Ухвала

від 06.09.2023 по справі 459/2219/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/2219/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/632/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 15 травня 2023 року, -

з участю прокурора ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 , -

встановила:

цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокаля, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирішено питання із заходами забезпечення кримінального провадження, речовими доказами та процесуальними витратами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ТзОВ СУПП «Полінет» 1776,38 грн. матеріальної шкоди.

Згідно вироку суду, 04 лютого 2020 року після обіду, ОСОБА_7 , як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» таємно, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, дав вказівку своїм підлеглим, а саме водію ОСОБА_11 , експедитору ОСОБА_12 , водію ОСОБА_13 проникнути на огороджену територію та зрізати дерева, які знаходяться на цій суміжній з ТзОВ «Гравіс» території за адресою м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького,63 Б, що належить на праві власності ТзОВ СУПП «Полінет» та вивезти зрізані дерева на територію, належну йому. На виконання цього розпорядження, не усвідомлюючи незаконності такого, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 проникли на вказану територію, де зрізали стовбури 14 дерев, помістили їх на вантажний автомобіль, після чого перевезли зрізану деревину на територію, належну ОСОБА_7 , де останній розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ТзОВ СУПП «Полінет» матеріальну шкоду на суму 1776,38 грн., тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 покликається на те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що судом не з`ясовано мету вчиненого.

Наголошує на поверхневості дослідження ряду доказів.

Акцентує, що суд не надав належної оцінки відсутності у ОСОБА_7 прямого умислу на викрадення або заволодіння чужим майном, оскільки, його дії, як керівника ТзОВ «Гравіс» були спрямовані на убезпечення майна юридичної особи від руйнування та пошкодження гілками дерев, що росли на суміжній земельній ділянці.

Крім цього, звертає увагу, що свідками були підтверджені обставини того, що територія ТзОВ СУПП «Полінет» не була зачиненою, а зрізання гілок носило систематичний характер щонайменше з 2019 року.

Також, покликається на те, що суд першої інстанції поклав в основу вироку недопустимі докази, здобуті стороною обвинувачення в порушення належної правової процедури внаслідок відсутності постанов про призначення групи прокурорів.

Зазначає, що суд не дотримався правової процедури та порушив кримінальний процесуальний закон розглядаючи цивільний позов, до якого не додано доказів на підтвердження завданої майнової шкоди потерпілому, як юридичній особі.

Вважає, що суд першої інстанції хибно відніс багаторічні зелені насадження (дерева) до предмету злочинних посягань за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.3 ст. 185 КК України.

Наголошує, що судом залишено поза увагою пояснення свідків щодо способу вчинення кримінального правопорушення та робить акцент, що підлеглі ОСОБА_7 діяли відкрито, що виключає твердження про таємність викрадення.

Просить дослідити заяву про вчинення кримінального правопорушення; заяву ОСОБА_7 про добровільну видачу деревини; ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2020 року; постанову про визнання речовими доказами від 19 лютого 2020 року; лист КП «Комунальник» від 19 лютого 2020 року; журнал виїзного судового засідання; висновок експерта №СЕ-19/114-22/11115-ТВ від 20 липня 2020 року.

Скасувати вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 15 травня 2023 року та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

На апеляційну скаргу сторони захисту представник потерпілого ТзОВ СУПП «Полінет» ОСОБА_10 подав заперечення, в якому зазначає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим на підставі повно та всебічно досліджених доказах.

Вважає, що висновки суду відповідають викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, а кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище є вірною і підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.

Акцентує, що судом вірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і призначено ОСОБА_7 покарання, яке відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Просить відхилити апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та залишити вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 15 травня 2023 року без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, виступ представника потерпілого ОСОБА_10 і думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таказадоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_7 були дотримані.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у інше володіння особи, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна оцінка і правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.

З врахуванням принципу змагальності сторін в кримінальному процесі, судом першої інстанції проаналізовані представлені докази по справі, зокрема, були допитані представник потерпілого та свідки.

Так, представник потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що територія СУПП «Полінет» відгороджена парканом, а ворота закриваються на замок - навісну колодку. Земельна ділянка межує із заправкою WOG, ТзОВ «Дюна Вест» та з ТзОВ «Гравіс». Наголосив, що володіє земельною ділянкою з 2012 року, територію прибирає, слідкує, щоб така не захаращувалась. Зазначив, що 07 лютого 2020 року виявив зрізані вздовж паркану між територією СУПП «Полінет» та ТзОВ «Гравіс» дерева та сліди автомобіля на землі, у зв`язку з чим викликав поліцію і Муніципальну варту. Про намір зрізати дерева 04 лютого 2020 року його ніхто не попереджав. Ствердив, що зрізані дерева були вилучені саме з території ТзОВ «Гравіс». Наполягає на винуватості ОСОБА_14 .

З показань допитаного судом першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що саме водіям ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та експедитору ОСОБА_12 він доручив взяти бензопилу, почистити територію ТзОВ СУПП «Полінет», а все порізане - вивести на територію очолюваного ним ТзОВ «Гравіс».

Вказане узгоджується з показаннями допитаних місцевим судом свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про те, що директор ОСОБА_7 доручив їм зрізати дерева на території ТзОВ СУПП «Полінет», а також свідка ОСОБА_13 , згідно яких, обвинувачений доручив йому автомобілем перевезти ці дерева на територію ТзОВ «Гравіс».

Свідки ОСОБА_15 - охоронець фірми «ВІП» та ОСОБА_16 - головний спеціаліст інспекції з благоустрою Управління житлово-комунального господарства Червоноградської міської ради підтвердили, що на території СУПП «Полінет» бачили свіжозрізані пеньки.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - працівники Муніципальної варти в судовому засіданні пояснили, що у зв`язку з отриманою інформацією про зрізання дерев, разом з ОСОБА_16 виїжджали на огороджену закриту промислову територію біля заправки WOG.

Свідок ОСОБА_19 повідомив про те, що 04 лютого 2020 року, перебуваючи на заправці WOG, почув звуки падаючого дерева. На території СУПП «Полінет» побачив прикриту, але не закриту на колодку браму і трьох чоловіків, які за вказівкою директора ТзОВ «Гравіс», але без дозволу його батька ОСОБА_10 - власника, зрізали бензопилою дерева і вантажили на автомобіль.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що працює в Червоноградському РВП і під час його чергування надійшов виклик про незаконну вирубку дерев. На місце події був відправлений екіпаж. На закритій території, що межує з заправною станцією WOG було виявлено свіжі зрізи пеньків. Власник території вказав, що зрізання відбулось за вказівкою власника суміжної ділянка - ОСОБА_7 , який повідомив, що зрізання дерев здійснено щоб убезпечити свої приміщення, а з ОСОБА_10 домовитись не може.

Свідок ОСОБА_21 - юрист СУПП «Полінет» повідомила про обставини документування в акті виявленого на території підприємства факту зрізання дерев.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в судовому засіданні надали пояснення щодо добровільної видачі ОСОБА_7 деревини працівникам поліції.

Крім цього, судом першої інстанції безпосередньо було досліджено письмові докази, зокрема, заяву ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення - крадіжки та про притягнення до кримінальної відповідальності саме ОСОБА_7 за фактом виявленого 07 лютого 2020 року зрізання дерев на території СУПП «Полінет» в кількості 45 дерев різної породи, орієнтовно 04 лютого 2020 року (т.2 а.с.113); витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 4611800000:01:003:0188, площею 0,5564 га за адресою: АДРЕСА_2 , що належить СУПП «Полінет», код ЄДРПОУ32448962 та державним актом на таку (т.2 а.с.116,118); акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування СУПП «Полінет» в м. Червоноград, вул. Хмельницького, 63б, з якого вбачається, що суміжними землекористувачами є ТзОВ «Вест Ойл Груп», ТзОВ «Дюна Веста», ТзОВ «Гравіс», ФОП ОСОБА_7 (т.2 а.с.124); протокол огляду місця події від 13 лютого 2020 року, з якого вбачається, що місцем огляду є ділянка по АДРЕСА_2 , огороджена бетонним парканом, вхід на яку здійснюється через дерев`яні двосторонні ворота з навісним замком, який на момент огляду є справним, на рівні скоби ворота містять пошкодження. При огляді виявлено пні, які протягуються із дальньої лівої сторони території до правої, та розміщені на відстані від 1 до 4 метрів один від одного. Обстановка порушена частково, що виражається у порубці дерев та пошкодженні дверного полотна, слідова картина зафотографована, вилучено навісний замок. З додатків до протоколу огляду, зокрема з фотографій, вбачається наявність пнів та слідів протектора автомобіля, а зі схеми до протоколу огляду місця події (п.6,7 умовних позначень) - що кількість пнів становить 14 одиниць (т.3 а.с.3-11); заяву про добровільну видачу від 19 лютого 2020 року, згідно якої ОСОБА_7 у цей день добровільно видав деревину, серед якої є деревина акації, верби, берези, вільхи, що знаходилась на території ТзОВ «Фабрика дверей «Гранд» (т.3 а.с.21); постанову про визнання речовими доказами від 19 лютого 2020 року, з якої вбачається, що деревина, в кількості 2 кубічних складометра, що була добровільно видана ОСОБА_7 , визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12020140150000126 від 13 лютого 2020 року (т.3 а.с.28); ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2020 року про арешт майна - 2 м3 деревини, серед якої є деревина акації, верби, берези, вільхи що була добровільно видана ОСОБА_7 (т.3 а.с.22); лист КП «Комунальник Червоноградської міської ради від 19 лютого 2020 року про прийняття на відповідальне зберігання 2 м3 деревини (т.3 а.с.24); протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14 квітня 2020 року, проведеного на підставі ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2020 року, з якого вбачається, що в одному з гаражів ТзОВ «Гравіс» знаходиться автомобіль марки ГАЗ 33, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТзОВ «Гравіс». Оглядом автомобіля встановлено, що жодних слідів перевезення деревини на автомобілі не виявлено, проте працівник ОСОБА_12 підтвердив, що саме вказаним автомобілем 04 лютого 2020 року було перевезено дерева з території СУПП «Полінет» (т.3 а.с.25,26); відомості про перебування ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в трудових відносинах з ТзОВ «Гравіс» і про перебування ОСОБА_7 на посаді директора ТзОВ «Гравіс» (т.3 а.с.122-129); посадову інструкцією директора ТзОВ «Гравіс», з якої вбачається, що директор ТзОВ «Гравіс» наділений обов`язками та правами щодо надання вказівок персоналу, яка доведена до відома директора ОСОБА_7 (т.3 а.с.131-133); посадові інструкції ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , з яких вбачається обов`язок виконувати вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства (т.3 а.с.131-141); посадову інструкцію експедитора ОСОБА_12 (т.3 а.с.142-144).

Також, судом оглянуто у виїзному судовому засіданні речові докази за їх місцезнаходженням у КП «Комунальник» та з участю залучених спеціалістів - працівника Сокальського «Галсіллісу» ОСОБА_24 і Радехівського «Галсіллісу» ОСОБА_25 встановлено, що об`єм частини твердолистяних порід становить 1,26 м3, а об`єм частини хмизу - 0,56 м3 (т.4 а.с.1-5).

Висновком експерта № СЕ-19/114-22/11115-ТВ від 20 липня 2022 року встановлено, що станом на 04 лютого 2020 року ринкова вартість дров`яної деревини непромислового використання 1 групи твердолистяних порід об`ємом 1,26 м3 та хмизу м`яколистих порід об`ємом 0,57 м3 становить 1776,38 грн.

Надаючи оцінку показанням представника потерпілого та свідків, колегія суддів вважає, що такі в сукупності з письмовими і речовими доказами поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а будь-яких підстав не довіряти зазначеним у вироку доказам, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що згідно з положеннями кримінального процесуального закону, місцевим судом були оцінені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, згідно з яким встановлено кримінальну відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 злочинне діяння.

Так, предметом крадіжки є чуже для винного майно. Викрадені ОСОБА_7 дерева належать ТзОВ СУПП «Полінет», а відтак, їх було попередньо зрізано та перевезено до очолюваного обвинуваченим ТзОВ «Гравіс».

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Разом з тим, таємним викрадення є і у випадку, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не мають чіткого розуміння щодо правового режиму майна або повноважень стосовно нього. Не усвідомлюючи злочинного характеру дій (очевидці не сприймають їх як протиправні).

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що віддаючи розпорядження про зрізання дерев на чужій території, ОСОБА_7 об`єктивно усвідомлював, що такі йому не належать і знаходяться у власності ТзОВ СУПП «Полінет», а факт їх переміщення на територію очолюваного ним ТзОВ «Гравіс», на переконання колегії суддів, свідчить про фактичне вилучення майна у законного власника і реальну можливість ОСОБА_7 розпоряджатися чи користуватись таким і наміру, у подальшому, використати у своїх корисливих цілях.

Крім цього, на думку колегії суддів, доводи апелянта про систематичну спрямованість таких дій лише на убезпечення майна ТзОВ «Гравіс» не узгоджуються з положеннями Глави З ЦК України, а в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про звернення ОСОБА_7 за захистом цивільних прав та інтересів у порядку цивільного судочинства.

Також, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що зрізання і переміщення зазначених дерев об`єктивно неможливо без проникнення на територію ТзОВ СУІІІІ «Полінет», яка є огородженою.

Ознакою проникнення охоплюється викрадення майна з території, огорожа якої перешкоджає вільному доступу сторонніх осіб.

Обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, через відсутність у особи права перебувати в місцях, де знаходиться майно.

Територія ТзОВ СУПП «Полінет» є огородженою, в`їзд на неї здійснюється через ворота, які закриваються на замок, тобто така територія є недоступною для загалу.

Таким чином, на переконання колегії суддів, виходячи з об`єктивно встановлених обставин подій, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника щодо неналежного предмета, відсутності у обвинуваченого прямого умислу на заволодіння чужим майном та корисливого мотиву, а відтак і складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, ОСОБА_7 , віддаючи працівникам розпорядження про зрізання дерев на чужій території, усвідомлював, що такі йому не належать.

Вищенаведене за своїми ознаками беззаперечно утворює склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Також, одним із доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого є покликання про недопустимість доказів у зв`язку з відсутністю на стадії досудового розслідування постанов про призначення групи прокурорів з 13 лютого 2020 року до 03 серпня 2020 року і їх ретроактивне створення.

Разом з тим, колегія судді звертає увагу на те, що всупереч наведеному у матеріалах справи, а саме у т.3 на а.с. 189-192 наявні постанови від 13 лютого 2020 року, 02 квітня 2020 року, 03 серпня 2020 року та 18 серпня 2021 року, відповідно до яких заступник керівника органу прокуратури призначав групи прокурорів, відомості про що відображено у повному витягу з ЄРДР у цьому кримінальному провадженні (т.1 а.с. 201), а оскільки під час досудового розслідування сторона захисту не оспорювала повноваження прокурорів, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні надано безпосередньо у судовому засіданні.

При цьому, постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не є доказами, у розумінні ст. 84 КПК України, адже вони за жодних обставин не можуть довести вину обвинуваченого у вчиненні злочину та з огляду на ст. 349 КПК України і не використовуються прокурором з такою метою.

Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту та відповідного клопотання про необхідність повторного дослідження ряду доказів та журналу виїзного судового засідання (т.4 а.с. 1-5), то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з положень ст. 404 КПК України, оскільки такі повно та без порушень досліджені судом першої інстанції і їм дана належна правова оцінка у вироку суду. Що стосується журналу судового засідання, то такий не є доказом у кримінальному провадженні.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Отже, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судовий розгляд були проведені належним чином з дотриманням вимог КПК України, докази по справі зібрані у законний спосіб. Надавши перевагу одним доказам перед іншими, суд мотивував у вироку свої висновки.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив таке у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, підставно звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків, згідно ст.ст. 75, 76 КК України,що є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи правильність вирішення судом цивільного позову ТзОВ СУПП «Полінет» до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 1776 грн. 38 коп., колегія вважає у вироку суду законним і належним чином обґрунтованим на підставі висновку експерта № СЕ-19/114-22/11115-ТВ від 20 липня 2022 року визначення суми стягнення, що станом на 04 лютого 2020 року є ринковою вартістю деревини та хмизу, тобто викраденого майна, з огляду на їх характеристику та об`єм.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та закриття відносно обвинуваченого ОСОБА_7 кримінального провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 15 травня 2023 року відносно ОСОБА_7 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4