Постанова

від 30.08.2023 по справі 405/6923/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 405/6923/21

провадження № 61-1305св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2022 року в складі судді Драного В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Мурашка С. І., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») про припинення зобов`язань за кредитним договором та припинення іпотеки.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що 28 серпня 2008 року між нею та АКБ «Форум», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», укладено кредитний договір № 0124/08/2844 на суму 36 750,00 доларів США для придбання житлового будинку, строком до 26 серпня 2033 року, зі сплатою 13% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 серпня 2008 року між нею та АКБ «Форум» було укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка площею 456,5 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 .

26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» укладено договір про відступлення права вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 28 серпня 2008 року № 0124/08/28-N у розмірі 37 455,43 доларів США, що еквівалентно 1 007 144,15 грн. Загальна сума договору відступлення становить 25 217 433,65 грн.

Також між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» було укладено договір про відступлення права вимоги за зазначеним вище договором іпотеки від 28 серпня 2008 року.

01 липня 2021 року вона звернулася до нового кредитора ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» із заявою, в якій просила надати їй копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за кредитним договором № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року; надати їй всю наявну інформацію про історію здійснення платежів; суму, наявної станом на 01 січня 2014 року, простроченої заборгованості за кожним видом наявного грошового зобов`язання; у випадку ненадання даної інформації надати їй реквізити для здійснення повного розрахунку в розмірі плати, що сплачена за відступлення права вимоги.

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» листом від 26 липня 2022 повідомило ОСОБА_1 суму наявної станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості та реквізити для здійснення повного розрахунку. Також зазначило, що дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX не поширюється на кредитний договір від 28 серпня 2008 року № 0124/08/28-N до погашення зазначеної заборгованості.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що укладений між нею та банком кредитний договір підпадає під дію пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Невиконання відповідачем обов`язку щодо надання їй всієї інформації про історію здійснення платежів (підпункти 10, 16 пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування») є підставою для зменшення розміру заборгованості боржника до розміру плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги.

Враховуючи, що сума відступлення прав вимоги до позивача у відсотковому значенні становить 25 217 433,65 грн (загальна сума, сплачена відповідачем за відступлення прав вимоги) / 2 558 035 607,40 грн (загальна сума відступлених прав вимоги) = 0,98581246%, то розмір заборгованості боржника у грошовому вигляді підлягає зменшенню до 9 928,55 грн (1 007 144,15x0,985581246%).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання всієї інформації про історію здійснення платежів та не проведення реструктуризації боргу за кредитним договором, позивачка просила:

припинити зобов`язання за кредитним договором №0124/08/28-N, укладеним 28 серпня 2008 року між нею та АКБ «Форум»;

припинити іпотеку за іпотечним договором, укладеним 28 серпня 2008 року між нею та АКБ «Форум», посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І. О. та зареєстрованим у реєстрі за номером 3390;

припинити обтяження (заборона на нерухоме майно) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 28 серпня 2008 року № № 7815646, 7816165, 7815157, внесені до реєстрів на підставі іпотечного договору від 28 серпня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3390;

стягнути з неї на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» 9 928,55 грн у якості виконання зобов`язання за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 0124/08/28-N, проведеного належним чином та у повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що доводи позивачки щодо невиконання відповідачем обов`язку надати їй всю інформацію про історію здійснення платежів (підпункт 10 пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування»), як на підставу зменшення розміру заборгованості боржника до розміру плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, є безпідставними, оскільки цей обов`язок покладено не на поточного, а на попереднього кредитора і така інформація повинна надаватися не боржнику, а поточному (наступному) кредитору. При цьому невиконання відповідачем обов`язку надати позивачу (позичальнику) всю інформацію про історію здійснення платежів (підпункт 16 пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування») не є підставою для настання наслідків, передбачених підпунктом 10 пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Вимога про припинення зобов`язання за кредитним договором № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року є передчасною, оскільки в порядку пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» позивачка до відповідача (кредитора) із заявою про реструктуризацію не зверталася, відповідач (кредитор) у реструктуризації заборгованості за вказаним кредитним договором не відмовляв.

Позовні вимоги про припинення іпотеки за іпотечним договором від 28 серпня 2008 року, укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , та припинення обтяження будинку на АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору є похідними від вимоги про припинення зобов`язань за договором споживчого кредитування № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 і задоволенню не підлягають за відсутністю підстав, передбачених договором і статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

25 січня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року в указаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає що судом апеляційної інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», статті 16, 593, 598, 599, 1050, 1054 ЦК України та статтю 17 Закону України «Про іпотеку», не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц, та висновки щодо ефективного способу захисту, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання невизнання права позичальника на реструктуризацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування», з урахуванням застосування порядку визначення суми заборгованості за визначенням пропорційності розміру сумі придбаного кредитором права вимоги за відповідним кредитним договором.

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 28 серпня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0124/08/28-N, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 36 750,00 доларів США на придбання житлового будинку, зі сплатою 13 % річних, строком до 26 серпня 2033 року (том 1, а. с.24-26).

З метою забезпечення виконання боржником кредитних зобов`язань 28 серпня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка площею 456,5 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 27-29).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 вересня 2021 року № 276689781 ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . 28 серпня 2008 року на підставі іпотечного договору на вказане нерухоме майно накладено заборону (реєстраційний номер 7816645, 7816645) та в Державному реєстрі Іпотек міститься запис про відповідне обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер 7815157).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 листопада 2009 року (справа № 2-4290-09), яке набрало законної сили 23 листопада 2009 року, позов АКБ «Форум» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (поручителя) солідарно борг за договором кредиту у розмірі 38 456,66 доларів США, штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих відсотків у розмірі 8 011,14 грн (том 1, а. с. 204-205).

26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 у розмірі 37 455,43 доларів США, що еквівалентно 1 007 144,15 грн. Загальна сума договору відступлення становить 25 217 433,65 грн (том 1, а. с. 17-20).

Цього ж дня між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, зокрема і договором іпотеки від 28 серпня 2008 року (том 1, а. с. 15).

25 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С. М. відкрито виконавче провадження № 65569549 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 26 квітня 2021 року Кіровським районним судом м. Кіровограда у справі № 2-4290-09, стягувач - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», боржник ОСОБА_1 (том 1, а. с. 44-45, 67).

01 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до нового кредитора ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в якій, посилаючись на положення пункту 16 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», просила надати копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за кредитним договором № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року, всю наявну інформацію про історію здійснення платежів; суму наявної, станом на 01 січня 2014 року, простроченої заборгованості за кожним видом наявного грошового зобов`язання; у випадку не надання даної інформації просила надати їй реквізити для здійснення повного розрахунку в розмірі плати, що сплачена за відступлення права вимоги (том 1, а. с. 7, 8).

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» листом від 26 липня 2022 року повідомило ОСОБА_1 суму наявної станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості та реквізити для здійснення повного розрахунку. Також зазначило, що дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-IX від 13 квітня 2021 року не поширюється на кредитний договір №0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року до погашення боржником зазначеної заборгованості (том 1, а. с. 9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» і розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7, яким передбачено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

За пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.

Так, відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Таким чином, відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

Отже, відповідно до пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно із договором про споживчий кредит позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку із простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.

Згідно із підпунктом 10 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови: у договорі, зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги; поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов`язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв`язку з простроченням позичальником платежів); сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов`язань (а саме: непогашених на момент відступлення грошових зобов`язань із сплати кредиту та зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов`язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у зазначеній черговості за наведеною формулою.

Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Отже, цим Законом на кредитора покладено обов`язок провести реструктуризацію заборгованості за договором про споживче кредитування у випадку подання позичальником заяви, яка відповідає формі та змісту, визначених законом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у передбачений законом строк звернулася до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» із заявою, в якій, зокрема, просила надати їй копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за кредитним договором № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року; всю наявну інформацію про історію здійснення платежів; суму, наявної станом на 01 січня 2014 року, простроченої заборгованості за кожним видом наявного грошового зобов`язання; у випадку не надання даної інформації просила надати їй реквізити для здійснення повного розрахунку в розмірі плати, що сплачена за відступлення права вимоги. При цьому у заяві ОСОБА_1 не міститься вимога щодо проведення реструктуризації заборгованості за договором споживчого кредитування від 28 серпня 2008 року № 0124/08/28-N.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильних висновків про не доведення позивачкою порушення кредитором її майнових прав як позичальника за кредитним договором № 0124/08/28-N від 28 серпня 2008 року відповідно до пункту 7 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

За частинами першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однією з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Встановивши, що зобов`язання за кредитним договором не виконані, а позивачка не зверталася до кредитора з заявою про проведення реструктуризації заборгованості за таким договором, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання припиненими зобов`язань позивачки за кредитним та іпотечним договорами та, як наслідок, зменшення суми боргу відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Оскільки врахуванню підлягають висновки в справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20). За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18) предметом спору є зняття обтяження з нерухомого майна з підстав припинення зобов`язання за кредитним договором внаслідок його виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) предметом спору є стягнення заборгованості за договором з надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту відповідно до вимог замовника та впровадження програмного продукту (програмного забезпечення Microsoft Dynamics NAV 2017) з необхідними модифікаціями як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) предметом спору є визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) предметом заявлених вимог є припинення поруки з підстав недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) предметом спору за первісним позовом є стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом - визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) предметом спору є зобов`язання відповідача виконати умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) предметом спору є порушення авторських прав та стягнення компенсації за використання творів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності та повернення майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) предметом спору є визнання неправомірними дій державного реєстратора щодо відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на це майно та проведення його державної реєстрації.

Отже, висновки щодо застосування норм права, що містяться у вказаних постановах Верховного Суду, на які послалася заявниця в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, має місце різне матеріально-правове регулювання правовідносин, а обставини, встановлені судами в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у зазначених вище справах.

Також як на підставу касаційного оскарження заявниця вказала відсутність висновку Верховного Суду щодо питання невизнання права позичальника на реструктуризацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування», з урахуванням застосування порядку визначення суми заборгованості за визначенням пропорційності розміру сумі придбаного кредитором права вимоги за відповідним кредитним договором.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявниця не обґрунтувала у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права. Наведені доводи зводяться до незгоди заявниці з рішеннями судів попередніх інстанцій та до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене, доводи заявниці про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 7 розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ, зокрема у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21, від 26 вересня 2022 року у справі № 592/11862/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 381/3302/21, від 17 квітня 2023 року у справі № 209/800/22, від 21 червня 2023 року у справі № 569/18312/21, від 28 червня 2023 року у справі № 756/16109/21, від 18 липня 2023 року у справі № 569/13485/22.

Отже, переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. М. Ігнатенко

В. В. Пророк