Постанова

від 13.07.2006 по справі 10637-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10637-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.07.2006Справа №2-20/10637-2006А

11 год. 00 хв. – 11 год. 15 хв.

За позовом : ТОВ „Східно-українськакомпанія „Промснабсервіс”, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пров. Ломоносова, 9А,    

До  відповідача :  Малоріченської сільської ради, с. Малоріченське, м. Алушта, вул.. Комсомольська, 8  

Про визнання нечинним п. 5 рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта від 16.03.2006р. № 35/12 „Про затвердження проекту землеустрою, технодокументації та надання земельної ділянки в оренду ТОВ „Східно-українська компанія „Промснабсервіс”.

                                                                                               Суддя  Луцяк М.І.

     при секретарі Плотникові І. В.

Представники:

Від позивача – Чукаткіна Т.В.. предст., дов. від 07.06.05р..

Від відповідача – не з'явився  

Сутність спору:

          ТОВ „Східно-українська компанія „Промснабсервіс”, Луганська область, звернулось у Господарський суд АР Крим із адміністративним позовом до Малоріченської сільської ради, с. Малоріченське, про визнання нечинним пункту 5 рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта від 16.03.2006р. № 35/12 „Про затвердження проекту землеустрою, технодокументації та надання земельної ділянки в оренду ТОВ „Східно-українська компанія „Промснабсервіс”, щодо зобов'язання ТОВ „Східно-українська компанія „Промснабсервіс”  протягом двох місяців з моменту прийняття цього рішення відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 2,3 га розташована в межах с. Рибаче не є землями лісового фонду, а отже в даному випадку, на думку позивача, відсутні підстави для застосування вимог ст. 207 Земельного кодексу України про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Представник позивача з'явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

                 ВСТАНОВИВ:

19 березня 2003 р. Малоречеська сільська рада м. Алушта прийняла рішення № 9/36 „Про надання ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки в с. Рибаче для будівництва курортного комплексу”, яким ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” було надано дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки площею 2,3 га із земель сільської ради, розташованої біля в'їзду до с. Рибаче, для будівництва курортного комплексу.

Згідно вказаного рішення ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” було зобов'язано надати для розгляду та затвердження проект відведення відповідно до встановленого порядку.

ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс”  розробило проект відведення в ТОВ „Алуштиньське земельно-кадастрове бюро”. Відповідно до вимог чинного земельного законодавства землевпорядна документація пройшла необхідне погодження. Згідно Висновку державної землевпорядної експертизи від 16.01.2006 р. № 33-06 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” для розташування курортного комплексу за адресою: с. Рибаче, відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам  та оцінюється позитивно.

16 березня 2006 р. на 35 сесії 4-го скликання Малореченська сільська Рада м. Алушта прийняла рішення № 35/12 «Про затвердження проекту землевпорядкування, техдокументації та наданні земельної ділянки в оренду ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс”.

Відповідно до вказаного рішення Малореченська сільська Рада вирішила:

1. Затвердити проект землевпорядкування щодо відведення земельної ділянки та технічну документацію щодо землеустрою стосовно встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс”  для розміщення курортного комплексу в с. Рибаче.

2. Передати ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий № 01 103 921 0: 03: 001: 0155) площею 2,3000 га, в тому числі за угіддями: лісові землі, вкриті лісовою рослинністю – 2,3000 га, за рахунок земель сільської ради, розташовану в межах с. Рибаче, для розміщення рекреаційного комплексу.

3. Накласти обмеження № 1.3 на земельну ділянку площею 0,7072 га – дотримання режиму використання земель для охоронних та санітарно-захисних зон;

4. Накласти сервітут № 2 на земельну ділянку площею 0,9711 га – використання земельної ділянки для прокладення та ремонту лінійних інженерних споруд;

5. Зобов'язати ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс”:

- протягом 2 місяців з моменту прийняття цього рішення відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва;

- виконати всі умови висновків органів, що надавали погодження;

- протягом 3 місяців з моменту прийняття цього рішення укласти із сільською радою договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до листа Малореченської сільської ради № 447/0211 від 29.11.2005 р., на балансі сільської ради відсутні витрати на утримання лісів, в тому числі на земельній ділянці загальною площею 2,3 га, яка відводиться ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс”. Втрат, у зв'язку з відводом ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” земельної ділянки площею 2,3 га за угіддями: землі, вкриті лісовою рослинністю для розміщення курортного комплексу в с. Рибаче Малореченська сільська рада, не несе.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав.

Згідно статті 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Згідно частині 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісового фонду відносяться землі, покриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

В той же час пункт «а» частини 2 статті 55 Земельного кодексу України встановив, що до земель лісового фонду не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

Це правило витікає зі змісту частини 2 статті 4 Лісового кодексу України, згідно якій до лісового фонду України не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів.

Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка, що розташована у межах населеного пункту с. Рибаче, яка виділена в оренду позивачу, не є землями сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва, не є землями лісового фонду.

Згідно статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників.

Відповідно до частини 2 статті 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Таким чином, відшкодування зазначених втрат може здійснюватися лише тоді, коли відповідні органи державної влади чи місцевого самоврядування приймають рішення про примусове вилучення чи викуп земельної ділянки у землекористувачів чи землевласників для суспільних потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва.

Однак розроблена позивачем землевпорядна документація не передбачає зміни цільового призначення земельної ділянки, її вилучення з лісових земель.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що п. 5 рішення Малореченської сільської Ради м. Алушта від 16 березня 2006 р. № 35/12 „Про затвердження проекту землевпорядкування, техдокументації та наданні земельної ділянки в оренду ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” щодо зобов'язання ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” протягом 2 місяців з моменту прийняття цього рішення відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування” акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Ст. 20 Господарського кодексу України  передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач має довести, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, відповідачем таких доказів до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства  України у разі  задоволення позову суд може прийняти у тому числі і постанову про визнання  протиправним,  нечинним рішення суб'єкта власних повноважень, а  також і іншу постанову, яка  б  гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.   

Керуючись ст. 162 КАС України суд вважає за доцільне визнати оскаржуваний пункт 5 рішення Малоріченської сільської ради м. Алушта саме нечинним.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь  у розмірі   3, 40 грн.  з місцевого бюджету м. Алушти на підставі ч. 1  ст. 94 КАС  України.  

   На підставі викладеного та керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд -

                                        ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним пункт 5 рішення Малореченської сільської Ради м. Алушта від 16 березня 2006 р. № 35/12 „Про затвердження проекту землевпорядкування, техдокументації та наданні земельної ділянки в оренду ТОВ „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” протягом 2 місяців з моменту прийняття цього рішення відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва.  

3.            Стягнути з місцевого бюджету м. Алушти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Українська компанія „Промснабсервіс” (ЗКПО 31845454, р/р № 26007013660001 в Сєвєродонецькій філії АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 304586, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пров. Ломоносова, б. 9А) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Виконавчий документ  видати після вступу  постанови в законну силу.

     У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

    Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

   Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.