Постанова

від 06.11.2007 по справі 47/214-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/214-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 листопада 2007 р.                                                                                   № 47/214-05  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  

  суддів:Овечкіна В.Е.,

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги  ЗАТ “Супутник”

на постановувід 16.01.06 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№47/214-05 господарського суду Харківської області

за позовомЗАТ “Супутник”

до1.Харківської міської ради2.КП “Харківське МБТІ”

провизнання права власності на нерухомість та зобов'язання здійснити держреєстрацію

у справі взяли участь представники

позивача:

відповідача:

          ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на нерухомість та зобов'язання БТІ здійснити її держреєстрацію.  В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності на новостворену річ вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2005 р. позовні вимоги задоволенні повністю. Визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 67,3 м2, розташовану по вул. Академіка Павлова (ріг Салтівського шосе) у м. Харкові та зобов'язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на вказану будівлю (суддя Светлічний Ю.В.)

Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від 16.01.06 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий, Лакіза В.В., Токар М.В.).

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційним судом встановлено, що спірне приміщення, яке згадується в п.1 рішення виконкому від 16.12.1996 № 1242 по акту приймання від 22.10.1996, в експлуатацію не приймалось.

Позивач у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення у справі залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються на акті державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту від 22.10.1996 (т.1 а.с.106-111).Відповідно до цього акту для прийняття в експлуатацію був пред'явлений та прийнятий блок-пункт та операторська АЗС з приміщенням торговельного призначення. При цьому торгівельне приміщення входить до складу операторської АЗС, визнання права власності на яку просить позивач.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлене наступне.

Рішенням Харківської міської ради №722 від 13.09.95 №722 (п.1.9) було надано згоду на надання виробничому кооперативу фірмі "Супутник"  у користування земельної ділянки для установки блок-пунктів АЗС за адресою                 м. Харків вул. Академіка Павлова на умовах оренди.

Розпорядженням Харківського міського голови від 17.02.98 №342 було переоформлено право користування земельною ділянкою на ЗАТ "Супутник" (правонаступник).

Відповідно до п.1.2 договору № 1536 на право тимчасового користування землею на умовах оренди (а.с. 15,16), земельна ділянка надавалась ЗАТ “Супутник” у тимчасове користування на умовах оренди строком до 17.09.1999 для проектування та установки 3-х блок-пунктів АЗС потужністю до 375 легкових автомобілів на добу.

Позивачу не надавалась земельна ділянка для будівництва нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 67,3 кв.м. за адресою вул. Академіка Павлова (ріг Салтівського шосе) у місті Харкові.

В акті державної приймальної комісії від 22.10.1996 зазначено, що до приймання пред'явлено блок-пункт і операторська АЗС (т.1 а.с.12), які прийняті в експлуатацію, а про те, що прийняте в експлуатацію торгівельне приміщення в акті приймання від 22.10.1996 не зазначено.

В копії акту державної приймальної комісії від 22.10.1996, наданої першим відповідачем (а.с. 88-93) ніяких відомостей про те, що в експлуатацію приймалось торгівельне приміщення не зазначено, а про його наявність зазначено лише в деяких пунктах акта приймання, копія якого надана позивачем.

Суд дійшов висновку, що під будівництво нежитлового приміщення літ. “А-1” площею 67,3 кв.м. позивачу земельна ділянка не надавалась, проектно-кошторисна документація на зазначену будівлю не надана, актом державної приймальної комісії від 22.10.1996 зазначене приміщення в експлуатацію не прийняте, а значить вищезазначене нежитлове приміщення є самовільним будівництвом.

Натомість судом першої інстанції встановлено, що 22.10.1996 актом державної приймальної комісії було прийняте в експлуатацію блок-пункт та операторську  АЗС за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова. Рішенням виконкому Харківської міської ради від 16.12.1996 № 1242 було затверджено акт державної комісії по прийманню до експлуатації закінченого будівництвом блок-пункту АЗС з приміщеннями торгівельного призначення по вул. Академіка Павлова.

З огляду на встановлені судами обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги щодо неповноти встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, заслуговують на увагу.

Зокрема, суд апеляційної інстанції досліджував акт держкомісії від 22.10.1996 прийняття в експлуатацію блок-пунктів АЗС та операторської за адресою 50-лет ВЛКСМ вул. Ак. Павлова (т.1, арк. 88-93, т. 2, акр. 12) в той час як спірне майно знаходиться за адресою ріг вулиць Академіка Павлова та Салтівського шосе (акт від 22.10.1996 т.1 арк. 106-110).

Крім цього, судами попередніх інстанцій не надана оцінка тому факту, що в пункті 1 рішення виконкому № 1242 від  16.12.1996 (т.1, арк. 13) затверджені акти державних комісій по прийманню в експлуатацію блок-пунктів АЗС з торгівельними приміщеннями за чотирма адресами, а в п.2 –без торгівельних приміщень за п'ятьма  адресами.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги зміст цього рішення виконкому, оскільки судом не встановлений факт скасування рішення в спірній частині.

Вище наведені факти свідчать про недотримання судами вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім цього, відповідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. В порушення цієї вимоги судові рішення винесені по незасвідченим належним чином ксерокопіям документів (арк. 88-93, 106-110, том.1). Суди не скористалися своїм правом, наданим ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування оригіналів документів у інших організацій, якщо це необхідно для справи.

Судові акти винесені з порушенням ст. 12 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості справи господарському суду. Так, вимоги позивача до БТІ про зобов'язання здійснити державну реєстрацію  права власності не підлягають розгляду в господарському суді, а можуть бути предметом розгляду в суді адміністративної юрисдикції з огляду на таке.

Згідно п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України про визначення понять, справа адміністративної юрисдикції ( далі - адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом позову в даній справі є, зокрема, зобов'язання Харківського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності ЗАТ "Супутник" на об'єкти нерухомості.

Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5: зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445, з подальшими змінами і доповненнями, здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Зазначене свідчить, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином бюро технічної інвентаризації в розумінні п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У відповідності з п.7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

В порушення зазначених вимог, суди розглядали даний спір в цій частині, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не з'ясували всі обставини справи, що мають вирішальне значення для розгляду справи і, як наслідок, не керувалися нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи судам необхідно усунути зазначені порушення, ретельно з'ясувати обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права і винести обґрунтоване  та  законне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ “Супутник” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2005р. та  постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 16.01.06 у справі №47/214-05 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя                     В.Овечкін

Судді                    Є.Чернов

                    В.Цвігун