Постанова

від 12.09.2023 по справі 120/3455/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3455/23

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

12 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, в якому просив:

-визнати протиправними діяння відповідача:

1) направлення начальнику Управління СБУ у Вінницькій області без відому та дозволу позивача копії його письмового інформаційного запиту від 16.06.2022, адресованого саме до Козятинського міськрайонного суду;

2) ненадання завірених копій запитуваних позивачем документів у письмовому запиті від 23.02.2023 №2/1;

3) ненадання завірених копій запитуваних позивачем документів у письмовому запиті від 23.02.2023 №2/5;

4) ненадання запитуваної позивачем в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/2 документу-довідки;

5) ненадання запитуваної позивачем в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/3 документу-довідки;

6) ненадання запитуваної позивачем в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/4 документу-довідки.

-зобов`язати відповідача повідомити Управління СБУ у Вінницькій області про безпідставність та протиправність надсилання ним вказаної копії запиту позивача. від 16.06.2022 року до даної спеціальної служби держави;

-зобовязати відповідача провести нараду з вивчення норм міжнародного права на справедливий суд та інформацію, таємницю приватного життя та кореспонденції та не допускати порушення закону та прав людини у правовідносинах з позивачем;

-зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/1 в обраній позивачем в запиті формі;

-зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/5 в обраній позивачем в запиті формі;

-зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/2 в обраній позивачем в запиті формі;

-зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/3 в обраній позивачем в запиті формі;

-зобов`язати відповідача надати запитувану інформацію в письмовому запиті від 23.02.2023 №2/4 в обраній позивачем в запиті формі;

-звернути рішення суду до негайного виконання.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зокрема зазначено, що запитувана позивачем інформація на момент подання запитів вже була існуючою та зафіксованою на певних матеріальних носіях, що не заперечується відповідачем. Тому, висновки суду першої інстанції щодо накладання на відповідача надмірного тягаря зі збирання та обробки даних є безпідставним.

Крім того, скаржник посилаючись на норми ст.7 Закону України "Про інформацію" вважає, що останній не може бути обмежений у виборі форми одержання інформації, а тому вважає, що відповідач безпідставно відмовив у наданні йому інформації у формі довідки.

Також скаржник вважає, що не відповідає нормам закону висновок суду першої інстанції про відсутність у Козятинського міського суду обов`язку засвідчувати копії запитуваних документів.

Позивачем звернуто увагу на те, що рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, втратило чинність згідно рішення Ради суддів України від 03.08.2023 №8.

30.06.2023 від відповідача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні останньої.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області із заявою (інформаційним запитом), у якій просив надати для ознайомлення усі оригінали документів про утворення та діяльність експертних комісій з проведення експертизи цінностей документів (в т.ч. положення про комісію) Козятинським міськрайонним судом, актів про вилучення документів та судових справ для знищення, актів про знищення документів та судових справ, погоджені описи, протоколи засідань експертних комісій - починаючи з 01.01.2020 по теперішній час.

17.06.2022 року на виконання рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, відповідачем надіслано копію заяви (інформаційного запиту) ОСОБА_1 від 16.06.2022 начальнику Управління Служби безпеки України у Вінницькій області.

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з інформаційним запитом №2/1, у якому просив надати завірену належним чином копію Обліково-статистичної картки на кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 1 КК України 1960 року (остання нумерація справи 1-70/10, попередня 398/09).

На вказаний запит, відповідач листом від 28.02.2023 Вих.№01-28/25/2023 повідомив наступне "у своєму зверненні від 23.01.2023 про надання інформації ви просили надати на ознайомлення, зокрема, обліково-статистичну картку на кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 1 КК України 1960 року (остання нумерація справи 1-70/10, попередня 398/09). 07.02.2023 вам надано відповідь про те, що ви можете ознайомитись з інформацією, доступ до якої не обмежено, та відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" надано доступ до інформації, зокрема, до обліково-статистичної картки на кримінальну справу, скаргу приватного обвинувачення щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 1 КК України." Також у відповіді на запит вказано про направлення ОСОБА_1 копії обліково-статистичної картки на кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 1 КК України 1960 року.

Також 23 лютого 2023 року позивачем подано запити:

-№2/2 про надання Козятинським міськрайонним судом довідки про те, що по кримінальній справі 1-70/10 (попередній номер 1-398/09) стосовно ОСОБА_2 згідно журналу обліку видачі копій фонограм учасникам судового процесу фонограми судового засідання видавались всього 1 раз 14.01.2011 року, лише ОСОБА_2 , та видавались працівником суду ОСОБА_3 ;

-№2/3 про надання довідки про те, що по кримінальній справі 1-70/10 суду (попередній номер 1-398/09) стосовно ОСОБА_4 згідно журналу обліку видачі компакт-дисків було 02.12.2009 року отримано два нових компакт-диски (ознака "Н") №2239 та №2240 суддею ОСОБА_5 , як особою що отримала компакт-диски під підпис секретаря в журналі; що інших дисків по даній справі ніхто для суддів чи секретарів не видавав; що жодний з вказаних компакт-дисків (в т.ч. архівна копія) архіваріусу суду не повертався;

У відповідь на запити №2/2, №2/3 від 23.02.2023, Козятинським міськрайонним судом Вінницької області листами від 28.02.2023 №01-28/28/2023, №01-28/26/2023 повідомлено позивача, що видача довідок судом, чинним законодавством не передбачена.

Крім того, ОСОБА_1 подано запит від 23.08.2023 №2/4 про надання довідки про те, що документи:

1) журнали реєстрації вхідної кореспонденції за 2009-2016 роки;

2) журнали реєстрації вихідної кореспонденції за 2009-2016 роки;

3)контрольні журнали судових справ і матеріалів, переданих розгляду судді ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за 2009-2011 роки;

4) журнали розгляду судових справ (матеріалів кримінального провадження) і матеріалів суддею Слободяним О.Є. та ОСОБА_6 за 2009-2011 роки;

5) журнал реєстрації вихідної кореспонденції за 2009-2011 роки;

6) журнал обліку видачі судових справ для ознайомлення за 2009-2011 роки;

7) журнал видачі копій судових документів за 2009-2011 роки;

8) журнал обліку апеляційних та касаційних скарг в кримінальному провадженні за 2010-2011 роки;

9) спеціальний журнал видачі справ, у якому зазначаються дата видачі або надіслання справи, номер справи, мета видачі чи надіслання, одержувач, вказаний Інструкції, затвердженій Наказом ДСА України від 27.06.2066 року №68 (ч. 2 п. 24.6 Інструкції);

10) журнал обліку видачі судових справ для ознайомлення (за 2009-2011 роки);

11) журнал передачі завершених розглядом справи (матеріалів кримінального провадження) на зберігання в канцелярію суду за 2010-2011 роки;

12) розносна книга для місцевої кореспонденції за 2009-2011 роки;

13) журнал руху (передачі) справ від судді до судді за 2009-2011 роки

не виявлені в архіві Козятинського міськрайонного суду, не передавались на постійне чи тимчасове зберігання до державного архіву, не вилучались та не витребовувались іншими органами чи посадовими особами, не знищувались.

За результатами розгляду вказаного запиту, Козятинський міськрайонний суд листом від 28.02.2023 №01-28/26/2023 надав відповідь, в якій зазначено, що 07.02.2022 позивачу надано відповідь про відсутність вказаних документів в архіві суду. Також зазначено, що видача довідок судом, чинним законодавством не передбачена.

23.02.2023 позивачем подано до відповідача ще один запит №2/5, в якому останній просив створити та надати завірені належним чином копії 13 аркушів документів з числа наданих йому для ознайомлення, фотокопії яких долучено до даного запиту, з включенням до змісту копій реквізитів стовпчиків журналів (зошитів) та їх змісту.

28.02.2023 ОСОБА_1 направлено копії 13 документів, які не були завірені.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст.34 Конституції України).

За змістом ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, зазначено, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України відмічено, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019).

У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 № 1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини даного Рішення).

Відповідно ст.1 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року інформація-є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частинами 1, 2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI.

У ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наведено визначення, за яким публічна інформація-це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" регламентовано, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

П.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

За правилами ст.5 цього Закону одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За змістом ч. 1 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформаціюце прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI закріплено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

За правилами, встановленими у частинах першій і четвертій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що орган, до якого направлено запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати запитувачу достовірну, точну й повну інформацію на його запит у встановлені законом строки.

Визначаючись щодо спірних правовідносин в частині визнання протиправними дій відповідача щодо направлення начальнику Управління СБУ у Вінницькій області копії письмового інформаційного запиту позивача від 16.06.2022 року, колегія суддів вказує на таке.

Як було зазначено вище, 16.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області із заявою (інформаційним запитом), у якій просив надати для ознайомлення усі оригінали документів про утворення та діяльність експертних комісій з проведення експертизи цінностей документів (в т.ч. положення про комісію) Козятинським міськрайонним судом, актів про вилучення документів та судових справ для знищення, актів про знищення документів та судових справ, погоджені описи, протоколи засідань експертних комісій - починаючи з 01.01.2020 по теперішній час.

17.06.2022 року на виконання рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, відповідачем надіслано копію заяви (інформаційного запиту) ОСОБА_1 від 16.06.2022 начальнику Управління Служби безпеки України у Вінницькій області.

Так, 25.03.2022 Рада суддів України прийняла рішення №11 "Щодо обмеження доступу до публічної інформації" у пункті 2 якого зазначено, що у разі надходження запитів щодо надання буд-якої публічної інформації щодо діяльності судів та установ системи правосуддя копію запитів негайно направляти Службі безпеки України для ретельної перевірки осіб, які таку інформацію збирають та переслідуваної ними мети.

Абзацом другим частини дев`ятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України. Рішення РСУ може бути скасовано з`їздом суддів України або в судовому порядку.

Оскільки Рішення Ради суддів України №11 від 25.03.2022 року на час подання запиту від 16.06.2022 було чинним, Козятинський міськрайонний суд, на виконання норм ст.133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", повинен був надіслати копію заяви (інформаційного запиту) позивача від 16.06.2022 року начальнику Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, що як вірно вказано судом першої інстанції, виключає можливість встановлення протиправності у діях відповідача.

Варто звернути увагу на те, що рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, втратило чинність згідно рішення Ради суддів України від 03.08.2023 №8, тобто лише через півтора місяці після подання позивачем вищезазначеного запиту.

Надаючи правову оцінку правомірності відмови Козятинського міськрайонного суду надати позивачу відповіді на запити №2/2, №2/3 та №2/4 у формі довідок, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту зокрема в таких випадках розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в наданні інформації за сукупності двох умов-розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Разом з тим, в п.1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Отже, запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 420/27593/21.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону.

Як з`ясовано із відповідей на запити №2/2, №2/3 та №2/4, відповідач не вказує на відсутність запитуваної позивачем інформації, а також не вказує на те, що ОСОБА_1 не вправі на отримання такої. Відмова грунтується виключно на тому, що у суду, у разі надходження запиту, немає обов`язку створювати на підставі наявної у нього інформації, довідки.

Більше того, в матеріалах справи знаходиться лист від 07.02.2023 №01-29/3/2023, яким надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 23.01.2023, де Козятинський міськрайонний суд повідомив позивача про те, що останній може ознайомитись з інформацією, доступ до якої не обмежено та яка знаходиться в журналах реєстрації вхідної кореспонденції за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022 роки та вихідної кореспонденції за 2017-2022 роки. Також, надано на ознайомлення: Обліково-статистичну картку на кримінальну справу, скаргу приватного обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України; Алфавітний покажчик справ у порядку виконання судових рішень у кримінальних справа за 2009 рік та 2010 рік, де міститься інформація про кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України; Журнал обліку видачі компакт-дисків за 2009-2010 роки; Журнал обліку видачі копій фонограм учасникам судового засідання за 2009-2010 роки. Однак у п.2 вказаного переліку на ознайомлення, була здійснена описка, а саме-замість алфавітного покажчика справ у порядку виконання судових рішень у кримінальних справах за 2009 рік та 2010 рік, вказано за 2009 рік та 2020 рік, хоча на ознайомлення надано 2009 рік та 2010 рік. Щодо службового розслідування, зазначеного в листі Козятинського міськрайонного суду від 17.01.2023 року №01-28/6/2023 повідомлено, що Вам буде надано додаткову відповідь. Також в листі від 07.02.2023 №01-29/3/2023 зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлено з обліково-статистичною карткою на кримінальну справу, скаргу приватного обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.296 КК України, алфавітними покажчиками справ у порядку виконання судових рішень у кримінальних справа за 2009 рік та 2010 рік журналом обліку видачі компакт дисків за 2009-2010 роки, журналом обліку видачі копій фонограм учасникам судового засідання за 2009-2010 роки.

Вказане свідчить, що відповідач володіє більшою частиною запитуваної позивачем інформації, а відтак мав змогу надати її на запити позивача №2/2, №2/3 та №2/4.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в тій частині, що запити ОСОБА_1 стосуються великого обсягу інформації та можуть потребувати пошуку інформації серед значної кількості даних, та як наслідок-вимагає більшої кількості часу.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, законодавець надав розпоряднику інформації право на продовження строку розгляду запиту, який стосується великого об`єму інформації, однак дана обставина не може слугувати підставою для ненадання інформації, яка знаходиться у володінні відповідача.

Також не може бути підставою для відмови у наданні запитуваної інформації лише та обставина, що позивач просив надати її у формі довідки, оскільки розпорядник інформації не був позбавлений права, надати відомості якими володіє у іншому зручному для нього вигляді, наприклад у вигляді листа.

Щодо посилання ОСОБА_1 на ст.7 Закону України "Про інформацію", згідно якої ніхто не може обмежувати право особи у виборі форми і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, колегія суддів зазначає, що ним невірно трактується вказана правова норма, оскільки остання надає особі, яка просить надати інформацію, право вибирати на власний розсуд форму документів, які вона запитує, а саме-паперову чи електронну (ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації), а не надавати розпоряднику інформації вказівку в якому вигляді, має надаватись відповідь на запит.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висвітленими у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/454/21.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у наданні відповідей на запити №2/2, №2/3 та № 2/4 від 23.02.2023 лише з тих підстав, що на суд не покладено обов`язку надавати інформацію на запит у вигляді довідки, діяв формально та без з`ясування питання чи є можливість надати заявнику необхідну інформацію, а відтак колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для визнання дій Козятинського міськрайонного суду щодо ненадання відповідей на вищезазначені запити протиправними та зобов`язання останнього розглянути запити належним чином.

Колегія суддів, звертає увагу, що відповідач за результатами розгляду запиту має право, за наявності на те законних підстав, відмовити у наданні тієї чи іншої інформації, однак не з тих підстав, які вказані у відповідях на запити №2/2, №2/3 та № 2/4 від 23.02.2023.

Стосовно незавірення відповідачем копій документів, наданих на запити від 23.02.2023 №2/1 та №2/5, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про доступ до публічної інформації" не вимагає від розпорядника інформації завіряти належним чином копії документів, що надаються у відповідь на інформаційний запит.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" діє презумпція достовірності інформації, що надається розпорядником у відповідь на запит.

При цьому, за надання недостовірної інформації розпорядники інформації несуть відповідальність, передбачену частиною другою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказане узгоджується з п. 10.2 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» .

Отже, колегія суддів не вбачає порушень з боку відповідача при наданні відповіді на зазначений запит ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнатння протиправними діянь Козятинського міськрайонного суду Вінницької області щодо ненадання завірених копій запитуваних позивачем документів у письмових запитах від 23.02.2023 №2/2, № 2/3, № 2/4 та зобов`язання Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надати запитувану інформацію в письмових запитах від 23.02.2023 №2/2, №2/3, №2/4, в обраній позивачем в запиті формі.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, що полягає у неналежному розгляді запитів ОСОБА_1 від 23.02.2023 №2/2, № 2/3 та № 2/4.

Зобов`язати Козятинський міськрайонний суд Вінницької області повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 23.02.2023 №2/2, № 2/3 та № 2/4.

В решті позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.