Постанова

від 23.10.2007 по справі 9/30-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/30-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 9/30-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаКучера В.Л. дов. від 17.05.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дастор"

на постанову від 06.06.2007 року Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 9/30-07 господарського суду Вінницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дастор"

простягнення 21792, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" 21792, 86 грн., з урахуванням 3% річних та пені, заборгованості за невиконання умов договору постачання від 06.06.2006 №068/06.

15.01.2007 року позивач уточнив позовні вимоги з огляду на перерахування відповідачем 05.01.2007 року основного боргу. Просив провадження у цій частині припинити та стягнути лише 3% річних, пеню та судові витрати.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.02.2007 року в позові відмовлено частково. В задоволенні позовних вимог на суму 1120,94 грн. відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 21364,64 грн. припинено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 року скасоване в частині відмови в задоволенні позову в сумі 783,89 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" 383,83 грн. пені, 60,60 грн. 3% річних та відповідні судові витрати. В решті рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дастор" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2007 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом необґрунтовано встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір постачання, оскільки, на думку скаржника, відносини між сторонами у відповідності до умов договору не здійснювалися. Вважає, що договір є неукладеним, оскільки сторонами не було дотримано всіх істотних умов договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дастор" звернулося з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №9/307-07 про визнання недійсним договору постачання.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню оскільки, відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю –доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення заборгованості за договором постачання від 06.06.2007 року.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне діло" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дастор" (покупець) було укладено договір постачання за №068/06, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар.

Датою приймання партії товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженим представником покупця. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника

На виконання умов договору позивачем згідно накладних було передано відповідачу товар на суму 33012,78 грн.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, сплативши 07.09.2006 року - 6000,00 грн. та 08.09.2006 року –3000,00 грн.

Суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 21364,64 грн., виходив із того, що відповідачем вказані кошти були перераховані 05.01.2007 року, про, що позивач повідомив заявою про зміну позовних вимог. Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору. Оскільки сума боргу була перерахована після порушення провадження у справі, суд першої інстанцій вірно припинив провадження в цій частині.

Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 1120, 94 грн., яке ґрунтується на висновку про те, що договір не укладено, винесено з порушенням норм діючого законодавства, оскільки відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, колегія суддів погоджується з апеляційним судом щодо спростування цього висновку суду першої інстанції, оскільки відсутність посилання в накладній на номер договору не є обставиною, з якою діюче законодавство пов'язує укладення договору. Посилання на невиконання певних зобов'язань, які виникли з цього договору, також, не може бути доказом того, що договір є не укладеним.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 року у справі №9/30-07 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач