Постанова

від 07.11.2007 по справі 41/395-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/395-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 листопада 2007 р.                                                                                   № 41/395-05  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:судді:Полякова Б.М.Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк”

на рішення

та постановугосподарського суду Харківської області від 24.11.2005 Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2006

у справігосподарського суду№ 41/395-05Харківської області

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк”

простягнення 19043,99 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачане з'явився

від відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В  :

У вересні 2005року Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області (далі - позивач) звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на доставку пільгових пенсій за період червень-вересень 2005року на суму 19043, 99грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Мінаєва О.М.) від 24.11.2005 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнено з відповідача на користь позивача 19043,99грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій;  стягнено з відповідача на користь держбюджету 190,44 грн. держмита; стягнено з відповідача на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, яка постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.)  від 25.01.2006 залишена без задоволення, а судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, якою просив скасувати постановлені судові акти мотивуючи їх прийняття з порушенням статті 43 ГПК України та статей 5, 23, 24, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частини 2 статті 14 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку  про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 19043,99грн. фактично виплачені як пільгові пенсії та витрати, пов'язані з їх доставкою за період червень-вересень 2005року, позивачем надано докази надіслання відповідачу розрахунків про оплату витрат на доставку пільгових пенсій за спірний період.

Судами також встановлено, що Постановою господарського суду Харківської області від 22.01.2004 року у справі №Б-31/162-02 відповідача визнано банкрутом та щодо нього здійснюється ліквідаційна процедура (а.с. 22). Відтак, вимоги про відшкодування понесених витрат з виплатою та доставкою пільгових пенсій за червень-вересень 2005року заявлено до юридичної особи, яка припинила господарську діяльність та перебуває в процедурі ліквідації.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) є страхувальниками та зобов'язані згідно частини 2 Перехідних положень зазначеного закону до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди покривати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

За приписами частин 1 та 3 Преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює  питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону) у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За приписами частини першої статті 23 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і в порядку, передбаченому цим розділом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що спеціальним законодавством про банкрутство передбачено особливий порядок задоволення вимог, які випливають із зобов'язань юридичної особи, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування шляхом подання таких грошових вимог до ліквідатора зазначеної юридичної особи в ході ліквідаційної процедури, їх розгляду та задоволення відповідно до визначеної черговості в ході провадження у справі про банкрутство.

Відтак, позивачем обрано спосіб захисту права, який не узгоджується з нормами спеціального законодавства про банкрутство, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

За приписами частини 5 статті 31 Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Чинним законодавством про банкрутство не визначено строку подання грошових вимог до ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, отже такі вимоги можуть заявлятися в період введеної судом ліквідаційної процедури і ліквідатор повинен письмово повідомити кредитора про результати розгляду його грошових вимог. У випадку неналежного виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, зокрема, неповідомлення кредитора про результат розгляду його вимог, кредитор вправі оскаржити дії (бездіяльність) ліквідатора до суду в ході провадження у справі про банкрутство згідно з частиною 4 статті 24 Закону, поставивши у скарзі питання про зобов'язання ліквідатора включити до реєстру грошових вимог кредиторів спірні грошові вимоги, які виникли із зобов'язань банкрута в ході ліквідаційної процедури.

Верховний Суд України у Постанові від 18.03.2002 у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Але розглядаючи справу в позовному провадженні про стягнення коштів з юридичної особи, яка перебуває у процедурі банкрутства суди повинні застосовувати норми законодавства про банкрутство, які визначають особливий порядок задоволення вимог кредиторів боржника-банкрута та досліджувати обставини, які є предметом доказування згідно спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в спірному випадку судами не досліджено обставин подання позивачем скарги на дії ліквідатора в ході ліквідаційної процедури відповідача у справі про банкрутство №Б-31/162-02 про включення до реєстру спірних поточних (привілейованих) грошових вимог та результатів розгляду такої скарги судом. Також судами не перевірено правового статусу відповідача як юридичної особи на момент розгляду спору.

Встановлення зазначених обставин має значення для прийняття судом рішення про припинення (у випадку визнання грошових вимог та включення їх до реєстру в ході провадження у справі про банкрутство або встановлення факту виключення юридичної особи відповідача з ЄДРПО) позовного провадження або відмови в задоволенні позову (у випадку відмови судом у визнанні та включенні до реєстру грошових вимог позивача за наслідком розгляду скарги на дії ліквідатора у справі про банкрутство).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову , вважає, що прийняті у справі судові рішення слід скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись частино 1-1 статті 80, статями 1115,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк” задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2006 та рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2005 скасувати, справу №41/395-05 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                Н. Ткаченко