Ухвала

від 08.09.2023 по справі 398/2735/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2735/23

провадження №: 2/398/1776/23

УХВАЛА

Іменем України

(повний текст)

"08" вересня 2023 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подоляк Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (Митрополит Боголєп), від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Кіровоградська обласна державна адміністрація, Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державний реєстратор Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Управління Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви, про визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади «Парафія на честь Святого Георгія Побідоносця Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області» від 27.05.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 29 червня 2023 року цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

25.07.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Кіровоградської обласної державної адміністрації Донченко С. в яких, зокрема, представник зазначає, що спори пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням, припиненням релігійної організації, мають розглядатися в порядку господарського судочинства (а.с.235-238).

08.08.2023 року від представника відповідача - адвоката Кузьменка В.Б. надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, міститься клопотання про закриття вказаної цивільної справи відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Клопотання мотивоване тим, що згідно із матеріалами справи підставою звернення до суду є незгода позивача ОСОБА_4 з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформлених відповідним протоколом, яке, на думку ОСОБА_4 , прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Разом з тим спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (провадження №12-84гс20). Також відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України просить вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, та стягнути з позивача на користь відповідача понесенні судові витрати на правничу допомогу у розмірі 21800 грн. Докази понесених витрат будуть надані суду за результатами розгляду справи.

У підготовчезасідання позивачне з`явився.Його представник,адвокат Богачова Н.П.,надала судупояснення зприводу заявленихдо стягненнявідповідачем тайого представникомвитрат направничу допомогу,вважає щотакі витратистаном нарозгляд вказаногоклопотання немають документальногообґрунтування. З приводу клопотання представника відповідача про закриття цивільної справи, будь-яких пояснень не надала.

У підготовчому судовому засіданні відповідач та його представник підтримали вказане клопотання.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Кіровоградська обласна державна адміністрація, Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державний реєстратор Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Управління Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви в судове засідання не з`явилися, судові повістки направлялися завчасно за місцем їх місцезнаходження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно дост.9Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи неявку третіх осіб, суд вважає можливим продовжити розгляд справи у їх відсутності, оскільки вказані особи належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, доказів причин поважності неявки до суду не надали.

Вислухавши думку учасників справи, що з`явились, суд вважає, що заява відповідача та його представника - адвоката Кузьменка В.Б. про закриття провадження у цивільній справі підлягає задоволенню.

Так, 06.04.2021 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові №910/10011/19 висловила правову позицію про те, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Вказана постанова і в подальшому була підтримана Верховним Судом у постановах №727/5575/19-ц від 19.05.2021, №525/391/19 від 26.05.2021.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів позовної заяви її фактичною підставою є незгода позивача ОСОБА_4 , який є в.о. настоятеля Релігійної громади «Парафія на честь Святого Георгія Побідоносця Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області» з рішенням її загальних зборів про зміну канонічної підлеглості, зміну керівника, назви релігійної організації та внесення змін в установчі документи шляхом подання до Державного реєстратора Протоколу від 27.05.2023 року та Статуту Релігійної громади в новій редакції.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»(далі Закон), релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Предметом спору між сторонами є рішення зборів про зміну підлеглості релігійної організації в організаційних та канонічних питаннях та внесення відповідних змін та доповнень до статуту релігійної організації, а також реєстраційні дії пов`язані з цим рішенням.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява представника - адвоката Кузьменка В.Б. в частині закриття цивільної справи обґрунтована, оскільки розгляд даної справи слід здійснювати за правилами господарського судочинства.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат пов`язаних із розглядом справи, про що заявлено представником відповідача, слід зазначити наступне.

Представником відповідача подано заяву про орієнтовний розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу у сумі 21800 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 ст.142ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно з ч.9 ст.141ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Натомість, добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Саме по собі подання позову не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України.

За вказаних обставин, враховуючи те, що судом не встановлено, а відповідачем та його представником не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, або які були вчинені дії, визначені ст.44 ЦПК України, тому, в даному випадку, відсутні підстави для розподілу судових витрат у порядку, визначеному вищенаведеними положеннями законодавства.

Керуючись ст. 19, ч. 5 ст. 142, п. 2 ч. 2 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст.255, ст.256, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Кузьменка Віталія Борисовича про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат, задовольнити частково.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_4 (Митрополит Боголєп), від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Кіровоградська обласна державна адміністрація, Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Державний реєстратор Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської обласної державної адміністрації, Управління Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви, про визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади «Парафія на честь Святого Георгія Побідоносця Олександрійської Єпархії Української Православної Церкви смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області» від 27.05.2023 року закрити у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині заяви відмовити.

Роз`яснити сторонам, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст ухвали виготовлено 12 вересня 2023 року о 16 год. 30 хв.

Суддя Я.М.Подоляк.