Постанова

від 12.09.2023 по справі 200/1309/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року справа №200/1309/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року (повне судове рішення складено 01 травня 2023 року) у справі № 200/1309/23 (суддя в І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

28 березня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Вербан О.В., представник позивача Рашина А.А., подав до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 17 березня 2023 року №051330001271 про відмову в перерахунку позивачу пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV);

- зобов`язати відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV згідно з заявою від 13 березня 2023 року із зарахуванням до страхового та підземного пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2023 року в Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта ім. Святої Матрони Московської».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 ст.114 Закону № 1058-ІV за Списком №1 з 18 серпня 2019 року. При призначенні пенсії стаж було враховано по 31 травня 2014 року. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. Позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV. 17 березня 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 051330001271 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV через не зарахування періоду роботи з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2023 року до пільгового підземного стажу, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Мотрони Московської», де працював позивач, не сплатило страхових внесків за період з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2023 року. Позивач вважав спірне рішення незаконним, оскільки обов`язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця, а тому наявність заборгованості по їх сплаті не може слугувати підставою, що обмежує реалізацію працівником права на призначення (перерахунок) пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у перерахунку пенсії №051330001271, прийняте 17 березня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про перерахунок пенсії №742, подану 02 березня 2023 року ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовлено повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при розгляді заяви Головним управлінням було встановлено, що за період з 01.06.2014 по 28.02.2023 в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості щодо сплати за Позивача страхових внесків підприємством Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської».

Вважає, що судом не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, положення ст. 24 Закону № 1058-ІV, які визначають поняття страхового стажу та порядок його обчислення, а також положення ст.19 Конституції України, які визначають, що органи державної влади зобов`язані діяти в межах та на підставі законодавства України.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07 жовтня 2019 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Торецьк) №051330001271 ОСОБА_1 з 18 серпня 2019 року була призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-ІV за Списком №1.

За даними форми РС-право страховий стаж ОСОБА_2 на дату призначення пенсії (18 серпня 2019 року) врахований по 31 травня 2014 року.

На дату призначення пенсії (18 серпня 2019 року) згідно з відомостями форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» до страхового стажу ОСОБА_2 не зарахований період роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» з червня 2014 року по серпень 2019 року через відсутність позначки про сплату страхових внесків роботодавцем. Період роботи ОСОБА_2 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» з червня 2014 року по серпень 2019 року облікований як спеціальний страховий стаж за кодом ЗПЗ013А1.

02 березня 2023 року ОСОБА_2 подав до органів Пенсійного фонду України заяву № 742 про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV.

17 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії №051330001271, яким ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки за даними персоніфікованого обліку (ОК-5) відсутня сплата страхових внесків з 01.06.2014 по 28.02.2023 по підприємству Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської», отже на перерахунок пенсії право відсутнє у зв`язку із відсутністю 24 місяців страхового стажу.

Станом на 02 березня 2023 року згідно з відомостями форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» до страхового стажу ОСОБА_2 не зарахований період роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» з червня 2014 року по лютий 2022 року через відсутність позначки про сплату страхових внесків роботодавцем. До спеціального страхового стажу за кодом ЗПЗ013А1 облікований період роботи ОСОБА_2 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» з червня 2014 року по травень 2020 року.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-ІV.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом першим частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме, по-перше, особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, по-друге, сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як вказано у частині 2 статті 24 Закону № 1058-IV даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач у період часу з червня 2014 року по лютий 2022 року працював в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської», що підтверджується відомостями форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу».

Слід зазначити, що внаслідок невиконання Товариством з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської» обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у період з червня 2014 року по лютий 2022 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаних постановах Верховного Суду

Тому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у період з червня 2014 року по лютий 2022 року, не може бути підставою для неврахування страхового стажу при перерахунку пенсії позивачу.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Як зазначалося раніше, згідно з відомостями форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» позивач працював в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської» у період часу з червня 2014 року по лютий 2022 року.

Згідно з відомостями форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», які сформовані станом на 02 березня 2023 року, ОСОБА_2 в березні 2022 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вугільний альянс» (код ЄДРПОУ 42601437).

За період з квітня 2022 року по день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (02 березня 2023 року) форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» не містить відомостей щодо роботи ОСОБА_2 на якому небудь підприємстві.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон № 1058-ІV набув чинності 01 січня 2004 року.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно з постановами Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи після впровадження системи персоніфікованого обліку слід керуватися даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Тому, суд першої інстанції правильно зазначив, що трудова книжка НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 з відповідними записами щодо роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської» з 24 січня 2014 року по 28 лютого 2023 року не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом.

Отже, вимога про зарахування до страхового та підземного пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з березня 2022 року по 28 лютого 2023 року в Товаристві з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта ім. Святої Матрони Московської» не підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17).

В той же час, оскільки права позивача порушені, але прийняття рішення на користь останнього, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача-2 розглянути заяву про перерахунок пенсії за віком, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 200/1309/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 12 вересня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. В. Гайдар

Т. Г. Гаврищук