до, ОСОБА_3 (далі відповідач), в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, вказали, що гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_1 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №166046287 від 08.05.2019р).

Вказаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина, як безхазяйну нерухому річ, на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2016р. у справі №370/523/16-ц за заявою Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області, заінтересована особа територіальна громада села Гавронщина в особі голови Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Коби О. Л., про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади (текст рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/58108639).

Також, Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_1 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №165953469 від 08.05.2019р).

Вказаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина, як безхазяйну нерухому річ, на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.09.2016р. у справі №370/530/16-ц за заявою Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області, заінтересована особа територіальна громада села Гавронщина в особі голови Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Коби О. Л., про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади (текст рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/61985753).

У 2018 році з метою формування земельних ділянок, на якій розташовано вказані житлові будинки (з подальшою державною реєстрацією вказаної земельної ділянки), виконавчий комітет Гавронщинської сільської ради звернувся до ТОВ «РЕСУРС-2012» з проханням виконати роботи із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок під житловими будинками з виготовленням відповідної технічної документації із землеустрою (копія документації із землеустрою додається до позовної заяви).

Рішенням №РВ-3201393222018 від 27.09.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , у зв`язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0009, 3222781801:00:002:0003 та 3222781800:03:012:0007 (копія рішення державного кадастрового реєстратора додається до позовної заяви).

Окрім того, рішенням №РВ-3201393262018 від 27.09.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , у зв`язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0003, 3222781800:03:016:0105 та 3222781800:03:016:0106 (копія рішення державного кадастрового реєстратора додається до позовної заяви).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099604, зареєстрованого за №010733000142 від 18.04.2007р, вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, є відповідач по справі ОСОБА_3 .

В той же час Гавронщинська сільська рада вважає, що відповідачі незаконно набули право власності на спірні земельні ділянки з огляду на наступні обставини.

ОСОБА_3 набув право власності на оспорювань земельну ділянку за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_4 від 15.07.2005, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6799.

Згідно з вказаного договору право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 як Продавцю належало на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 459245 від 11.04.2005, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області на підставі рішення 15 сесії IV скликання Гавронщинської сільської ради від 06.01.2005 № 158, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 034.

В ході проведення підготовчого засідання по справі та згідно з наданих Відповідачем копій документів стало відомо, що «Дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок», на підставі якої розроблювалася «Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянці ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина Макарівського району Київської області» суперечить Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (надалі - Закон № 858) (в редакції станом на 22.05.2003), що підтверджується наступним.

Відповідно до статті 20 Закону №858 Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Статтею 22 Закону №858 встановлено, що підставою для проведення землеустрою є: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

В той же час, відповідно до копії Державного акта на право постійного користування землею серії ЯА №459245 від 11.04.2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області від 06.01.2005 року № 158 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на № 034, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0001 та 3222781801:00:002:0002, які після переходу права власності до ОСОБА_3 було змінено на 3222781801:00:002:0003 та 3222781801:00:002:0004, на момент їх відведення перебували в постійному користуванні ДП «ГАВРОНЩИНАТОРФ».

Згідно з відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців за вказано адресою знаходиться дочірнє підприємство «ГАВРОНЩИНАТОРФ» (ДП "ГАВРОНЩИНАТОРФ"). Вказане вище підприємство зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 з 2001 року.

Також, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано матеріально-технічну базу ДП "ГАВРОНЩИНАТОРФ", яка включає в себе будівлю, контори, павільйон металевий, ремонтна майстерня, технічно-матеріальний склад, склад ГСМ, склад металевий, сараї для худоби, сарай-прибудова, криниця, тротуар, огорожа.

В свою чергу, відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи те, що докази вилучення (викупу) вказаних земельних ділянок відсутні, відповідно набуття права власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_5 , а в подальшому Відповідачем здійснено без належних правових підстав.

Враховуючи зазначене. Відповідач аж ніяк не міг набути у 2005 році право власності на земельну ділянку, а також на житловий будинок за вказаною адресою, оскільки за цією адресою вже знаходилось ДП «ГАВРОНЩИНАТОРФ» ще з 2001 року..

Крім того, Макарівська селищна рада звертає увагу суду на ту обставину, що в протоколі № 6 Гавронщинської сільської ради від 08.06.1993 року про надання ОСОБА_6 дозволу купівлі на тимчасове проживання, не зазначається відомості, про який саме будинок іде мова.

Таким чином, вказаний документ підтверджує, що набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 здійснено незаконно.

Вказане вище підтверджує, що підстави для розробки Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянці ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина Макарівського району Київської області, у гр.. ОСОБА_5 були відсутні, що, в свою чергу, виключає законність підстав набуття ОСОБА_3 права власності на оспорювань земельну ділянку.

Підсумовуючи зазначене вище, що повернення земельної ділянки органу місцевого самоврядування переслідує легітимну мету такого втручання та пропорційність цій меті, оскільки земельна ділянка вибула з власності територіальної громади протиправно та без волі власника - територіальної громади.

В технічній документації наявні висновки державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності) та органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності).

Як вбачається з матеріалів технічної документації висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, відсутня реєстрація документа, шо суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №1242 від 30.11.2011).

Враховуючи вказаний вище, висновок Відділу містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства «Про погодження технічної документації та про наявні обмеження на використання землею» є неналежним та недопустимим доказом щодо законності отримання земельної ділянки попереднім власником - ОСОБА_5 .

Звертаємо увагу суду, що згідно з наданих представником Відповідача копій документів технічна документація із землеустрою, на підставі якої була відведена земельна ділянка ОСОБА_5 , затверджена рішенням Гавронщинської сільської ради від 06.01.2005 №158-15-IV «Про передачу у власність земельних ділянок», на підставі якого в подальшому був виданих державний акт.

Відповідно до пункту 34 частини 1 ст. 26 «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях вирішуються питання відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Сесії ради оформлюються протоколом сесій сільської, селищної, міської ради, а прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради (частина 15 ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

В той же час, згідно з архівної копії від 11.02.2020 №05-06/98, що була надана на заяву ОСОБА_3 , громадянці ОСОБА_5 були передані земельні ділянки у власність на підставі рішення від 28.04.2005 №179-16-ІУ.

Таким чином, у державному акті рішення, на підставі якого був виданий державний акт датоване 06.01.2005, тоді як рішенні про передачу у власність земельних ділянок вказана дата 28.04.2005.

Крім того, державний акт серія ЯА №459245 про право власності на земельну ділянку виданий 11 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0001.

В той же час, Рішення Гавронщинської сільської ради «Про передачу у власність земельних ділянок» № 179-16-IV, витяг якого був наданий Відповідачем, датоване 28 квітня 2005 року та в цьому рішенні зазначено надати дозвіл на виготовлення державного акта на право власності на землю громадянці України ОСОБА_5 .

Таким чином, рішення було видано пізніше (28.04.2005), ніж державний акт серії Я А №459245 про право власності на земельну ділянку, який, в свою чергу, виданий 11 квітня 2005 року, що абсолютно суперечить нормам законодавства.

Зазначене вище підтверджує, що ОСОБА_5 отримала земельну ділянку без законних на те підстав, та вказана земельна ділянка без належної правової підставі була в подальшому передана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.

В свою чергу, Макарівська селищна рада звернулась з запитом до архівного відділу Бучанської райдержадміністрації про надання копії протоколу сесії Гавронщинської сільської ради IV скликання від 06.01.2005 року та рішень до нього стосовно земельних питань.

У відповідь на вказаний запит селищної ради архівним відділом Бучанської державної адміністрації Київської області надано ксерокопію витягу з журналу реєстрації рішень сесій Гавронщинської сільської ради щодо реєстрації рішень сесії від 06.01.2005, а також належним чином засвідчену копію протоколу сесії Гавронщинської сільської ради IV скликання від 06.01.2005 року та всі рішення до нього щодо земельних питань (копія міститься в матеріалах справи).

З вказаних вище документів вбачається, що жодне рішення Гавронщинської сільської ради від 06.01.2005, що стосувалося земельних питань, на ім`я ОСОБА_5 не видавалось.

Таким чином, копії документів, надані архівним відділом Бучанської державної адміністрації Київської області підтверджують, що ОСОБА_5 отримала земельну ділянку без законних на те підстав, та вказана земельна ділянка без належної правової підставі була передана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, у зв`язку з чим Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №099604, зареєстрований за № 010733000142 від 18.04.2007, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 , є незаконним.

Отже, оскільки передача вищевказаної земельної ділянки відбулася незаконно, права законного її власника, яким є громада, порушено.

Ще одним беззаперечним доказом незаконності документів, на підставі яких була передана земельна ділянка ОСОБА_5 , є те, що в матеріалах технічної документації із землеустрою, у зазначеному дозволі відсутня реєстрація документа, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №1242 від 30.11.2011).

Також слід зауважити, що в дозволі на проведення інвентаризації, в рішенні про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_5 та в технічній документації зазначена адреса: АДРЕСА_1 , проте, номер не вказано.

В державному акті серія ЯА №459245 зазначено, що земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, в зазначеному державному акті сільським головою здійснено виправлення на «70», що є порушенням пункту 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999.

Звертаємо увагу суду на ту обставину, що державний акт серія ЯА №459245 про право власності на земельну ділянку виданий 11 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0001.

При цьому, Договір купівлі - продажу земельної ділянки, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 датований 15 липня 2005 року.

Проте, у вказаному Договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, хоча на момент укладення Договору купівлі-продажу (15.07.2005) земельній ділянці вже був присвоєний кадастровий номер 3222781801:00:002:0001.

В подальшому Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу від 15.07.2005 цій же земельній ділянці був присвоєний вже інший кадастровий номер 3222781801:00:002:0003.

Вказане вище підтверджує те, що відсутність в договорі купівлі-продажу кадастрового номеру земельної ділянки мало на меті подальше присвоєння нового кадастрового номеру тій же земельній ділянці, що є порушенням норм законодавства, та здійснювалось для набуття її у власність Відповідачем земельної ділянки поза законом.

Враховуючи наведене позивач просив суд:

1.Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №099604, зареєстрований за №010733000142 від 18.04.2007р, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_3 та скасувати в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис про державну реєстрацію вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку.

2.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Макарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04362183) земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, загальною площею 0,250 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

У встановлений судом строк та у встановленому процесуальним законом порядку відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у позовній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем протиправно набуто у власність спірну земельну ділянки, у зв`язку з чим Гавронщинська сільська рада позбавлена свого конституційного права на управління комунальним майном, зокрема, на володіння та розпорядження житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , які належать на праві комунальної власності громаді села.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищевказані житлові будинки було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина, як безхазяйну нерухому річ на підставі рішень Макарівського районного суду Київської області від 26.09.2016 у справі № 370/530/16-ц та від 20.05.2016 р. у справі № 370/523/16-ц.

Таким чином, своє право власності на вище вказані житлові будинки Позивач набув лише у 2016 р.

В свою чергу, Відповідач - ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу № 6795 від 15.07.2005 р., який був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.09.2005 р.

Також, відповідно до договору купівлі-продажу № 6799 від 15.07.2005 року ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,250 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 . Даний договір було зареєстровано в Макарівському райвідділі КРФ Ц ДЗК 09.09.2005 року.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя та четверта статті 334 ЦК України).

У свою чергу, статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону' України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1ст. 81 Земельного кодексу України (в редакції, чинної на виникнення права власності на земельну ділянку) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі; придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державшім актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї стагті.

До 1 січня 2013 року при оформленні прав на землю необхідно було розроблят и або проект земле устрою щодо відведення земельної ділянки, або технічну документацію зі складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

В матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування жилого будинку в межах с. Гавронщина Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області від 2005 року відповідно до якої ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 099064 від 18.04.2007 р. виданий Макарівським райвідділом земельних ресурсів 18.04.2007 р. зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000142.

Тобто державна реєстрація Державного акту на право приватної власності на землю, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, була проведена відповідно до вимог законодавства, чинного на час такої реєстрації, яке не вимагало подальшої додаткової реєстрації права власності земельної ділянки за ОСОБА_3 , а тому виходячи з вимог частини З статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на спірні земельні ділянки набуте ОСОБА_3 у 2005 році визнається дійсним і обов`язку реєструвати таке речове право у створеному з 01 січня 2013 року Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_3 набув у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки, яке посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю, що виключає факт протиправного заволодіння спірної земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи наявні технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконавчому комітету Гавронщинської сільської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах Гавронщинської сільської ради АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: завдання на складання технічної документації із землеустрою; пояснювальну записку; рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, н ередбачених законом); згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної вллст органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновне:... ; земельної ділянки користувачем; довідку, шо містить узагальнену інформацію про землі (території); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єди державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Так, відповідно до п.2.8. Інструкції N 376, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імСні власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За змістом статі 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками га землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних діл я ніж! або уповноваженою ним (ними) особою.

В пояснювальних записках зазначено: «Місцеположення точок повороту зовнішніх меж земельної ділянки детально досліджено і встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності власника та узгоджено із суміжними землекористувачами. Про що складені відповідний акт який доданий в додатку.»

Відповідно до ті. 3.12 Інструкції N 376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знакам меж земельної ділянки в натурі (на місцевості.) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Проте, даний факт не відповідає, дійсності, оскільки ані Позивачем ані інженером - землевпорядником (який виготовляв технічні документації) не зверталися до Відповідача щодо погодження меж земельної ділянки. Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт належного повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

«……за матеріалами кадастрової зйомки обчислено площу і периметр земельної ділянки, складено кадастровий план земельної ділянки з відображенням суміжних землекористувачів,……»

Однак «відображення суміжних землекористувачів» здійснено лише у текстах пояснювальних записок.

Закріплення межовими знаками меж земельних ділянок в натурі (на місцевості І було здійснено виконавцем лише у присутності власника земельної ділянки та за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (цими) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Тобто, аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому .стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

Проте, в нашому випадку, дана вимога була повністю проігнорована Позивачем та виконавцем робіт, та в технічній документації відсутні будь-які посилання на присутність або відмови Відповідачів від їх присутності під час встановлення межових знаків меж земельних ділянок або незгоду Відповідачів щодо встановлення межових знаків. |

Хоча даний факт є недивним дивлячись на той факт, що відомості про власників суміжних земельних ділянок відсутні у технічних документаціях.

В технічних документаціях наданих Позивачем, міститься рішення Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області VII скликання № 302-24/18 від 15.06.2018 року в якому серед іншого зазначено, що матеріали, отримані за результатами розробки технічної документації, подати на затвердження до Гавронщинської сільської ради, однак в матеріалах справи відсутнє рішення, якими би було затверджено вищевказану технічну документацію.

Основною метою виготовлення технічної документації по. встановленню меж ,є визначення на місцевості меж (іншими словами кордонів) земельної ділянки.

Крім безпосередньо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, технічна документ ація також обов`язково складається у наступних випадках: внесення до державного земельного кадастру даних про ділянки, право власності щодо яких виникло до 2004 р. (є Державний акт), але які не мають кадастрових номерів. Саме для присвоєння кадастрового номеру і потрібно розробляти технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; у випадку наявності присвоєного раніше кадастрового номеру, але за відсутності даних щодо земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці щодо якої не зареєстровано право власності, але на якій є будівлі та інші об`єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано у встановленому порядку; для виправлення недоліків (технічних помилок) щодо невірно визначених меж та інших технічних даних щодо земельної ділянки.

Тобто, Позивач звернувся за розробкою технічної документації у зв`язку з наявним в останнього права власності на безхазяйну річ, у вигляді житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 авронщина.

Однак, вважають за необхідне звернути увагу суду на той факт, що на земельній ділянці за кадастровим № 3222781801:00:002:0003, розташований лише житловий будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 на праві власності. Будь-які інші житлові будинки, які б були розташовані на вищевказаній земельній ділянці відсутні.

Більш того, Позивачем, без будь-яких правових підстав, було здійснено самоправство, яке виразилося у прикріпленні таблички за адресою « АДРЕСА_4 . який належить ОСОБА_3 . Тобто дії Позивача можна порівняти з захопленням (рейдерством) чужого нерухомого майна, яке не належить та ніколи не належало йому.

Даний факт підтверджується тим, що житловий будинок АДРЕСА_2 (власність Позивача) має конфігурацію відмінну від конфігурації житлового будинку ОСОБА_3 , а саме у будинку АДРЕСА_2 відсутні тамбури. які маються у будинку АДРЕСА_5 взагалі невідомо.

Таким чином, житлові будинку Позивача та ОСОБА_3 мають різні порядкові номери, конфігурації, розташування житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 взагалі не відомі, а тому фактичне накладення їхніх земельних ділянок (70,4004%) у спорі відсутнє і дану помилку слід виправляти шляхом оскарження дій чи бездіяльне її органів, які здійснюють реєстрацію земельних ділянок із спонуканням їх до вчинення правомірних дій, а не шляхом скасування законних правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Також зазначаємо, що межі земельної ділянки позивача не були встановлені на місцевості, про що зазначено в актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 06.09.2018 року та які містяться в матеріалах технічних документаціях наданих Позивачем, а мають лише «формальний» характер.

Крім того, у своїй позовній заяві. Позивач зазначає одним із доказів незаконного набуття права власності на спірні земельні ділянки Відповідачем є те, що спірна земельна ділянка не могла бути в користуванні відповідача, оскільки на цих земельних ділянках розташовані житлові будинки 1947 року побудови, при цьому станом на час приватизації земельних ділянок відповідачі не були власниками зазначених об`єктів нерухомого майна.

Проте, це твердження Позивача є абсурдним. Дійсно ОСОБА_3 не міг володіти нерухомим майном в 1947 році, як і Позивач, т.я. в 1947 році не існувало ані Позивача, ані Відповідача.

Однак Відповідач набув своє право власності як на нерухоме майно так й на земельну ділянку в 2005 році.

Крім того, на земельній ділянці ОСОБА_3 розташований лише житловий будинок АДРЕСА_3 який побудовано ще у 1933 року, а не 1947 р.

Також вказують, що житловий будинок АДРЕСА_3 спочатку був придбаний ОСОБА_7 у с. Гавронщина у 1993 р. та отримано нею право власності у 2004 році.

На підставі протоколу Гавронщинської сільської ради народних депутатів Маорійського району Київської області від 10.06.1993 року ОСОБА_7 було надано земельну ділянку 0,15 га землі біля будинку, який вона придбала у с. Гавронщина.

Кожний раз після відчуження вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки на якій він розміщувався, кожний власник належним чином оформлював свої права власності.

І кожного разу, проектна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку було затверджено рішенням Гавронщинською сільською радою Київської області.

Таким чином, твердження Позивача щодо незаконного набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 с безпідставним та такими, що не відповідають дійсним обставин справи та такими, що вводять в оману суд.

Як вбачається із рішень № РВ-3201393262018 від 27.09.2018 та № РВ-3201393222018 від 27.09.2018 р. Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме; XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетини ділянок з ділянкою 3222781801:00:002:0003 площа співпадає па 70.4004%. Перетин ділянок з ділянкою 3222781800:03:016:0105 площа співпадає на 3,8094%; Перетин ділянок з ділянкою 3222781800:03:016:0106 площа співпадає на 16,2101%.

У зв`язку з тим, що в матеріалах справи викопіювання з кадастрової карти (плану), на якій зображено перетин вищевказаних земельних ділянок, міститься у незадовільному виді, в результаті чого не можливо встановити «цей перетин».

15.07.2005 року Відповідач - ОСОБА_3 придбав у приватну власність у громадянці ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку за відповідними договорами купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області.

Відповідно до ст. 131 ЗК України (в редакції 11.01.2005 року) встановлено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 132 ЗК України визначено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну ціну; зобов`язання сторін.

Частиною 3 ст. 132 ЗК України, встановлено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Отже, станом на момент укладення Договору купівлі-продажу від 15.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., зареєстрований в реєстрі за № 6799, зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, навіть при його наявності, не було істотною умовою договору та відповідно до чинного законодавства не вимагався. Крім того, із зазначеного договору, можна чітко га безпомилково встановити, яка саме земельна ділянка відчужувалась, т.я. у п.1 Договору є опис її меж, а також у п.5 Договору перераховані усі обмеження (обтяження) щодо земельної ділянки, які наявні у відповідній технічній документації.

Також, позивач вводить суд в оману, стверджуючи про наявність у ДП ГАВРОЩИНАТОРФ права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 та право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до відомостей ЄДРЮОФОП юридична особа - ДП ГАВРОЩИНАТОРФ зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 2001 року. Так, відповідно до інформації з ЄДРЮОФОП можна лише встановити, що юридична особа - ДП ГАВРОЩИНАТОРФ (ідентифікаційний код юридичної особи 24888036) зареєстрована, як юридична особа 20.07.2001 року.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ДП ГАВРОЩИНАТОРФ отримала права власності на матеріально-технічну базу, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 26.07.2005 року на підставі рішення виконкому Гавронщинської сільської ради № 78 від 19.07.2005 року.

Тобто, право власності на нерухоме майно, яке зазначено в свідоцтві про право власності у ДП ГАВРОЩИНАТОРФ виникла вже після отримання права власності на домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_3 , а тому і земельна ділянка не могла бути у постійному користуванні ДП ГАВРОЩИНАТОРФ на момент її відведення громадянці ОСОБА_5 .

Крім того, посилання Позивача на ч. 5 ст. 116 ЗК України Відповідач вважає необгрунтованим, тому що, у ДП ГАВРОЩИНАТОРФ право постійного користування не посвідчено державним актом на право постійного користування, а відтак, відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України жодних прав у юридичної особи на земельну ділянку не виникло на момент її надання гр. ОСОБА_5 .

Також, варто звернути увагу, що Позивач наголошує на те, що у Протоколі № 6 Гавронщинської сільської ради від 08.06.1993 року про надання ОСОБА_6 дозволу купівлі на тимчасове проживання, не зазначено відомості, щодо адреси будинку.

Проте, Позивачем замовчується факт наявності Рішення №75 виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради від 23.09.2004 року щодо отримання ОСОБА_7 права приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_3 .

Згодом, 12.11.2004 року ОСОБА_7 здійснила відчуження житлового будинку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., за реєстровим № 8611. (бланк серії ВВМ № 839745).

Таким чином, твердження Позивача про те, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку без правових підстав спростовані та є такими, що не заслуговують на увагу.

У встановлений судом строк та у встановленому процесуальним законом порядку позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити та здійснити розподіл судових витрат згідно вимог закону.

Ухвалою суду від 04.07.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд даної цивільної справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.03.2021 року залучено до участі у даній справі правонаступника позивача Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Макарівську селищну раду.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 15.05.2023 року.

У судове засідання 04.07.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила у задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши сторін у справі, дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Гвронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_1 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №166046287 від 08.05.2019р).

Вказаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина як безхазяйну нерухому річ на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 20.05.2016р. у справі №370/523/16-ц за заявою Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області, заінтересована особа територіальна громада села Гавронщина в особі голови Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Коби О. Л., про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади.

Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_1 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №165953469 від 08.05.2019р).

Вказаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина як безхазяйну нерухому річ на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.09.2016р. у справі №370/530/16-ц за заявою Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області, заінтересована особа територіальна громада села Гавронщина в особі голови Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Коби О. Л., про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади (текст рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/61985753).

Рішенням №РВ-3201393222018 від 27.09.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , у зв`язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0009, 3222781801:00:002:0003 та 3222781800:03:012:0007 (копія рішення державного кадастрового реєстратора додається до позовної заяви).

Рішенням №РВ-3201393262018 від 27.09.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , у зв`язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0003, 3222781800:03:016:0105 та 3222781800:03:016:0106

Рішенням № 75 виконавчого комітету Гавронщинської сільської ради від 23.09.2004 року вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_3 за гр. ОСОБА_7 .

12.11.2004 року ОСОБА_7 здійснила відчуження житлового будинку ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., зареєстровим № 8611.

ОСОБА_5 належало на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 459245 від 11.04.2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області на підставі рішення 15 сесії IV скликання Гавронщинської сільської ради від 06.01.2005 № 158, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 034.

Згідно договорів купівлі - продажу від 15.07.2005 року зареєстрованих в реєстрі за № 6799 та №6795, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., ОСОБА_3 купив у ОСОБА_8 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та житловий будинок з надвірними будівлями, який в АДРЕСА_3 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099604, зареєстрованого за №010733000142 від 18.04.2007р, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі №910/11511/18.

Вказаний у ст. 16 ЦК України не є вичерпним, і згідно ч. 3 вказаної статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спеціальним Законом, який регулює відносини між учасниками справи є ЗК України.

Так, згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З системного аналізу вказаних норм ЦК України та ЗК України випливає, що судовому захисту підлягає лише законне право, належне особі у встановленому законом порядку.

З урахуванням визначення поняття «земельна ділянка», наведеного у ст. 79 та ст. 79-1 ЗК України, захист прав на земельну ділянку здійснюється щодо її площі та меж, визначених правовстановлювальними документами та внесеною інформацією про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно дост.ст.12,81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами відповідно до ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України) та достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 41 Конституції України гарантує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить зокрема: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як встановлено судом відповідно до договорів купівлі - продажу від 15.07.2005 року зареєстрованих в реєстрі за № 6799 та №6795, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., відповідач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_8 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та житловий будинок з надвірними будівлями, який в АДРЕСА_3 , та зареєстрував своє право власності відповідно до чинного законодавства, ще в 2005 році, що передувало переданню у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина як безхазяйну нерухому річ на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 26.09.2016р. у справі №370/530/16-ц за заявою Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області, заінтересована особа територіальна громада села Гавронщина в особі голови Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області Коби О. Л., про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади.

А тому позовні вимоги позивача є необгрунтованити та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір який ухвалою суду від 04.07.2019 року позивачу був відстрочено до ухвалення рішення, слід стягнути з позивача в дохід держави в розмірі 1921 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача, то відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, вони підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у сумі 15000 грн, оскільки підтверджені відповідними доказами.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Макарівської селищної ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування реєстрації відмовити.

Стягнути з Макарівської селищної ради, ЄДРПОУ 04362183, в дохід держави 1921 грн. судового збору.

Стягнути з Макарівської селищної ради, ЄДРПОУ 04362183, на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.07.2023 року .

Реквізити сторін:

Макарівська селищна рада, ЄДРПОУ 04362183: 08001, вул. Д.Ростовського, 30, смт Макарів Київської області;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ;

Суддя А.В. Косенко