Постанова

від 11.09.2023 по справі 163/850/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/850/23 Провадження №33/802/539/23 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А. Доповідач: Борсук П. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П. П., за участю секретаря судового засідання Русинчук І. І., представника Волинської митниці Держмитслужби Федчишиної С. Ф., захисника Машошиної А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Машошиної А. О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 липня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, адреса проживання: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді керівника та декларанта (митного брокера) ТОВ «Спец-Брокер», код ЄДРПОУ 42761084 місто Дніпро, вулиця Щербини, 25/152, РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100759,86 грн. (сто тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 86 копійок з конфіскацією у власність держави товару: Камери гумові для шин до вантажних автомобілів 9.00R20 в кількості 293 шт.; Камери гумові для шин до вантажних автомобілів 10.00R20 в кількості 19 шт.; Обідні стрічки (фліпер) 900/1000R20 в кількості 130 шт.; Обідні стрічки (фліпер) 9.00/10.00R20 в кількості 182 шт., загальною вартістю 100759,86 грн., що вилучені за протоколом про порушення митних правил №0075/20500/23.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.

У постанові судді зазначено, що ОСОБА_1 ,23.02.2023на митномупосту "Луцьк"Волинської митниціне задекларувавза встановленоюформою товари-камери гумовідля шиндо вантажнихавтомобілів 9.00R20в кількості293шт.;камери гумовідля шиндо вантажнихавтомобілів 10.00R20в кількості19шт.;обідні стрічки(фліпер)900/1000R20в кількості130шт.;обідні стрічки(фліпер)9.00/10.00R20в кількості182шт.,загальною вартістю100759,86грн.,що знаходивсяв причіпіавтомобіля,номерний знак НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ,разом іззадекларованими товарамиі буливиявлені підчас митногоконтролю,чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

Не погодившись із таким судовим рішенням захисник особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 адвокат Машошина А. О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нове, яким закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 805, 20 грн. та конфісковані постановою Любомльського районного суду Волинської області від 27 липня 2023 року у справі 163/850/23 товари. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 не було відомо про можливу комплектацію шин камерами та ободовими стрічками та покупця попереджено про це не було, а правом на проведення фізичного огляду останній не скористався, оскільки були відсутні сумніви щодо комплектації придбаного товару. Крім того, наголошує, що товар «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більше як 12», в незалежності від додаткової комплектації у вигляді камер та ободових стрічок, класифікуються за тим же товарним кодом УКТЗЕД, що вказує на відсутність наміру приховувати комплектність декларованого товару, оскільки ця обставина жодним чином не призводить до зміни товарного коду.

З наведених підстав, на думку захисника, декларування переміщуваного товару ОСОБА_1 здійснено правильно, однак судом першої інстанції цей факт проігноровано. Звертає увагу, що надати пояснення та заперечення щодо оформлення протоколу у ОСОБА_1 не було можливості, оскільки він не був повідомлений про складання щодо нього протоколу про порушення митних правил. Крім того, захисник наголошує, що строк складення протоколу був пропущений, оскільки протокол був складений лише 03.03.2023, в той час як вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил відбулося 23.02.2023.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши думку захисника, яка скаргу підтримала з підстав викладених у ній, представника митниці, яка скаргу вважала безпідставною та просила залишити без задоволення, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходіві зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті судового рішення були дотримані в повній мірі.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 472 МК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються із наступних джерел: протоколу про порушення митних правил, протоколів процесуальних дій, додатків до зазначених протоколів; пояснень свідків; пояснень особи, яка притягується до відповідальності; висновку експерта; інших документів (належним чином завірених копій або витягів з них) та інформації у тому числі тієї, що перебуває в електронному вигляді, а також товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України, ґрунтуються на підставі об`єктивно з`ясованих обставин у справі, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 252 цього Кодексу.

Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Диспозицією ст. 472 МК України передбачено порушення митних правил, яке полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України характеризується як умислом, так і необережністю.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.

Підпунктом 3 та ч. 1 ст. 196 МК України встановлено, товари що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, не можуть бути пропущені через митний кордон України.

Статтею 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов`язаний вносити до митної декларації відомості про товари, його найменування, кількість, торговельний опис, виробника, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД, вартість товару, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Згідно з ст. 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату.

У відповідності до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення правопорушення до уваги не беруться, оскільки не звільняють декларанта від обов`язку належним чином відобразити у декларації товар, який перевозиться, що само по собі передбачає необхідність огляду товару або вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на правильне відображення у декларації товару, який перевозиться, а відтак не спростовують обставин, викладених у протоколі про порушення митних правил, та наявність незадекларованого у митній декларації товару, а саме камери гумові для шин до вантажних автомобілів 9.00R20 в кількості 293шт.,камери гумовідля шиндо вантажнихавтомобілів 10.00 R20 в кількості 19 шт., обідні стрічки (кліпер) 900/1000 R20 в кількості 130 шт., обідні стрічки (кліпер) 9.00/10.00 R20 в кількості 182 шт.

Слід звернути увагу, що посилання сторони захисту про можливість такої комплектації шин камерами та ободовими стрічками покупцем без попередження є необґрунтованими та лише припущеннями сторони захисту, які можливо розцінювати, як вибудувану лінію захисту, щоб ОСОБА_1 уникнув відповідальності. В поданій до митного органу декларації ІМ40ДЕ UA205140/2023/014524 (23UA205140014524U4) та товаросупровідних документах вказано, що переміщується товар «шини до вантажних автомобілів 9.00R20 D620 -292 шт., 10.00R20 BY35 20 шт., зокрема, в митній декларації товар вказаний як шини пневматичні гумові, нові, безкамерні для вантажних автомобілів.

Доводи захисника щодо оформлення товарів відповідно до їх супровідних документів та права, а не обов`язку декларанта щодо перевірки відповідності таких даних перед декларуванням, суд не може брати до уваги, оскільки саме декларант несе повну відповідальність за відомості, внесені у декларації та при цьому невідповідність заявленого та фактично переміщуваного товару є явною та очевидною.

ОСОБА_1 правом здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх кількості, відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, що дає змогу однозначно ідентифікувати товар, у відповідності до положень частини 2 ст. 266 МК України, не скористався та не уповноважив на це перевізника.

Правопорушення вважається закінченим з моменту здійснення зазначених у диспозиції статті дій, тобто з моменту не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість, тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

«Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 визначено графи митних декларацій, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графа 31 МД «Вантажні місця та опис товарів маркування та кількість - номери контейнерів - кількість та розпізнавальні особливості». При цьому, згідно пояснень Порядку до заповнення графи 31 МД, в розрізі кожного найменування товару зазначаються відомості, необхідні для ідентифікації товару, що є в наявності, в тому числі кількість (в одиницях виміру відповідно до рахунку або іншого документу, що визначає вартість товару).

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, усі інші доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі і наведені нею в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 472 МК України шляхом закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, що в діях декларанта ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 472 МК України, а саме: недекларування товарів за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Законних підстав для скасування оскарженого судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи наведене, оскаржена постанова є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Машошиної Альони Олегівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої якого винесено.

Суддя Волинського

апеляційного суду П. П. Борсук