Постанова

від 04.09.2007 по справі 9673-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9673-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.2007Справа №2-27/9673-2007А

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим – Інтеройл», м. Керч, вул.. Свердлова, 2.    

До відповідача –  ДПІ в м. Керч, м. Керч, вул.. Борзенко, 40.   

Про визнання нечинними  податкових повідомлень -  рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –    Петросенко І. М., дор. у справі.   

Від відповідача –   Козичева Т. Ю., дор. у справі.   

Сутність спору:          Позивач звернувся  до господарського суду АРК   із позовною заявою до ДПІ в м. Керч   про визнання нечинними   податкових повідомлень -  рішень державної податкової інспекції в м. Керч  №0002832301/0  від 08.12.2006 р., №0002822301/0 від 08.12.2006 р., №0002832301/1 від 15.01.2007 р., №0002822301/1 від 15.01.2007 р., №0002832301/2 від 16.04.2007 р., №0002822301/2 від 16.04.2007 р., №0000772301/2 від 16.04.2007 р., №0000762301/2 від 16.04.2007 р.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що він є сільськогосподарським виробником у розумінні п. 11.20 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» і мав законне право  на застосування пільги по оподаткуванню відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».  Також позивач вказав, що відповідно до Положення «Про комунальний податок» , затвердженого рішенням 27 – ої сесії 23 – ого скликання Керченської міської ради від 27.12.2001 р., комунальний податок не стягується з сільськогосподарських підприємств.

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що  позивач мав би право на застосування в своєї діяльності спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість  відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо здійснював би повний цикл  операцій, тобто займався розведенням, вирощуванням товарної риби, переробкою та збутом власної рибної продукції. Вказана позиція визначена в листах ДПА України №14758/7/16-1201 від 18.12.2000 р., №16824/7/16-1201 від 18.12.2000 р. і №17952/7/16-1417 від 27.09.2006 р. Однак в зв'язку з  тим,  що позивач здійснював лише вилов, часткову обробку та реалізацію рибо- продукції, а не повний цикл операцій, то він не мав  права застосовувати пільгу передбачену  п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд   -             

В С Т А Н О В И В :

В період з 01.11.2006 р. по 14.11.2006 р. ДПІ в м. Керч  було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №957/23-1/30889790 від 27.11.2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення  №0002822301/0 від 08.12.2006 р. про сплату податкового забовязання по ПДВ на суму 172374,00 грн., з якого основного платежу -  114916,00 грн., 57458,00 грн. штрафних санкцій та №0002832301/0, відповідно якого було визначено податкове забовязання по комунальному податку у розмірі 2493,90 грн., з  якого 557,60 грн. – основного платежу і 1936,30 грн. штрафних санкцій.   

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою від 26.12.2006 р. вих.. №09/12  до ДПІ в м. Керч на вказані повідомлення – рішення.

Відповідач рішенням від 15.01.2007 р. №553/25-0/10 у задоволенні скарги відмовив та   податкові повідомлення – рішення залишив без змін.

Також відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення №0002832301/1 від 15.01.2007 р., №0002822301/1 від 15.01.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся до ДПА в АР Крим з повторною скаргою вих.. №10/01 від 24.01.2007 р.

Рішенням ДПА в АР Крим №341/10/25-021 від 14.02.2007 р. строк розгляду повторної скарги було продовжено до 24.03.2007 р.

ДПА в АР Крим рішенням від 23.03.2007 р. №694/10/25-021 було залишено без змін винесені податкові повідомлення – рішення №0002832301/1 від 15.01.2007 р., №0002822301/1 від 15.01.2007 р. Також  було донараховано податок на додану вартість у розмірі 22314,00 грн. ( 155471,00 грн. – 18241,00 грн. – 114916,00 грн. ) і штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 20277, 50 грн., а також штрафні санкції по комунальному податку у розмірі 1633,70 грн. ( 3570,00 – 1936,30 грн. ). Також збільшено від'ємне значення різниці між сумою податкового забовязання і сумою податкового  кредиту по податку на додану вартість на 4440,00 грн. за червень 2005 р. і на 17874,00 грн. за грудень 2005 р.  

По результатам також було винесено податкові повідомлення – рішення  №0002832301/2 від 16.04.2007 р., №0002822301/2 від 16.04.2007 р., №0000772301/2 від 16.04.2007 р., №0000762301/2 від 16.04.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 17.04.2007 р. №3701/6/25-0215 строк розгляду вказаної скарги було продовжено до 08.06.2007 р.

По результатам розгляду вказаної скарги ДПА України рішенням від 07.06.2007 р. №5492/6/25-0215 залишила без змін податкової повідомлення – рішення №0002822301/0 від 08.12.2006 р., №0002832301/0 від 08.12.2006 р., №0002832301/1 від 15.01.2007 р. і  №0002822301/1 від 15.01.2007 р. з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 23.03.2007 р. №694/10/25-021,  прийнятого за результатами розгляду повторної скарги,  а скаргу позивача залишено без задоволення.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом  встановлено, що в період з 01.03.2005 р. по 30.06.2006 р., позивач склав і подав до відповідача  декларації по ПДВ «Декларація по ПДВ скорочена». Позивач подавав декларації за такою формою у зв'язку з тим,  що  підприємство по КВЕД включено до коди груп економічної діяльності 05.01.1 – ловля риби.

Перевіркою було встановлено, що в періоді з 01.03.2005 р. по 30.06.2006 р. позивач користувався пільгою по ПДВ згідно п. 11.20 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»   

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач  не повинен був використовувати пільгу, передбачену п. 11.20 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» як сільськогосподарське підприємство. Суми ПДВ, які підлягли до сплати до бюджету перераховувалися не до бюджету,  а на спецрахунок.

Відповідач  дійшов висновку,  що у казаний період позивачем не була сплачена у бюджет,  а залишена у власному розпорядженні сума ПДВ у розмірі 114721,00 грн., в тому числі за 2005 р. – 93861,00 грн., 1 п/р 2006 – 20860,00 грн.

Таким чином, за висновком відповідача,  позивач порушив п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»,  що привело до несплати до бюджету суми ПДВ у розмірі 119779,00 грн., в тому числі за 2005 р. – 98919,00 грн.. за 1 п/р 2006 р. – 20860,00 грн. Також порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»,  що призвело до заниження суми ПДВ за листопад 2005 р. на 195,00 грн.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2008 року зупинено  дію  пункту  7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього  Закону  в  частині  сплати  до  бюджету  податку  на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва,   включаючи  продукцію  (крім  підакцизних  товарів), виготовлену     на     давальницьких     умовах     із власної сільськогосподарської  сировини,  за  винятком операцій з поставки переробним   підприємствам   молока   та  м'яса  живою  вагою,  що здійснюються  сільськогосподарськими  товаровиробниками  незалежно від  організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана  від  поставки  сільськогосподарської  продукції власного виробництва  та  продуктів  її  переробки  за  попередній  звітний (податковий)  рік,  становить не менше 50 відсотків загальної суми валового  доходу  підприємства.

Постановою КМУ від 26.02.1999 р. №271 було затверджено «Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,          включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Відповідно до п. 1 вказаного Положення цим   Порядком   визначається   механізм   акумуляції   та використання коштів податку на додану вартість,  що не  підлягають сплаті   до   бюджету,  які  нараховуються  сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку  на  додану  вартість  щодо операцій  з продажу товарів (робіт,  послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім  підакцизних  товарів),  виготовлену  на давальницьких  умовах  із  власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока  та  м'яса живою вагою.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення дія  цього  Порядку  поширюється  на сільськогосподарських товаровиробників незалежно  від  організаційно-правової  форми  та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від  продажу  сільськогосподарської  продукції власного  виробництва  та  продуктів  її  переробки  за попередній звітний  (податковий)  рік  суму,   що   становить   не   менш  як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Розпорядження КМУ від 10.05.1999 р. №391 – р визначено, що до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва, віднесено рибницькі   та   рибальські,   включаючи риболовецькі,   господарства,   що  займаються  риборозведенням, вирощуванням товарної риби,  виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм).

Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача предметом діяльності позивача є, зокрема: рибальство і обробка риби і морепродуктів.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства дна період з 2001 – 2004 р. р.» ( що є чинним і на даний час ) сільськогосподарський товаровиробник - фізична  або  юридична особа, яка    займається   виробництвом   сільськогосподарської продукції,   переробкою   власновиробленої   сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

При цьому продукція сільського    господарства    (сільськогосподарська продукція) - продукція,  що виробляється в сільському господарстві та  відповідає  кодам  01.11-01.42  та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Під кодами 05.00.1 – 05.00.42 значиться продукція рибного господарства – риба та інша продукція рибного господарства.  

Відповідно до довідки №34-01-22-35/69 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД вказано: 05.01.1 – ловля риби; 15.20.0 – промислове виробництво риби.  

Також відповідно до п. 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства на Україні» сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД. Згідно до Митного тарифу України у групу 03 входять риба та ракоподібні,  малюски та інші водні безхребетні.

З вказаного можливо зробити однозначний висновок про те,  що позивач по справі є   сільськогосподарським товаровиробником. Вказаний факт відповідачем по справі не заперечується.

Відповідач вказує на той факт, що позивачем  здійснюються не  всі стадії рибництва – від риборозведення та вирощування та вилову і продажу.

Однак у Розпорядженні   КМУ від 10.05.1999 р. №391 – р прямо не вказано,  що  сільськогосподарський товаровиробник  повинен саме виконувати всі стадії рибництва. До того ж  сам факт включення  рибальських господарств до осіб, які здійснюють свою діяльність в галузі сільськогосподарського виробництва свідчить про те, що законодавець мав на увазі класичне рибальство, що відноситься до сільгоспвиробництва без яких – небудь застережень.   

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку залишок податкових  зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на  додану вартість,   сплаченою   ними    постачальникам,    перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.      

Кошти,   перераховані         сільськогосподарськими товаровиробниками  на  окремий рахунок,  використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого  призначення. У  разі  нецільового  використання  кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на листи ДПА України, однак вказані листи носять рекомендательний характер,  і не є обов'язковими для суду.

Також відповідач встановив порушення позивачем ст. ст.. 15, 19 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», п. 2 Положення «Про комунальний податок», затвердженого рішенням 27 – ої сесії 23 – ого скликання Керченської міської ради від 27.12.2001 р., п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5   Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  що призвело до ненадання розрахунків комунального податку до ДПІ в м. Керч за період з червня по грудень 2005 р.,  січень – червень 2006 р., не нарахуванню та несплаті до бюджету комунального податку у розмірі 557,60 грн.

Відповідно до преамбули Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» цей Декрет визначає  види  місцевих  податків  і  зборів,  їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на  зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.. 1 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» до місцевих податків і зборів належить, зокрема, комунальний податок.

Відповідно до ст.. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» комунальний  податок  справляється  з  юридичних  осіб,  крім бюджетних    установ,    організацій,    планово-дотаційних     та сільськогосподарських  підприємств.  Його  граничний  розмір    не повинен перевищувати 10  відсотків  річного  фонду  оплати  праці, обчисленого  виходячи  з   розміру   неоподатковуваного   мінімуму доходів громадян.

Однак як встановлено судом,  позивач відноситься  саме до  сільськогосподарських товаровиробників і, таким чином, не повинен сплачувати комунальний податок.

Відповідно до п. п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України  Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;  2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАСУ суд  при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи є     найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних  податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 23,80 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

        На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

      1.   Позов задовольнити.

 2. Визнати нечинними   податкові повідомлення -  рішення державної податкової інспекції в м. Керч  №0002832301/0  від 08.12.2006 р., №0002822301/0 від 08.12.2006 р., №0002832301/1 від 15.01.2007 р., №0002822301/1 від 15.01.2007 р., №0002832301/2 від 16.04.2007 р., №0002822301/2 від 16.04.2007 р., №0000772301/2 від 16.04.2007 р., №0000762301/2 від 16.04.2007 р.

 3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь  товариства з  обмеженою відповідальністю «Крим – Інтеройл», м. Керч, вул.. Свердлова, 2, ( п/р 260013013928409 в Керченської філії КБ «Промінвестбанк», МФО 324548, код ЄДРПОУ 30889790 ) 3,40 грн. державного мита.

     4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з  обмеженою відповідальністю «Крим – Інтеройл», м. Керч, вул.. Свердлова, 2, ( п/р 260013013928409 в Керченської філії КБ «Промінвестбанк», МФО 324548, код ЄДРПОУ 30889790 )     зайво сплачену суму судового збору у розмірі 23,80 грн.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.