Справа № 461/42/22 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/748/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Гай .О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова в складі судді Радченка В.Є. від 04 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, моральної шкоди.
Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат за відрив від звичайних занять.
Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009р. та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 р. про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за період з 01 січня 2021 р. по 31 березня 2021 р. включно у розмірі 105248,79 грн. Стягнути з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 775319,10 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № ЛВ- 1/0120/09/1551 від21.09.2009р., №ЛВ -20/0041/08/986 від 19.09.2008р. про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
Зазначає, що у вступній частині оскарженого рішення зазначено, що суд розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження вказану цивільну справу №461/42/22. Проте, загальна ціна позову становить 880567,89 грн., яка станом на 01 січня 2022 року перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового розміру для працездатних осіб. Однак, попри це, суд відкрив спрощене позовне провадження у вказаній справі та розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, чим порушив вимоги пункту 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Вказує на те, що відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд у рішенні покликається на те, що: «Посилання позивача ОСОБА_1 на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу для стягнення пені, є помилковими.» Однак, суд у рішенні не вказав, чим підтверджується те, що ОСОБА_1 не укладав вказані договори у статусі фізичної особи підприємця. У якому статусі ним було укладено Договір № ЛB-1/0120/09/1551 від 21.09.2009р. та Договір № ЛB-20/0041/08/986 від 19.09.2008р. про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок, рішення суду не містить. Вважає, що відсутність такого обґрунтування у рішенні, свідчить про відсутність належного дослідження вказаних договорів. Зазначає,що уматеріалах справизнаходиться свідоцтвопро державнуреєстрацію фізичноїособи -підприємця ОСОБА_1 .Отже,на часукладання договоріввін бувзареєстрований,як фізичнаособа -підприємець.У судовомузасіданні судне досліджувавта невстановив,які самегрошові кошти,походження цихгрошей,були внесеніним надепозитний рахунок.Отже,покликання судуу рішенніпро те,що договірпро залученнявнеску укладенийним нев статусіфізичної особипідприємця неє обґрунтованийналежним чином. Вважає, що необґрунтована відмова кредитної спілки «Перше кредитне товариство» у поверненні йому грошових коштів згідно Договору № ЛB-1/0120/09/1551 від 21.09.2009р. та Договору № ЛВ- 20/0041/08/986 від 19.09.2008р. про залучення внеску(вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок є протиправною. Такими діями, кредитна спілка «Перше кредитне товариство» спричинила йому моральну шкоду у виді страждань та принижень. Доказом неповернення йому грошових коштів відповідно до зазначених договорів є судове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2012р. у цивільній справі № 1522/6783/12, яке перебуває у законній силі, та відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
В судовезасідання учасникисправи (їхпредставники)не з`явилися,однак судвважав заможливе проводитирозгляд справиза їхвідсутності (відсутностіїх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 49 Конституції України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»,526, 530,612,625,629,1049,1054,1167, 1173 ЦК України, 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №1522/6783/12 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» суму внеску та відсотки за депозитними договорами, укладеними між сторонами на загальну суму 9507,57 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.05.2012 року. Надалі, 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, на підставі якого у відділі ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження №33601551. В даному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2018 року у цивільній справі №1522/6783/12 постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа визнано неправомірною та скасовано. У Другому Приморському відділі ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625, яке станом на день розгляду даної справи триває. Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що ОСОБА_1 є фізичною особою суб`єктом підприємницької діяльності, але договір про залучення внеску укладений ним не в статусі фізичної особи підприємця, тобто він не є суб`єктом зазначених правовідносин в якості підприємця, тому до правовідносин, що виникли між сторонами у спорі, не підлягає застосуваннюЗакон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, позивачем не доведено суду наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань. Суд не погоджується з доводами позивача про приниження його честі та гідності через невиконання умов договору. Також суду не доведено, що через невиконання договору позивач тривалий час страждає на головний біль та безсоння, розгубленість. Вищезазначені доводи позивача є безпідставними і бездоказовими. І тому не дають суду правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» у якому просив:
- стягнути з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009р. та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 р. про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за період з 01 січня 2021 р. по 31 березня 2021 р. включно у розмірі 105248,79 грн.;
- стягнути з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 775319,10 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № ЛВ- 1/0120/09/1551 від21.09.2009р., №ЛВ -20/0041/08/986 від 19.09.2008р. про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №1522/6783/12, яке набрало законної сили 10.05.2012 року, стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» суму внеску та відсотки по ньому за депозитним Договором №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та Договору № ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 р., з урахуванням додаткового Договору №1 від 21.07.2009 р., в розмірі 9507,57 грн. 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, на підставі якого у відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження №33601551. В подальшому, 30.06.2017 р. державним виконавцем було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2018 року у цивільній справі №1522/6783/12 визнано неправомірною та скасовано. Після цього у Другому Приморському відділі ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625 по вищевказаному виконавчому листу, але боржник ухиляється від виконання рішення суду. Посилаючись на те, що на час звернення його до суду із цим позовом кредитна спілка не виконала рішення суду, не сплатила стягнуті на його підставі кошти, просив на підставі статей509,551,599,600,601,609 ЦК України, а такожЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 105248,79 грн., компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 2900 грн. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 775319,10 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, оскільки з вересня 2009 року не має доступу до свого майна, не може вільно розпоряджатись ним. Він являється інвалідом другої групи та останньому необхідно провести оперативне лікування.
Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першоїстатті 1058 ЦК України задоговором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей525,526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті549та частини другої статті551 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» 19 вересня 2008 року був укладений договір №ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 100 гривень строком на 12 місяців, строком повернення 19 вересня 2009 року зі сплатою 21% річних за користування коштами.
21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» був укладений договір №ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 5555 гривень строком на 13 місяців, строком повернення 21 жовтня 2010 року зі сплатою 24% річних за користування коштами.
Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» стягнуто з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на його користь суму внеску та відсотки по ньому за депозитним Договором №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року та Договору №ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008р., з урахуванням додаткового Договору №1 від 21 липня 2009 року в сумі 9507,57 гривень.
10 травня 2012 року рішення суду набрало законної сили.
Надалі, 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, на підставі якого у відділі ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження №33601551. В даному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2018 року у цивільній справі №1522/6783/12 постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа визнано неправомірною та скасовано.
У Другому Приморському відділі ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625, яке станом на день розгляду даної справи триває.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що посилання позивача ОСОБА_1 на положенняЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу для стягнення пені, є помилковими.
Згідно з преамбулоюЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», предметом регулювання даного закону є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності.
Відповідно дорішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», визначення в Законі певного переліку суб`єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Таким чином, перелік суб`єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В аспекті конституційного звернення положення другого реченняпреамбули цього Закону, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що хоча ОСОБА_1 і є фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності, але договір про залучення внеску укладений ним не в статусі фізичної особи підприємця, тобто він не є суб`єктом зазначених правовідносин в якості підприємця, тому до правовідносин, що виникли між сторонами у спорі, не підлягає застосуваннюЗакон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».
Також, умовами укладених між сторонами депозитних договорів від 19 вересня 2008 року та 21 вересня 2009 року не передбачено відповідальності кредитної спілки за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді сплати пені.
Вказане, також, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.04.2021 року у цивільній справі №461/709/19.
Зважаючи на вказане, судом першої інстанції правильно встановлено,що позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди то судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.
Відповідно дост. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім цього, згідно змісту п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Також, відповідно до п.5цієї жПостанови Пленуму Верховного суду України, обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Тому у даній категорії справ і у даній справі зокрема (зважаючи на доводи позивача), слід встановити наявність загальних підстав для стягнення моральної шкоди, а саме: факту заподіяння позивачу шкоди, суть якої повинна полягати у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього; протиправність діяння відповідача; наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача; вину відповідача у заподіянні такої.
При цьому кожен із вказаних складових повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так,судом першоїінстанції правильновстановлено,що посилання позивача на інвалідність, погіршення стану здоров`я, відсутність грошей на медикаменти є необґрунтованим. Тобто позивач не надав суду доказів зв`язку між переліченими вище обставинами і заподіянням позивачу моральної шкоди.
Судом правильно встановлено, що позивач є інвалідом II групи з дитинства, що підтверджується довідкою №094975 від 29 травня 2001 року. А тому зв`язок між невиплатою коштів та необхідністю лікування з одного боку, а також заподіяння моральної шкоди з іншого боку не пов`язані між собою.
Крім цього, судом правильно встановлено, що позивачем не доведено суду наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань. Суд правильно не погодився з доводами позивача про приниження його честі та гідності через невиконання умов договору. Також суду не доведено, що через невиконання договору позивач тривалий час страждає на головний біль та безсоння, розгубленість. Вищезазначені доводи позивача є безпідставними і бездоказовими. І тому не дають суду правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2023 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2023 |
Оприлюднено | 14.09.2023 |
Номер документу | 113423986 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Левик Я. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні