Ухвала

від 13.09.2023 по справі 607/16995/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2023 Справа №607/16995/23

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Корольова-3» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Корольова-3», просить визнати його членом кооперативу та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Позов мотивовано тим, що для реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 державний реєстратор вимагає довідку про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі.

Розглянувши матеріали позову, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у зв`язку із тим, що справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, зважаючи на таке.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановленийзаконом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом»поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати його членом кооперативу та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, згідно пункту третього частини першої статті 20 ГПК України, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У своїй постанові від 21 січня 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку викладеного у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 та зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно у значній кількості постанов випрацювала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикцією, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах, між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. При цьому трудові спори зазначених осіб підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Упостанові ВерховногоСуду від24.04.2019у справі№ 509/577/18 зроблено висновок, що при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань...члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Подібні висновки викладені у постановах ВС від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18, від 01.10.2019у справі№ 910/7554/18 та від 19 серпня 2020 року у справі № 202/793/19.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасником юридичної особи (членом кооперативу) та цією особою і пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Відповідно до правила пункту першого частини першої 186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарськими, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не є «судом встановленим законом» для розгляду даної справи, а тому доходжу переконання, що слід відмовити у відкритті провадження.

Враховуючи викладене, керуючись пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Корольова-3» про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. М. Позняк