Рішення

від 12.09.2023 по справі 204/10036/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 204/10036/22

Провадження № 2/752/4291/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «Тихорецький» звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12 449,07 грн. у зв`язку з систематичним порушенням вимог статуту в частині невнесення повної плати (внеску) за утримання будинку та прибудинкової території за період з 2019 року по червень 2022р. включно.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та засновником і членом Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький». Статутом позивача визначені обов`язки членів кооперативу, серед яких сплата платежів та внесків, що визначені цим Статутом. Оскільки відповідач своєчасно не сплачував внески, утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2022р. справу за позовом ОК «Тихорецький» передано на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2023р. вказану справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.03.2023р. відкрито провадження у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що він не погоджується із заявленими до нього вимогами та просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що в позовній заяві містяться розбіжності щодо обґрунтованого розрахунку сум, які стягуються чи оспорюються. Так, з однієї сторони, є посилання на те, що відповідач, як член ОК та власник, повинен здійснювати сплату внесків, а з іншої сторони, присутнє посилання на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Наразі, як вказує відповідач, відсутня

можливість перевірити та/або спростувати суми позову, знайти арифметичні або методологічні помилки, тому відсутня інформація щодо походження сум предмету позову та способу нарахування, як того вимагають норми ЖКП та ЦПК. Також відповідач повідомляє, що з 10.02.2018р. не має бути членом кооперативу та не є членом ОК, оскільки не є власником майна по АДРЕСА_1 . Крім того, як зазначає відповідач, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що відповідач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з 20.04.2022р. відповідач проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Також відповідач не проживав у період з 01 2019р. по 03. 2019р., у зв`язку з фізичною неможливістю такого перебування. Відповідач не проживав за вказаною адресою з 01.06.2021р. по 31.09.2021р., тому що перебував з дитиною в Одеській області. За таких обставин, відповідач не мав можливості отримувати будь-які комунальні послуги в цей період.

Позивач направив письмові пояснення та вказує про те, що відхиляє заперечення, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно Статуту Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» Обслуговуючий кооператив «Тихорецький» є юридичною особою, яка утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб на добровільних засадах, та на підставі рішення загальних зборів засновників у відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію» з метою подальшого ефективного і якісного управління житловими і нежитловими приміщеннями, інженерними комунікаціями житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , за рахунок грошових коштів та інших внесків мешканців та членів Кооперативу.

У відповідності до п. 2.1. Статуту позивача метою Кооперативу є задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, спільної трудової участі, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності Кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Відповідно до п. 2.2. Статуту позивача предметом діяльності Кооперативу є забезпечення ефективного та якісного управління з експлуатації житлового будинку та нежитлових приміщень загального користування коштами членів кооперативу.

Згідно з п. 2.3. Статуту позивача основними завданнями Кооперативу є створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження основної діяльності Кооперативу; підтримка, захист прав і законних інтересів членів Кооперативу у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; співпраця з органами державного влади та місцевого самоврядування, іншими підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Кооперативу, визначеної Статутом; забезпечення членів Кооперативу інформацією з питань діяльності Кооперативу, визначеної Статутом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту Кооперативу.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Статуту позивача членами Кооперативу можуть бути повнолітні та дієздатні фізичні особи (громадяни України та громадяни іноземних держав), які виявили бажання стати його членом і брати активну участь у його діяльності, згодні сплачувати всі обов`язкові платежі та внески в розмірах, визначених Статутом, та додержуватися усіх правил і обов`язків членів Кооперативу. Членом Кооперативу може бути дієздатна фізична особа, яка досягла 18-річного віку та має зареєстроване згідно чинного законодавства, одноособове, спільно-сумісне, спільно-часткове право власності або інвестиційні права (згідно інвестиційного договору із забудовником) на нерухоме майно, житлове або нежитлове приміщення (квартиру, гараж, парко місце) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 3.1. Статуту засновником (членом) Кооперативу є, в тому числі, ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.2. Статуту засновники Кооперативу з моменту його державної реєстрації мають всі права та обов`язки членів Кооперативу та не мають переваг щодо інших членів.

Додана до матеріалів справи редакція Статуту затверджена Загальними зборами членів ОК «Тихорецький», протокол №3 від 10.07.2015р., протокол №4 від 14.10.2015р.

Кооперація базується на таких основних принципах, зокрема, добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Відповідач ОСОБА_1 зазначає, що він не є членом Кооперативу з 10.02.2018р., у зв`язку з тим, що не володіє майном за адресою по АДРЕСА_1 .

Так, позивачем до матеріалів позову був поданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право реєстрацію права власності, за яким квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 29.05.2013р. Витяг сформований станом на 29.05.2013р.

У свою чергу відповідачем додана фотокопія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що сформована 04.05.2018р., з якої вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 10.02.2018р.

Пунктом 4.6. Статуту позивача визначено, що членство у Кооперативі припиняється при переході права власності житлового або нежитлового приміщення до нового власника (набувача) згідно чинного законодавства; при примусовому виключенні з членів Кооперативу за рішенням загальних зборів; на підставі особистої заяви члена Кооперативу про добровільний вихід; у разі смерті особи - члена Кооперативу при відсутності правонаступника; у разі припинення діяльності Кооперативу.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативу припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, з-поміж іншого, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про кооперацію», законодавцем розмежовано поняття припинення членства в кооперативі шляхом добровільного виходу з нього та припинення членства в кооперативі шляхом виключення особи зі складу членів кооперативу.

У постанові від 10.09.2019 у справі №915/1183/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 4, 13 Закону України «Про кооперацію» одним із основних принципів кооперації є безперешкодний вихід з кооперативної організації. Перешкоджання особі (обмеження чи заборона) здійснити припинення членства в кооперативі шляхом добровільного виходу з нього у встановленому порядку не відповідатиме наведеному принципу та вимогам закону, а отже не може бути визнане правомірним. Моментом виходу члена з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов`язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи у кооперативі.

Відповідачем надана заява, датована 20.04.2023р., на адресу державного реєстратора, до всіх компетентних органів, голові ОК «Тихорецький» Забій А.В., за якою він повідомляє про те, що ним прийнято рішення про вихід зі складу учасників ОК «Тихорецький».

Суд критично відноситься до вказаної заяви, з огляду на те, що належних доказів направлення цієї заяви адресатам матеріали справи не містять, а, відтак, неможливо встановити, чи дійсно ця заява була подана відповідній посадовій особі кооперативу, коли подана, і, як наслідок, встановити момент виходу з кооперативу неможливо.

При цьому суд звертає увагу на те, що в разі, якщо така заява все ж таки була направлена відповідним особам, то, виходячи з дати її підписання, в будь-якому разі вихід з кооперативу відповідача відбувся не раніше періоду, за який заявлено до стягнення заборгованості.

Серед основних обов`язків Кооперативу його Статут визначає, серед іншого, додержання вимог Статуту Кооперативу; виконання рішень органів правління Кооперативу та органів контролю за діяльністю Кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед Кооперативом; сплата усіх платежів та внесків, визначених Статутом Кооперативу.

Статтею 8 Статуту позивача встановлено, що внески членів Кооперативу поділяються на вступний, членський, цільовий, експлуатаційний та внески на проведення поточного або капітального ремонту приміщень загального користування житлового будинку та прилеглої до нього території. Вступний внесок - грошових чи інший майновий неповторний внесок, який вноситься членом Кооперативу в разі вступу до Кооперативу. Розмір вступного внеску визначається загальними зборами членів Кооперативу. Членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично (щомісячно або щоквартально) сплачується членом Кооперативу для забезпечення поточної діяльності Кооперативу. Розмір членського внеску визначається загальними зборами членів Кооперативу. Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий неповторний внесок, який вноситься членом Кооперативу для забезпечення виконання конкретної задачі, необхідної для ефективної діяльності Кооперативу. Розмір цільового внеску визначається загальними зборами членів Кооперативу. Експлуатаційний внесок - грошовий неповоротний внесок, який щомісячно сплачується на рахунок Кооперативу для забезпечення покриття фактичних витрат з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно тарифів, наданих організаціями постачальниками та затверджених загальними зборами членів Кооперативу.

У відповідності до ст. 12 Закону України «По кооперацію» основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

За таких обставин, виходячи із положень Статуту позивача, норм Закону, член кооперативу зобов`язаний сплачувати визначені статутом внески.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача по внеску за утримання будинку та прибудинкової території за період 2019 рік по липень 2022р. включно.

З цього розрахунку вбачається, що відповідач частково сплачував вказані внески, а саме за 2019 рік ним було сплачено коштів у розмірі 8 510,56 грн., за 2020 рік - 11 238,92 грн., за 2021рік - 11 455,10 грн., до 31.07.2020р. - 3 299,06 грн.

За вказаний період несплаченою залишилась сума 12 449,07 грн.

Суд при цьому відмічає, що непроживання відповідача певний період за адресою по АДРЕСА_1 , не звільняє його від сплати внеску, передбаченого та визначеного Статутом, оскільки Статут таких положень не містить.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах

докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, з огляду на що слід задовольнити позов.

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше),

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 700,00 грн.

На підтвердження понесення витрат надає Договір №06112102 про надання правової допомогу/юридичних послуг від 04.11.2021р., Акт приймання-передачі наданих послуг №06112102 від 12.08.2022р., платіжне доручення №526 від 12.08.2022р. на суму 3 700,00 грн.

Суд встановив, що за умовами Договору №06112102 від 04.11.2021р., укладеного позивачем з ТОВ «Центр правової допомоги», розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги становить 6 700,00 грн. і виплачується замовником в такі строки: 3 000,00 грн. - 06.11.2021р., 3 700,00 грн. - 12.08.2022р.

Оскільки до матеріалів справи надано підтвердження про понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 3 700,00 грн. згідно платіжного доручення №526 від 12.08.2022р., а в іншій частині підтвердження відсутнє, то з відповідача на користь позивача стягується 3 700,00 грн. вказаних витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» 12 449,07 (дванадцять тисяч чотириста сорок дев`ять грн. 07 коп.) грн. заборгованості по внескам.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Тихорецький» 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) грн. судового збору, 3 700,00 (три тисячі сімсот грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом

подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Обслуговуючий кооператив «Тихорецький» (03118, м. Київ, вул. Тихорецька, буд. 30/7, код ЄДРПОУ 39799254).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 12.09.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська