Рішення

від 31.08.2023 по справі 120/11036/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 серпня 2023 р. Справа № 120/11036/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Альчука М.П.

за участю секретаря судового засідання: Боринської Р.Р.

представника позивача: Ніколаєнко Т.В.

представника відповідача: Лозинської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позов до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 1500745,84 грн. Так, позивач вказує на те, що фактична перевірка проведена без відповідних на те підстав. Окрім того зазначає, що законодавство України не передбачає необхідності доопрацювання РРО, які перебували на обліку в органах ДПС до дня набрання чинності Наказу № 306, за умови відсутності технічної можливості їх доопрацювання. Відтак вказане виключає можливість застосування відповідальності за формальні недоліки чеку.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому серед іншого зазначив, що недолік наказу про перевірку не може бути безумовною підставою для висновку про незаконність перевірки та прийнятих за її результатами рішень. Також наголосив, що норма ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає відповідальність саме за ненадання відповідного розрахункового документа.

Позивачем було надано відповідь на відзив, у якій він висловив свою позицію щодо того, що контролюючим органом було фактично проведено позапланову документальну перевірку. Окрім того, наголошує на неправомірності розрахунку штрафних санкцій, оскільки відповідачем безпідставно застосовано штрафну санкцію за повторне правопорушення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали викладені у власних документах у справі доводи. Відповідно, представник позивача просила позов задовольнити, а представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 20, 61, 62, на підставі п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.03.2023 року № 771к та направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій № 1226 від 21.03.2023 року, № 127 від 21.03.2023 року, головним інспектором проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , зокрема з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт від 30.03.2023 року № 5042/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв у період з 01.01.2022 року по 29.03.2023 року на загальну суму 1000557,56 грн, з роздрукуванням розрахункових документів (фіскальні чеки формою ФКЧ-1) невстановленої форми, а саме встановлено відсутність цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої, серії на номеру), чим порушено вимоги пункту 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 року № 0055530705, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 15000745,84 грн на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано скаргу, у якій він вказує на відсутність підстав для проведення перевірки. Також зазначає, що акт перевірки за своїм змістом є неналежним, оскільки не конкретизує по якій саме групі підакцизних товарів ГУ ДПС у Вінницькій області отримувало інформацію, відтак вказує, що порушення встановлені під час здійснення фактичної перевірки є лише припущеннями контролюючого органу. Окрім того, наголошує, що наявні у суб`єкта господарювання та зареєстровані у встановленому законодавством порядку до набрання чинності Наказами № 306 та № 329 РРО можуть використовуватися без їх доопрацювання.

Рішенням ДПС України від 17.05.2023 року скаргу залишено без задоволення, а податкове-повідомлення рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.04.2023 року № 00555307905 - без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставина справи, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України) та який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо питання дотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Так, згідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, чинним законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, визначеної п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України про можливі порушення платником податків, щодо якого здійснюється перевірка, вимог законодавства.

Передумовою проведення фактичної перевірки на підставі п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є отримання або наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Верховний Суд у своїх постановах від 11.07.2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 року у справі № 500/1331/21 звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Суд не погоджується з твердженням позивача щодо відсутності у контролюючого органу підстав для проведення перевірки з огляду на те, що не зазначення конкретної підстави та інформації, що свідчить про можливе правопорушення в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

З наказу від 21.03.2023 року № 771к слідує, що підставою для проведення фактичної перевірки є зокрема п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України (а.с. 10). Окрім того, у наказі конкретизовано, що підставою є інформація з баз даних ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності (Ліцензування)" та ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", а також доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області № 1248/02-32-07-05 від 20.03.2023 року.

Так, зазначена доповідна записка містить відомості, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, за результатами аналізу господарської діяльності СГ, які здійснюють діяльність з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів було встановлено, що платником податків ОСОБА_1 ймовірно порушено вимоги п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України Закону України № 265/95-ВР.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 805/3809/16-а (п.п. 37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Щодо встановленого контролюючим органом правопорушення, суд зазначає наступне.

Закон України від № 265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що вимоги до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду не поширювались на розрахункові документи, що створювались реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2020 року № 306 "Про внесення змін до наказу міністерства фінансів України від 21 січня 2016 р. № 13" (далі Наказ № 306) та до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створювались реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 року № 329 "Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів" (далі Наказ № 329).

Відповідно до абз. 3 ст. 12 Закону № 265/95-ВР не підлягають виключенню з Державного реєстру моделі реєстраторів розрахункових операцій, що раніше пройшли первинну реєстрацію та використовуються суб`єктом господарювання, до закінчення строку їх служби (строку, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність таких реєстраторів, у тому числі комплектувальних виробів та їх складових частин, збереження інформації у фіскальній пам`яті, за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів). Строк між первинною реєстрацією реєстраторів розрахункових операцій та датою їх виключення з Державного реєстру не може становити менше семи років. У разі зміни законодавчих вимог до використання реєстратора розрахункових операцій виробник (постачальник) зобов`язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання реєстратора розрахункових операцій.

Тобто суд погоджується з доводами позивача про те, що законодавством України не заборонено використання суб`єктом господарювання РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності Наказом № 329, за умови відсутності технічної можливості їх доопрацювання.

Водночас, суд наголошує, що це не звільняє таких користувачів РРО від відповідальності за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, визначеної п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Так, суд зазначає, що за визначенням в ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до п. 2 ст. 3 вказаного Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 року № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за № 220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення № 13).

Відповідно до п. 3 розділу I Положення № 13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів / електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Таким чином, відсутність реквізитів марок акцизного податку у фіскальних касових чеках при продажу алкогольних напоїв є свідченням створення суб`єктом господарювання невідповідних розрахункових документів.

Враховуючи зазначене, продаж підакцизних товарів без зазначення у фіскальному касовому чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої призведе до порушення Закону № 265/95-ВР, який має вищу юридичну силу ніж Накази № 306 та № 329.

До того ж Наказом ДПС України від 28.07.2022 року № 489 "Про внесення змін до наказу ДПС від 21.12.2020 року № 744" внесено суттєве обмеження щодо версій внутрішнього ПЗ РРО через який з 28.07.2022 року можна продавати алкогольні напої.

Суд не враховує посилання відповідача на податкові консультації, оскільки вони надані до внесення змін до порядку проведення розрахунків, який передбачено ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Більше того, суд зазначає, що у відповідності до п. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації та має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Окрім того, модель виключається з Державного реєстру Державною податковою службою України у разі виявлення в процесі експлуатації невідповідності моделі фіскальним вимогам або виробничих дефектів, які спотворюють фіскальну інформацію, а також у разі закінчення строку використання всіх реєстраторів такої моделі, що перебувають в експлуатації. Вказане передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку технічного обслуговування та ремонту РРО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 № 601, (далі Порядок № 601), визначено, що введення реєстраторів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюється центрами сервісного обслуговування (далі ЦСО) виключно на підставі укладених з користувачами відповідних договорів.

Пунктом 6 Порядку № 601 визначено, що спори, які виникають між користувачами, ЦСО і виробниками (постачальниками), у процесі введення реєстраторів в експлуатацію, їх технічного обслуговування, гарантійного та післягарантійного ремонту, розв`язуються відповідно до законодавства.

Отже, неможливість доопрацювання РРО, його заміна, введення в експлуатацію нового РРО тощо - є зоною відповідальності ЦСО та виробника.

Між тим, відповідальність за формування та видачу невідповідних розрахункових документів, через ігнорування вимог законодавства є зоною відповідальності користувача РРО.

Отже, суд дійшов висновку, що проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкт господарювання фінансової санкції, передбаченої п. 1 ч. 17 Закону № 265/95-ВР.

Однак, з огляду на зафіксований в акті фактичної перевірки від 30.03.2023 року № 5042/02-32-07-05/1800317854 факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з порушення вимог Закону № 265/95-ВР на суму 10000557,56 грн у період з 01.01.2022 року по 23.03.2023 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналіз положення ст. ст.75,80 ПК Українидає зрозуміти, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), лише з урахуванням того, це що корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання, а також із правом до перевірки здійснити контрольну розрахункову операцію.

Натомість, передбачене підпунктом75.1.2пункту 75.3 статті75 ПК Українивизначення документальної перевірки включає перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбаченозаконом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, при проведенні документальної перевірки висновки формуються на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбаченозаконом, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а у випадку фактичної - за результатом встановлених під час самої перевірки обставин.

Разом з тим, надаючи оцінку наведеним у акті перевірки висновкам податкового органу, суд зазначає, що ці висновки сформовано з урахування документів фінансово-господарської діяльності, у тому числі і за минулий період часу, що були зібрані контролюючим органом самостійно за період з 01.01.2022 року по дату закінчення перевірки, а відтак за наслідками та процедурою така перевірка не може вважатися фактичною. Відповідні оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті на підставі обсягу інформації, отриманої внаслідок документальної перевірки позивача.

З огляду на вказане, суд вважає, що перевірка чеків РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а не фактичної перевірки, оскільки правопорушення, на яке посилається податковий орган, мало місце з 01.01.2022 року, проте перевірка здійснена 30.03.2023 року. Відтак, такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

При цьому, судом враховано висновки щодо подібних правовідносин (застосування пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України), викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 813/3977/16, де зазначено, що внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. Належний ефект, що може бути досягнутий від проведення такої перевірки залежить від своєчасного опрацювання такої інформації.

Окрім того, поза увагою суду не може залишитися той факт, що відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, як за повторне правопорушення на усю суму реалізації товару після порушення, вчиненого з 01.01.2022 року, яке встановлено поза межами фактичної перевірки.

Так, суд зазначає, що за загальними нормами п. 115.1 ПК Україна в разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів із питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовують за кожне вчинене разове та триваюче порушення.

Триваюче правопорушення у п. 111.5 ст. 111 цього Кодексу визначається як безперервне невиконання норм Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Тобто, триваючими вважають правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Суд наголошує, що контролюючим органом фактично було здійснено документальну перевірку, що призвело допущення контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки та, у першу чергу, нарахування неспівмірної штрафної санкції за порушення.

Розвиваючи вказане, суд вважає за доцільне зазначити, що стимулювання підприємницької діяльності, створення привабливого інвестиційного клімату відноситься до пріоритетів державної політики, оскільки є запорукою економічного зростання та добробуту кожного через збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, розвитку відповідної територіальної громади. Це, зокрема, відповідає положенням ч. 4 ст. 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а також частини першої статті 17 Основного Закону - забезпечення, зокрема економічної безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.

Охоплення минулого періоду здійснення господарської діяльності під час проведення фактичної перевірки та застосування підвищеного розміру штрафу до триваючих правопорушень суперечить принципу належного урядування, - суперечить пріоритетам державної політики.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових рішень має саме податкове управління.

Відтак, суд наголошує, що відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо прийняття рішення належним чином та, зокрема, доказування його правомірності, не змінюючи позиції, зазначеної в прийнятому ним оскаржуваному рішенні.

Таким чином, з огляду на допущені контролюючим органом порушення, прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 22511,19 грн.

Натомість, згідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до суду позову майнового характеру, який подано фізичною-особою підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України" на 2023 рік з 01.01.2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн.

Позовна містить вимоги про скасування податкового повідомлень-рішення, що є актом індивідуальної дії, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1500745,84 грн. Таким чином, позивачем заявлено вимогу майнового характеру та передбачає сплату відповідної суми судового збору у визначеному розмірі.

Відтак, за подання цього позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 13420 грн (5 прожиткових мінімумів).

Суд наголошує, що надмірно сплачені позивачем кошти не можуть бути стягнуті з відповідача.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13420 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.04.2023 року № 0055530705.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13420 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович