Ухвала

від 12.09.2023 по справі 756/11376/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.09.2023 Справа № 756/11376/23

Номер справи 756/11376/23

Номер провадження 2/756/4801/23

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

12 вересня 2023 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супратен Україна» про визнання трудових відносин припиненими

УСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: визнати припиненими з 31 серпня 2023 року трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Супратен Україна», у зв`язку зі звільненням з посади директора на підставі ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що є засновником ТОВ «Супратен Україна» та займає посаду директора цього підприємства з 22 червня 2016 року. Окрім її, учасником товариства є ОСОБА_2 , який помер. Товариство фактично є непрацюючим підприємством з єдиним працівником директором, у зв`язку з чим втратила матеріальну (економічну) зацікавленість та будь-яку іншу у перебуванні на посаді директора. 14 серпня 2023 року написала заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України. При цьому дотримання положень ст. 38 КЗпП України щодо письмового попередження власника або уповноваженого ним органу неможливо реалізувати, у зв`язку з тим, що один з учасників з часткою 50 % помер, а інший з часткою 50 % є учасником товариства та його директором одночасно, а тому надсилання повідомлень померлому учаснику товариства, а іншому повідомляти самого себе позбавлене будь-якого сенсу. Окрім цього, скликати загальні збори для вирішення питання звільнення директора також не являється можливим через відсутність більшості голосів (кворуму) для прийняття будь-якого рішення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2023 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно приписів ч. 5 ст. 185 ЦПК України, одержавши позовну заяву, суддя з`ясовує, чи належить її розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просить суд визнати трудові відносини припиненими з відповідачем ТОВ «Супратен Україна».

Отже, для вирішення цього спору та питання щодо припинення трудових відносин має бути встановлено обставину, яка свідчить, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що регулюються нормами КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач ОСОБА_1 є директором ТОВ «Супратен Україна».

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 3 ст. 167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Позивач, як директор товариства з обмеженою відповідальністю, звернулася до суду із позовом про припинення трудових відносин. Даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а тому враховуючи викладене, суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Даний висновок суду сформований з урахуванням правової позиції ВП ВС сформованій у справі № 448/362/22 від 14 червня 2023 року, який згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 186 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супратен Україна» про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 12 вересня 2023 року.

Суддя І.С. Шролик