Рішення

від 12.09.2023 по справі 903/724/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2023 року Справа № 903/724/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Чабан Р.Л. довіреність від 11.04.2023

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: Самчук О.П. довіреність від 06.03.2023 №11906

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/724/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька дорожна пересувна механізована колона до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньспецтехніка, Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька дорожна пересувна механізована колона подав до суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньспецтехніка, Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якій просить визнати право власності на транспортний засіб ЗІЛ 431410 1988 р.в., номер шасі НОМЕР_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Луцька дорожна пересувна колона (ЄДРПОУ 03579590) та зняти арешт на транспортний засіб ЗІЛ 431410 1988 р.в., р.н. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 22.06.2022.

В обгрунтування зазначає, що 21.12.2020 ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона стала власником автомобіля ЗІЛ 431410, номер шасі НОМЕР_1 , рік виготов. 1988. Однак, стало відомо про те, що даний автомобіль перебуває у розшуку та на нього накладено арешт в межах виконавчого провадження №68935746.

Ухвалою суду від 12.07.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази направлення відповідачу-1 на юридичну адресу (вул.Рівненська,48, корпус А, м.Луцьк, 43020) копії позовної заяви і доданих до неї документів (опис вкладення в поштовий конверт, касовий чек або розрахункова квитанція); докази сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Позивач ухвалу суду отримав 14.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4562400090516.

Отже, строк для усунення недоліків до 24.07.2023.

19.07.2023 представник ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона подав до суду докази сплати судового збору та докази направлення відповідачу-1 на юридичну адресу (вул.Рівненська,48, корпус А, м.Луцьк, 43020) копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 19.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.08.2023 ТОВ Волиньспецтехніка подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило позовні вимоги задовольнити.

Протокольною ухвалою від 10.08.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 12.09.2023 о 11:00 год. Повторно зобов`язав Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ( вул. Винниченка, 27-а м. Луцьк, 43025) подати до суду в строк до 08.09.2023 матеріали виконавчого провадження № 68935746.

10.08.2023 Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав до суду оригінал виконавчого провадження №68935746.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Відповідач-1 в призначене судове засідання не з`явився, ухвала суду від 10.08.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, корпус А) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2020 між ТОВ Волиньспецтехніка та ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона укладено договір поставки (а.с.14).

Згідно п.1.1. даного Договору ТОВ Волиньспецтехніка передав у власність ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона автомобіль ЗІЛ 431410, номер шасі НОМЕР_1 , рік виготов. 1988, вартістю 105000 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору датою переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця є дата підписання Видаткової накладної.

Оплата відбувалася двома платежами:

1. 28.09.2020 на суму 75000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №4072 (а.с.17-18).

2. 22.12.2020 на суму 30000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №5066 (а.с.16)

21.122020 відбулася передача автомобіля ЗІЛ 431410, номер шасі НОМЕР_1 , рік виготов. 1988 від ТОВ Волиньспецтехніка до ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона, що підтверджується видатковою накладною №232 (а.с.15).

Позивач факт придбання автомобіля підтверджує Податковими накладними №26 від 28.09.2020 та №16 від 22.12.2020 (а.с.21-24).

Разом з цим, ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона не здійснила перереєстрацію автомобіля у сервісному центрі МВС, оскільки технічний стан автомобіля перебував у не задовільному стані і потребував ремонту.

З доводів позивача слідує, що ТОВ Луцька дорожна пересувна механізована колона стало відомо про те, що даний автомобіль перебуває у розшуку та на нього накладено арешт в межах виконавчого провадження №68935746.

Разом з цим, ухвалою Луцького міськрайонного суду від 23.02.2022 визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Економічного суду міста Мінська Республіки Білорусь від 22 червня 2021 року, яке ухвалено у справі №155ЭИП211290, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" на користь Приватного сервісного унітарного підприємства «Техсервіс-СДМ» 13762 доларів США основного боргу за поставлений товар за договором поставки №Э/28-09/2017 від 28 вересня 2017 року, що в гривневому еквіваленті становить 398928 (триста дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 73 коп., а також 138,23 доларів США в якості компенсації витрат сплачених за надання правової допомоги, що гривневому еквіваленті становить 4006 (чотири тисячі шість) грн. 97 коп.

04.05.2022 головним державним виконавцем Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м.Львів) Бенещук Л.В. відкрито виконавче провадження №68935746 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецтехніка" на користь Приватного сервісного унітарного підприємства «Техсервіс-СДМ» 13762 доларів США основного боргу за поставлений товар за договором поставки №Э/28-09/2017 від 28 вересня 2017 року, що в гривневому еквіваленті становить 398928 (триста дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 73 коп., а також 138,23 доларів США в якості компенсації витрат сплачених за надання правової допомоги, що гривневому еквіваленті становить 4006 (чотири тисячі шість) грн. 97 коп. (а.с.27).

Розшук автомобіля та арешт на нього накладено з метою виконання виконавчого листа №161/19432/21 від 16.03.2022 про стягнення з ТОВ Волиньспецтехніка на користь Приватного сервісного унітраного підприємства «ТЕХСЕРВІС-СДМ» основного боргу 13762 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 398928,73 грн., а також 138,23 дол. США в якості компенсації втрат сплачених на надання правової допомоги, що в гривневому еквіваленті становить 4006,97 грн. Даний факт підтверджено копіями постанови про розшук майна боржника від 23.06.2022 та постанови про арешт майна боржника від 22.06.2023 (а.с.25-26).

З врахуванням викладеного, представник позивача вважає, що права позивача, як власника автомобіля, порушено.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Абзацами четвертим, шостим пункту 12 Порядку № 1200, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України і Держпродспоживслужбі бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі Порядок).

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 1388 встановлено, що Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух") .

Також пунктом 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою;

Відповідно до абзацу першого пункту 33 Поряду № 1388 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їхвласників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 662/397/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 761/18330/15-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 380/11122/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 607/14107/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 301/1434/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 161/16800/15-ц виклав такі правові висновки.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Тому, сторони мали можливість здійснити перереєстрацію спірного автомобіля з використанням інших, передбачених Порядком № 1388, способів реєстрації, зокрема шляхом особистої явки до органу реєстрації транспортних засобів. При цьому суд не може підміняти орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на транспортний засіб і перебирати на себе повноваження, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.

Оскільки спірний автомобіль не було знято з обліку в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України та він зареєстрований за відповідачем-1, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, так як продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Тому, сам по собі договір поставки, укладений 20.09.2020 простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 30.10.2019 по справі № 683/2694/16-ц, від 06.07.2023 у справі № 166/817/22.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька дорожна пересувна механізована колона до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньспецтехніка, Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.09.2023.

СуддяІ. О. Гарбар