Рішення

від 08.09.2023 по справі 202/16751/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/16751/23

Провадження № 2-о/202/240/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Жупій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу № 202/16751/23 заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Новогродівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті її свекрухи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви вказує на те, що ОСОБА_2 померла в м. Донецьк, який є тимчасово окупованою територією України, у зв`язку з чим для встановлення факту смерті їй необхідно звернутися до суду. Встановлення факту смерті необхідно їй для державної реєстрації смерті в державному органі України, отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка та реалізації права на спадщину, отримання допомоги на поховання, оскільки її чоловік син ОСОБА_2 вже давно помер.

Заявник в судове засідання не з`явилася, згідно заяви просила провести розгляд справиза її відсутності.

Заінтересована особа Новогродівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, у судове засідання свого представника не направив, заперечень не надав.

Суд,відповідно дост.ст. 223, 247ЦПК Українирозглядає справу за відсутності заявника і представника заінтересованої особи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315ЦПКУкраїни суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Відповідно ч.1 ст. 317 ЦПП України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є невісткою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 від 16.01.1982 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 09.05.1960 року.

Син ОСОБА_2 , чоловік заявниці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 .

Заявниця вказуєна те,що її свекруха померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області.

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховної ради України №254-УІІІ від 17.03.2015р. «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно ч.3ст.17ЗУ«Продержавнуреєстраціюактівцивільногостану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Згідно пункту 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року N 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);

б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

На підтвердженняфакту смертізаявниця надаласудукопію лікарського свідоцтва про смерть № 313 від 11.01.2023 року разом з довідкою про причини смерті.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причини смерті № 313 судом встановлено,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Донецьк. Причина смерті: «Набряк легенів.Атеросклеротична хвороба серця».

При розгляді цієї справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації особистих немайнових прав заявника, суд оцінюючи докази у їх сукупності, в тому числі з урахуванням медичних документів, які видані медичною установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки вона є громадянкою України, її родинні відносини із ОСОБА_2 підтверджені документами, а факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України знайшов своє підтвердження, однак вона не має документу, передбаченого діючим законодавством України, для реєстрації смерті матері, що унеможливлює отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявниці юридичне значення, так як дозволяє реалізувати свої спадкові права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місце народження: місто Донецьк. Місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Причина смерті: «Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця».

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя О. В. Маринін