Рішення

від 13.09.2023 по справі 362/6594/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6594/20

Провадження № 2/362/265/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 вересня 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

з участю секретаря - Сілецької М.О.,

розглянувши у загальному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: Національна академія аграрних наук України, державний реєстратор Глевахівської селищної ради Кияниця Наталія Миколаївна про визнання незаконною та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вище зазначеною позовною заявою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 26 червня 2019 року № 72 «Про передачу житлових кімнат в гуртожитку в приватну власність громадянам» вирішено передати в приватну власність:

- «кімнату АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 »;

- «кімнату АДРЕСА_2 , громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 »;

- «кімнату АДРЕСА_3 , громадянину ОСОБА_8 »;

- «кімнату АДРЕСА_4 , громадянину ОСОБА_9 ».

Як зазначає позивач, цим же рішенням вищезазначеним особам було вирішено надати свідоцтва про право власності на вказані кімнати, та в подальшому державним реєстратором Глевахівської селищної ради Кияницею Наталією Миколаївною проведено державну реєстрацію права власності на зазначені кімнати.

Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (надалі також - ННЦ «ІМЕСГ», Науковий центр, Інститут) вважає рішення Глевахівської селищної ради і як наслідок видані свідоцтва про право власності та державну реєстрацію речових прав незаконними і такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовну заяву підтримав повністю, просив позов задоволити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про слухання справи у його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву до суду не подали.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважав можливим розглянути спір у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також приймаючи до уваги, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №9901/949/18 (провадження №11-1179заі19).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що будівля АДРЕСА_5 перебуває у державній власності та належить ННЦ «ІМЕСГ» на праві оперативного управління.

ННЦ «ІМЕСГ» звернувся до Національної академії аграрних наук України (надалі також - НААН, Академія) з проханням надати дозвіл на реконструкцію адміністративної будівлі лабораторно-випробувального корпусу ( АДРЕСА_5 ) та переведення цієї будівлі з нежитлового в житловий будинок з житловими приміщеннями.

Листом від 09.12.2011 р. за № 4-4/303 Національна академія аграрних наук України як орган управління повідомила про те, що не заперечує проти переведення нежитлових приміщень лабораторно-випробувального корпусу в житловий фонд відповідно до встановленого порядку, визначеного чинним законодавством.

Крім того, ННЦ «ІМЕСГ» звернувся до Глевахівської селищної ради за попереднім узгодженням можливості переведення адміністративної будівлі в житловий гуртожиток. За результатами розгляду звернення рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 26 квітня 2012 року № 71 погоджено переведення нежитлової будівлі по АДРЕСА_5 (з умовами). Проте, питання про її переведення в житлову будівлю, прийняття її в комунальну власність та надання зазначеній адміністративній будівлі статусу гуртожитку не вирішувалось.

В подальшому, на замовлення ННЦ «ІМЕСГ» в 2013 році Відділом проектно- вишукувальних робіт та конструкційного моделювання було розроблено та складено робочий проект «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі (лабораторно- випробувальний корпус ННЦ ІМЕСГ НААН України) в гуртожиток. Шифр 01-13-01» (виконавець Сокур В.В.).

Далі, наказом ННЦ «ІМЕСГ» від 04.05.2015 р. № 32-заг «Про створення гуртожитку», окрім іншого, було зобов`язано відповідальну особу - завідувача відділенням з науково-виробничих та господарських питань прискорити роботи з переведення адміністративної будівлі у житловий фонд та зобов`язано відповідальних осіб організувати роботи з реконструкції будівлі.

Крім того, наказом ННЦ «ІМЕСГ» від 04.05.2015 р. № 32-заг також було затверджено пропозиції комісії з розселення, розглянуті та схвалені Вченою радою ННЦ «ІМЕСГ» (протокол № 4 від 19.03.15р.) щодо закріплення за працівниками Інституту кімнат у вказаній будівлі. При цьому, створення та діяльність вченої ради регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (ст. 10) та Статутом ННЦ «ІМЕСГ», затвердженим президентом НААН та погодженим Міністерством освіти і науки України, відповідно до яких вчена рада наукової установи є колегіальним органом управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи, який виконує консультативно-дорадчі функції. Тобто, вчена рада уповноважена розглядати питання і приймати рішення виключно з наукових і науково-технічних питань, та не уповноважена розглядати чи приймати рішення з будь-яких питань, які стосуються розпорядження, володіння та користування державним майном, в тому числі щодо закріплення кімнат за працівниками.

В подальшому 28 липня 2015 року було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок - гуртожиток АДРЕСА_6 комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» (відповідальний виконавець Проскурякова Ю.Ю.). Проте, зазначений технічний паспорт не відповідає проекту реконструкції, що унеможливлює прийняття в експлуатацію зазначеної будівлі, про що зазначив головний інженер проекту в своїх поясненнях від 27.12.2017 р., зокрема:

1) змінено планування кімнат та встановлення перестінків не у відповідності до Робочого проекту в таких приміщеннях (нумерація кімнат згідно плану до реконструкції в Робочому проекті):

- перший поверх: № 11 і № 12 (аркуш АБ10, АБ20);

- другий поверх: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 (аркуш АБ11,АБ22);

- третій поверх: №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 14, 15 (аркуш АБ12,АБ24);

- четвертий поверх: № 6 і № 7 (аркуш АБ13,АБ26).

2) не здійснена реконструкція згідно Робочого проекту в наступних приміщеннях (нумерація кімнат згідно плану до реконструкції в Робочому проекті):

- перший поверх: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13 (аркуш АБ10,АБ20);

- другий поверх: №№ 22, 23, 24, 25 (аркуш АБ11,АБ22);

- третій поверх: №№ 1, 8, 9, 10, 13, 17, 18, 19, 20 (аркуш АБ12,АБ24);

- четвертий поверх: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 22, 23, 24, 25 (аркуш АБ13,АБ26);

- п`ятий поверх: усі приміщення (аркуш АБ14,АБ28).

3) не здійснена заміна вікон і дверей на фасадах та не виконаний пандус біля головного входу (аркуш АБ6, АБ7,АБ17,АБ18,АБ32).

Відповідно до п. 2.28 Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Так само, відповідно до п. 8.11. Державних будівельних норм «ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 року № 295, забороняється при реконструкції і капітальному ремонті розміщувати кухні і санвузли (ванні кімнати, туалети) над і під житловими кімнатами.

Однак, внаслідок не завершення реконструкції зазначеної будівлі, а саме нездійснення перепланування всіх кімнат, кухні та санвузли (туалети, ванні і душові кімнати) будуть частково розміщуватись над/під жилими кімнатами. Згідно з п. 15.4. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45 (зареєстровано в міністерстві юстиції України 01 червня 2011 р. за № 651/19389) у разі прийняття рішення щодо коригування проектної документації проектною організацією, яка не є її розробником, скоригована проектна документація підлягає погодженню з проектувальником - розробником проекту, крім випадку передачі відповідно до законодавства авторських майнових прав іншій особі.

Однак, як вбачається, дані робочого проекту та технічного паспорта відрізняються, що що унеможливлює прийняття в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_5 . ННЦ «ІМСЕГ» не вносило будь- яких змін до робочого проекту, а тому реконструкція будівлі є незавершеною.

В подальшому, Рішенням Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 26 червня 2019 року № 72 «Про передачу житлових кімнат в гуртожитку в приватну власність громадянам» вирішено передати в приватну власність:

- «кімнату АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожному по 1/3 частині»;

- «кімнату АДРЕСА_2 , громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 »;

- «кімнату АДРЕСА_3 , громадянину ОСОБА_8 »;

- «кімнату АДРЕСА_4 , громадянину

ОСОБА_9 ».

Цим ж рішенням вищезазначеним особам було вирішено надати свідоцтва про право власності на вказані кімнати.

В подальшому державним реєстратором Глевахівської селищної ради Кияницею Наталією Миколаївною проведено державну реєстрацію права власності на зазначені кімнати, а саме:

- на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48510776 від 04.09.2019 р., яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності на кімнату АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47795884 від 16.07.2019 р., яким проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності на кімнату АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47777700 від 15.07.2019 р., яким проведено державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 ;

- на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47642894 від 05.07.2019 р., яким проведено державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених

статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Згідно з п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773) технічна інвентаризація проводиться, окрім інших випадків, перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який серед іншого включає будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) об`єкта архітектури та прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до ч.4-5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно з п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Згідно з п. 4 цього Порядку надання (реєстрація) документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Проте, в зв`язку з відсутністю коштів на реконструкцію, невідповідністю даних технічного паспорта даним робочого проекту та з інших підстав реконструкцію зазначеної адміністративної будівлі по АДРЕСА_5 не було завершено і вона не була введена в експлуатацію як житлова будівля. Більше того підготовчі та будівельні роботи не проводились, а тому будівля по АДРЕСА_5 є нежитловою будівлею з нежитловими приміщеннями.

Крім того, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції своїм листом від 27.12.2017 р. повідомив, що за період 2011-2017 роки відсутня будь-яка інформація щодо реконструкції адміністративного корпусу по АДРЕСА_5 з нежитлового в житлову будівлю.

Відповідно до ст. 2 ЖК УРСР завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Згідно зі ст. 4-6 ЖК УРСР державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян.

Поряд з цим, організаційні відносини, пов`язані володінням, користуванням та розпоряджанням нежитловими об`єктами нерухомого майна, зокрема, державних установ та організацій, регулюється спеціальними нормативно-правовими актами такими як Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про управління об`єктами державної власності» та іншим цивільним законодавством.

Тобто, правовідносини щодо користування та розпоряджання нежитловим приміщенням в адміністративній нежитловій будівлі по АДРЕСА_5 до моменту завершення її реконструкції та прийняття в експлуатацію як житлової будівлі повинні регулюватись цивільним законодавством, а не житловим. Тому до таких правовідносин не може бути застосовано норми та положення житлового законодавства, а підлягає застосуванню цивільне законодавство.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в його листі від 26.05.2001 р. «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)»,з окрема, Верховним Судом України зроблено висновок, що відносини, пов`язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.

З посиланням на постанову Верховного Суду України від 05.02.2015 року у справі № 6-6цс15, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 17.07.2015 року по справі № 2/2008/141/12 (провадження № 6- 22944ск15) зробив висновок, що оскільки «спірне приміщення не має статусу житлового, а тому до нього не може застосовуватись норми матеріального права, які регулюють відносини найму (оренди) житла», тобто до таких правовідносин повинні застосовуватись матеріальні норми цивільного законодавства.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 22 вересня 1990 р. № 279 «Про заснування Української академії аграрних наук» створено Українську академію аграрних наук на базі Південного відділення ВАСГНІЛ, якій в подальшому Указом Президента від 6 січня 2010 року № 8/2010 надано статус «національної» і надалі іменується - Національна академія аграрних наук України. Постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року № 1370- XII «Про статус Української академії аграрних наук» закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» у віданні Національної академії аграрних наук України перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії аграрних наук України (постанова КМУ від 22 червня 1999 р. № 1089).

Згідно зі ст. 2 цього Закону майновий комплекс Національної академії аграрних наук України складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії аграрних наук України і організацій, віднесених до її відання, і які закріплені державою за Національною академією аграрних наук України в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії аграрних наук України належать їй на праві господарського відання і передаються нею організаціям, що віднесені до її відання на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 4 цього Закону Національна академія аграрних наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Зокрема, Академія вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об`єктів майнового комплексу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об`єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до ст. 5 цього Закону відчуження нерухомого майна Національної академії аграрних наук України і організацій, що віднесені до її відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Механізм та способи відчуження об`єктів державної власності визначено Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. № 803. Відповідно до п. 3 цього Порядку його дія поширюється на відчуження майна, переданого Національній та галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування, та передбачає отримання згоди на відчуження майна як користувача, так і органу управління майном - Національної академії аграрних наук України, за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 11 Статуту ННЦ «ІМЕСГ», Інститут перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, заснований на державній власності. На балансі інституту знаходиться майно, закріплене за ним Національною академією аграрних наук України на праві оперативного управління.

Доказів, що Національна академія аграрних наук України, чи/та Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» ініціювали питання передачі в приватну чи комунальну власність та надавали згоди на відчуження будь-якого майна ННЦ «ІМЕСГ», в тому числі адміністративної будівлі по АДРЕСА_5 та будь-яких приміщень в ній суду не надано.

Крім того, враховуючи, що будівля по АДРЕСА_5 є нежитловою будівлею, то рішення про передачу будь-яких приміщень повинні були бути погоджені Кабінетом Міністрів України. Зазначене підтверджується також листом Національної академії аграрних наук України від 19.02.2017 року. Як вбачається з преамбули оскаржуваного рішення виконавчого комітету Глевахівської селищної ради, приймаючи це рішення, виконавчий комітет керувався приписами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Зазначені законодавчі акти регулюють правовідносини в житловій сфері, а тому помилково були застосовані виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради при розгляді звернення громадян та прийнятті оскаржуваного рішення.

Виконавчий комітет Глевахівської селищної ради всупереч законодавства прийняв незаконне рішення та видав свідоцтва про право власності на об`єкти державної власності, внаслідок чого державним реєстратором була проведена державна реєстрація речових прав на об`єкти державної власності. Глевахівська селищна рада своїм рішенням порушила майнові права ННЦ «ІМЕСГ», які підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконними та скасування оскаржуваного рішення, визнання недійсними виданих виконавчим комітетом свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності.

Зокрема, рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.05.2017 року у справі № 362/6015/16-ц, відповідачем в якій був ННЦ «ІМЕСГ» і третьою особою - Глевахівська селищна рада, встановлено, що адміністративна будівля по вул. Вокзальна, 9 смт. Глеваха Васильківського району Київської області, яка знаходиться на балансі ННЦ «ІМЕСГ» не є гуртожитком, а є нежитловою будівлею, реконструкцію якої не завершено та її не введено в експлуатацію як завершений будівництвом об`єкт (як житловий будинок). З часу ухвалення вказаного рішення будь-які обставини щодо статусу будівлі не змінились.

Таким чином, оскільки зазначені обставини встановлені відносно Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» та відповідачів - сім`ї Тримбач та Глевахівської селищної ради, то в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України вони презюмуються законом і не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цього позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення державного реєстратора вчинені всупереч визначеного порядку та без достатніх правових підстав, а тому державне реєстрація права власності проведена за такими рішеннями і на підставі незаконно виданих свідоцтв є протиправною.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно зі ст. 386 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною статтею передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи, що передання у приватну власність кімнат гуртожитку відбулося з порушенням діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту прав позивача, , а відтак і про задоволення позову.

Крім того, згідно зі ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 80, 81, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Глевахівської селищної ради від 26 червня 2019 року № 72 «Про передачу житлових кімнат в гуртожитку в приватну власність громадянам».

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, на кімнату АДРЕСА_1 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проведену за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48510776 від 04.09.2019 р.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, на кімнату АДРЕСА_2 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проведену за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47795884 від 16.07.2019 р.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, на кімнату АДРЕСА_3 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 , проведену за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47777700 від 15.07.2019 р.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , виданого 27.06.2019 року Глевахівською селищною радою, на кімнату АДРЕСА_4 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на кімнату АДРЕСА_4 за ОСОБА_9 , проведену за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47642894 від 05.07.2019 р.

Стягнути солідарно з Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 500,00 чотирнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя М.М. Ковбель