Рішення

від 08.09.2023 по справі 140/13855/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/13855/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» (далі ДП «ВОЛИНЬТОРФ», відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог просить стягнути з рахунків платника та за рахунок готівкових коштів податковий борг у розмірі 3113228,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує вимоги податкового законодавства щодо своєчасної сплати податків у встановлені законом терміни. За ДП «ВОЛИНЬТОРФ» рахується податковий борг у розмірі 3113228,38 грн. Вжиті контролюючим органом заходи щодо стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.20).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України (далі ПК України). Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, тому несплата відповідачем зобов`язань, визначених у самостійно поданих розрахунках частини чистого прибутку (доходу), не є податковим боргом. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, проте повноваження щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу) у позивача відсутні. Крім того, відповідач стверджує, що податковий борг на даний час частково сплачений у розмірі 3954400,00 грн, а тому заборгованість становить лише 288500,00 грн, яку підприємство сплатить протягом 2023 року (а.с.26-29).

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлені у відзиві представником ДП «ВОЛИНЬТОРФ» клопотання про розгляд справи за участі представників підприємства та проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження не підлягали судом вирішенню по суті.

У відповіді на відзив (а.с.34-35) представник позивача вказує на те, що у контролюючого органу наявні повноваження здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевого бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, податковий орган наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами, відповідно до вимог пункту 1-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 ПК України цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу. Як до внесення змін до ПК України, так і після у зазначеному переліку відсутній такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об' єднань.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 23 травня 2020 року) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) узгодженою сумою грошового зобов`язання є сума податкового та/або грошового зобов`язання, самостійно обчислена платником податків, яку він зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Верховним Судом неодноразово вирішувались спори щодо обсягу наданих контролюючому органу повноважень у питанні контролю правильності нарахування і сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями із застосуванням норм ПК України, що були чинні до 23 травня 2020 року. Так, у постановах від 18 листопада 2021 року (справи №803/919/16, №814/178/15), від 24 травня 2019 року (справа №806/1420/16), від 31 січня 2019 року (справа №819/25/18), від 01 серпня 2018 року (справа №826/19797/16) тощо, предметом позову у яких було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд за наслідками аналізу приписів статей 9, 10, 14 ПК України дійшов висновку, що з нормативного визначення понять «грошове зобов`язання», «податкове зобов`язання» (у редакції ПК України, що була чинна до 23 травня 2020 року) слідує, що частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків і зборів, ні до місцевих податків.

У постанові від 13 жовтня 2020 року (справа №640/19757/19) предметом судового розгляду також було податкове повідомлення-рішення. Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень у наведеній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що у контролюючого органу відсутні повноваження на прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України шляхом збільшення основного зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.

Таким чином, практика Верховного Суду щодо особливостей нарахування і стягнення частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств була усталеною і послідовною: податковий орган не був наділений повноваженнями на прийняття на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, статті 126 ПК України податкових повідомлень-рішень про донарахування грошового зобов`язання із спірного платежу, проте, ці обставини не звільняють платника податків від його сплати, тому орган Державної податкової служби України має право звернутись до суду із позовом про стягнення задекларованих сум, у разі виникнення боргу в зв`язку з несплатою частини чистого прибутку.

Законами України від 16 січня 2020 року №465-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №465-ІХ) та №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було внесено зміни в адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Так, відповідно до змін, внесених Законом №465-ІХ, який набрав чинності 27 лютого 2020 року, ПК України є складовою законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі Закон №185-V)).

Частину п`яту статті 11 після абзацу восьмого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

«Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України».

Крім того, відповідно до внесених змін, у статтю 16 Закону №185-V включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України».

Законом №466-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено поняття «грошове зобов`язання платника податків», що міститься у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України словами «інше зобов`язання , контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня».

Також указаним Законом розширено функції, які виконують контролюючі органи згідно із статтею 19-1 ПК України, шляхом доповнення указаної статті підпунктом 19-1.1.51 наступного змісту: «здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність». Відповідні зміни, які надають контролюючим органам право визначати суми грошового зобов`язання з інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та приймати відповідне податкове повідомлення-рішення, внесено Законом №466-ІХ і до статей 54, 58 ПК України.

Крім того, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено пунктом 1-1 такого змісту: «Встановити, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу».

Аналіз наведених вище змін дає підстави для висновку, що з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві, у тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Зміст наведених змін свідчить про те, що зазначений платіж з 23 травня 2020 року віднесено до поняття «грошового зобов`язання», на податковий орган на законодавчому рівні покладено функції з контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування цього платежу та, відповідно, звернення до суду з позовом у зв`язку з несвоєчасною сплатою зазначеного платежу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 серпня 2022 року у справі №160/9281/20, від 29 вересня 2022 року у справі №640/24600/20 та спростовує доводи відповідача про відсутність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з вимогами про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до довідки ГУ ДПС у Волинській області про наявність боргу по платежах до бюджету (а.с.5) станом на 29.08.2023 податковий борг відповідача зі сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств складає 3113228,38 грн, що також підтверджується розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікових карток по чистому прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань станом на вказану дату (а.с.56-59, 61-66).

Так, згідно з поданими відповідачем розрахунками частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку від 08.11.2022 по терміну сплати 21.11.2022 відповідачем задекларовано грошове зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) на суму 7097600,00 грн (а.с.9).

У розрахунку від 28.02.2023 по терміну сплати 13.03.2023 платником нараховано зменшення зобов`язання на суму 3824000,00 грн (а.с.10).

У розрахунку від 10.05.2023 по терміну сплати 22.05.2023 задекларовано грошове зобов`язання на суму 5878400,00 грн (а.с.11).

При цьому у розрахунку від 04.08.2023 по терміну сплати 21.08.2023 нараховано платником зменшення грошового зобов`язання на суму 888000,00 грн (а.с.60).

Отже, згідно з поданими розрахунками загальна сума частини чистого прибутку (доходу), що підлягала сплаті до бюджету, становить 8264000,00 грн.

Відповідач протягом січня-серпня 2023 року сплатив 5152000,00 грн частини чистого прибутку (доходу), що підтверджується розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікових карток по чистому прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань (а.с.57-59, 61-66)

У зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань на підставі ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня у сумі 1228,38 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості по даному платежу становить 3113228,38 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, надані у додаткових поясненнях (а.с.40-42), про те, що станом на 23.08.2023 заборгованість по даному виду платежу становить лише 2035000,00 грн, оскільки такі твердження ДП «ВОЛИНЬТОРФ» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не підтверджені документально. Більше того, долучений до письмових пояснень звіт по проводках за період з 01.01.2023 по 23.08.2023 повністю співпадає з розрахунком сум податкового боргу щодо дат та сум сплати підприємством частини чистого прибутку (доходу).

В силу вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до зазначених вимог ПК України контролюючим органом сформована та надіслана відповідачу податкова вимога від 04.04.2023 №0000-1305-0320 (а.с.6), яка вручена відповідачу (а.с.7).

Вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу. Доказів добровільної сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктами 95.1, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4. статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Про наявність у ДП «ВОЛИНЬТОРФ» відкритих рахунків у банках свідчить довідка ГУ ДПС у Волинській області (а.с.5).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 3113228,38 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «ВОЛИНЬТОРФ» (44614, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с.Прилісне, вул.Сойне, 15, код ЄДРПОУ 00426302) з рахунків в банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, в дохід держави податковий борг в сумі 3113228,38 грн (три мільйони сто тринадцять тисяч двісті двадцять вісім грн 38 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій