Рішення

від 08.09.2023 по справі 140/12333/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/12333/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (далі - ТОВ «Вілк Україна», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми №003610408 від 10.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Вілк Україна» з питань своєчасності подання декларації з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період 9 місяців 2022 року.

За результатами перевірки складено акт №9201/03-20-04-08/36959411 від 30.11.2022, яким встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з врахуванням абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу X розділу XX Перехідних положень ПК України, а саме: платником несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2022 року. Подано 10.11.2022 (граничний строк подання 09.11.2022).

10.01.2023 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №003610408, яким до ТОВ «Вілк Україна» застосовано штраф в сумі 1020,00 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та таким, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Вказує, що товариством своєчасно та в повному обсязі подано до органів ДПС фінансову звітність за 9 місяців 2022 року та декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2022 року, а саме: 08.11.2022, тобто до закінчення граничного терміну встановленого ПК України, про що отримано квитанцію №1.

Наступного дня, не отримавши від ДПС квитанції №2, позивач повторно відправив податкову декларацію та фінансову звітність за 9 місяців 2022 року, про що також свідчать квитанції №1.

Оскільки протягом операційного дня 09.11.2022 квитанція №2 від ДПС так і не надходила, вищезазначена звітність ще кілька разів направлялася до податкового органу і лише наступного дня 10.11.2022 о 10:16 позивач отримав квитанцію №2 про те, що податкову декларацію не прийнято, а 10.11.2022 о 10:53 год. про те, що фінансовий звіт, який є додатком до декларації про прибуток, здано.

Позивач зазначає, що квитанція №2 від 10.11.2022 про неприйняття декларації містить неповну та неточну інформацію, зокрема не зазначено: які саме відмітки щодо подання додатків-форм фінансової звітності не заповнено або яких або додатків-форм фінансової звітності не подано.

При цьому, наголошує, що друга квитанція про прийняття або неприйняття електронних документів має надсилатися не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, що не було здійснено відповідачем.

Натомість, надіславши електронну звітність 08.11.2022, товариство своєчасно виконало зобов`язання, передбачені податковим законодавством та вжило усіх можливих і допустимих заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, оскільки затримка реєстрації податкової декларації з податку на прибуток виникла не з вини позивача, висновок контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за вказане порушення є неправомірним та відсутні правові підстави для притягнення ТОВ «Вілк Україна» до відповідальності відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України.

З наведених підстав позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 06.06.2023 (а.с.31-32) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 37-38) представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України головним державним інспектором Луцького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Вілк Україна» з питань своєчасності подання декларації з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період 9 місяців 2022 року.

За результатами перевірки складено акт №9201/03-20-04-08/36959411 від 30.11.2022, яким встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України з врахуванням абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу X розділу XX Перехідних положень ПК України, а саме: платником несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2022 року. Подано 10.11.2022 (граничний строк подання 09.11.2022).

Вказує, що програмне забезпечення «M.E.DOC» є комерційним продуктом, користувачі комерційних програм використовують їх на власний розсуд, усвідомлюючи усі можливі ризики. ДПС України не є держателем вказаного продукту, не може та не зобов`язане давати гарантії щодо коректності, стабільності роботи програми «M.E.DOC».

Однак, доказів здійснення позивачем контролю про доставку фінансової звітності за 9 місяців 2022 року та декларації про прибуток за 9 місяців 2022 року позивачем не надано.

Також в квитанції №2 від 10.11.2022 в графі виявлені помилки/зауваження зазначено, що документ не відповідає всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено недостовірність обов`язкового реквізиту інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є невід`ємною частиною, а саме: не заповнено відмітки щодо подання додатків-форм фінансової звітності або не подано відповідних додатків-форм фінансової звітності (перевірено на підставі пунктів 49.3, 49.8 статті 49, пункту 48.3 статті 48 ПК України).

З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Вілк Україна» зареєстроване як юридична особа, із основним видом діяльності - виробництво інших виробів із пластмас (а.с.28).

Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТзОВ «Вілк Україна» за звітний податковий період 9 місяці 2022 року.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 30.11.2011 №9201/03-20-04-08/36959411(а.с.17), яким встановлено, що платник несвоєчасно подав декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2022 року, чим порушено підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2023 №003610408, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1020,00 грн (а.с.18).

Позивач, вважаючи протиправним таке податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, у тому числі своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків).

Відповідно до пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Вілк Україна» за звітний податковий період 9 місяці 2022 року, про що складено відповідний акт від 30.11.2011 №9201/03-20-04-08/36959411 (а.с.17).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем визначених підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України граничних термінів подачі податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2022 року.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У силу приписів пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із пунктом 49.4. статті 49 ПК України фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

Нормами пункту 49.5. статті 49 ПК України визначено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно із підпунктом 49.18.2 пункту 49.18. статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за №959/30827 (далі - Порядок №557).

Відповідно до пункту 8 Порядку №557 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Згідно із пунктом 9 Порядку №557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Відповідно до акта камеральної перевірки від 30.11.2011 №9201/03-20-04-08/36959411 контролюючим органом встановлено, що декларація з податку на прибуток підприємств за звітний період 9 місяців 2022 року подано після спливу граничного строку її подання (09.11.2022), а саме: 10.11.2011, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

Спростовуючи такі твердження податкового органу позивач послався на те, що фінансову звітність за 9 місяців 2022 року та декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року подано до органів ДПС своєчасно та в повному обсязі, а саме: 08.11.2022, тобто до закінчення граничного терміну встановленого ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2022 року вперше була направлена ТОВ «Вілк Україна» до податкового органу за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC» о 20:08 год. 08.11.2022, про що отримано першу квитанцію. В подальшому, вказана податкова декларація повторно надсилалася позивачем для реєстрації 09.11.2023 о 08:39 год. та о 16:13 год., тобто знову ж таки в межах визначених ПК України строків. При цьому, отримання податкової декларації податковим органом підтверджується першими квитанціями від 09.11.2023 (а.с.25).

Отже, позивач, надіславши на реєстрацію податкову декларацію з податку на прибуток підприємств 08.11.2022 та 09.11.2022, своєчасно виконав свої зобов`язання, передбачені податковим законодавством з подання такої податкової звітності.

Однак, за результатами вказаних спроб реєстрації податкової декларації та в порушення норм пункту 9 Порядку №557 позивачем не було отримано від податкового органу другу квитанцію про неприйняття податкової декларації, що також не заперечується відповідачем.

Лише після того, коли позивач о 16:59 год. 09.11.2022 вчергове надіслав податковому органу декларацію з податку на прибуток підприємств, про що о 17:46 год. 09.11.2022 отримав першу квитанцію, на наступний робочий день (о 10:16 год. 10.11.2022) було отримано другу квитанцію про неприйняття документа (а.с.25).

Відповідно до другої квитанції від 10.11.2022 (а.с.26) виявлені наступні помилки/зауваження: документ не відповідає всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено недостовірність обов`язкового реквізиту інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є невід`ємною частиною, а саме: не заповнено відмітки щодо подання додатків-форм фінансової звітності або не подано відповідних додатків-форм фінансової звітності (перевірено на підставі пунктів 49.3, 49.8 статті 49, пункту 48.3 статті 48 ПК України).

Нормами пунктів 49.8, 48.9 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Згідно із пунктом 49.3. статті 49 ПК України єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Однак доказів недійсності кваліфікованого електронного підпису чи печатки ТОВ «Вілк Україна», у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, відповідач суду не надав, як і не вказав про те, яких обов`язкових реквізитів не містила подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємств.

При цьому, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача підтверджує, що фінансову звітність за 9 місяців 2022 року та декларацію про прибуток за 9 місяців 2022 року позивач подав до органів ДПС за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC» 08.11.2022, тобто вчасно, однак, з невідомих причин декларацію з додатками не було прийнято.

На думку суду, надані позивачем докази на підтвердження своєчасності подання до податкового органу декларації про прибуток за 9 місяців 2022 року відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості, оскільки свідчать не лише про створення в електронному кабінеті платника податків декларації з податку на прибуток підприємств, але й дозволяють встановити обставини щодо її фактичного направлення, отримання та прийняття контролюючим органом.

Нормами пункту 46.2. статті 46 ПК України визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Окремо суд зауважує, що фінансова звітність малого підприємництва за 9 місяців 2022 року, яка в силу вимог пункту 46.2 статті 46 ПК України подавалася позивачем одночасно із податковою декларацією з податку на прибуток підприємств була прийнята відповідачем, про що свідчить витяги з програмного комплексу «M.E.DOC» (а.с.24, 28).

За змістом підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З системного аналізу наведених положень вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку подання податкової звітності необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

Суд зазначає, що протиправність діяння обумовлена невиконанням чи неналежним виконанням вимог, встановлених законом. Відповідальність за діяння можлива лише у разі, якщо на особу покладено обов`язок діяти у певний ситуації у визначений спосіб. Відсутність вини платника податків унеможливлює можливість притягнення до відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, застосування до платника податків наслідків неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності, передбачених статтею 120.1 ПК України можливе лише за наявності безпосередньої його вини.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку ТОВ «Вілк Україна» вчинило всі залежні від нього дії для своєчасної подачі декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2022 року, а саме: надіслало її за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC» у встановлений законом строк (08.11.2022 та 09.11.2022), що підтверджено належними доказами, а порушення граничних строків для її подачі відбулось з незалежних від позивача причин, що безумовно свідчить про відсутність його вини у несвоєчасній подачі такої податкової декларації та, відповідно, виключає відповідальність за таке порушення.

Окрім того, виходячи із норм пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання податкової декларації обов`язок подання, якої до контролюючих органів передбачено ПК України, є підставою для накладення на платника податків штрафу в розмірі 1020 гривень у разі повторно вчинення протягом року такого порушення.

Суд констатує, що згідно із оскаржуваним податковим повідомлення-рішення від 10.01.2023 №003610408 на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1020,00 грн (а.с.18).

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження повторного вчинення позивачем правопорушення протягом року, зокрема що позивач не подав обов`язкову звітність до застосування спірних штрафних санкцій.

За вказаних обставин, сума штрафної санкції відповідачем визначена за повторне вчинення правопорушення, без надання обґрунтованих доказів його вчинення позивачем вперше протягом одного року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми №003610408 від 10.01.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією від 30.05.2023 №1033 (а.с.16).

Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №003610408 від 10.01.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а, ідентифікаційний код 36959411) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області(43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк