Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/11069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/11069/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" про стягнення 70 896,80 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2023 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" (далі - Товариство) 70 896,80 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягала в порушенні обов`язку щодо складення та реєстрації відповідних податкових накладних за договором про закупівлю товарів від 21 листопада 2018 року № Т/СН-229/18, позивач позбавлений права включити суми податку на додану вартість у розмірі 70 896,80 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі № 910/11069/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов ? протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 17 липня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/11069/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб ? підприємців та громадських формувань, а саме: 02000, місто Київ, вулиця Лодигіна, будинок 2.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку, оскільки відповідач відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. ? автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 17 липня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16 серпня 2023 року на електронну адресу суду від Підприємства надійшов лист-підтвердження від 14 серпня 2023 року № 3393/120/23, у якому зазначено, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду вказаного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2018 року між Підприємством та Товариством укладеного договір про закупівлю товарів № Т/СН-229/18, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок у 2018 році поставити позивачу товар, зазначений у специфікації (додаток № 1 до договору), а Підприємство - прийняти й оплатити вказану продукцію.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1. договору його ціна становить 3 520 032,00 грн, у тому числі ПДВ - 586 672,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Підприємство оплачує конкретну партію товару прямим банківським переводом коштів на рахунок Товариства протягом 10 банківських днів з дати поставки конкретної партії товару згідно з виставленим рахунком останнього, оформленим відповідно до рознарядки Підприємства на поставку конкретної партії товару.

Підприємство протягом 20 календарних днів з дня отримання рознарядки Товариства на поставку конкретної партії товару поставляє Підприємству товар у повній відповідності до наданої рознарядки (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 6.3.3. договору Товариство зобов`язане надати Підприємству податкову накладну, складену належним чином, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений законодавством України строк. Податкова накладна надається за допомогою програмного забезпечення "М.Е.Doc Is." або іншої спеціалізованої програми на електронну адресу: medoc@port-yuzhny.com.ua виключно в електронній формі після її реєстрації в ЄРПН.

Згідно з пунктом 7.7. договору в разі втрати права Підприємства на податковий кредит внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Товариством протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, Покупець протягом 10 календарних днів, наступних за 1095-м календарним днем з дати складання податкової накладної, має право на компенсування збитків у розмірі суми втраченого податкового кредиту на підставі письмової претензії з наданням документів, що обґрунтовують факт заподіяння збитків.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (пункти 10.1 та 11.1 вказаного правочину).

Додатковою угодою від 28 грудня 2018 року № 1 строк дії договору продовжено на початок наступного року, але не пізніше ніж до 30 квітня 2019 року.

У специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) сторони узгодили асортимент, кількість та ціну товару. Загальна вартість продукції за вказаною специфікацією становить 3 520 032,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов наведеного правочину Товариство згідно видаткової накладної від 6 червня 2019 року № 2, товарно-транспортної накладної від вказаної дати № Р2, приймального акту від цієї ж дати № 2135 та додатку до нього поставило Підприємству обумовлений договором та специфікацією до нього товар - пневмостартер 289-2364 (1 шт.), вартістю 425 380,80 грн, з яких ПДВ складає 70 896,80 грн.

Належним чином засвідчені копії наведених первинних документів наявні в матеріалах даної справи.

Факт оплати позивачем вищезазначеного товару за рахунком Товариства від 5 червня 2019 року № 2 підтверджується наявною в справі копією платіжного доручення від цієї ж дати № 3408.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 ГК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у зв`язку з невиконанням Товариством положень укладеного між сторонами договору та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач не може віднести суму ПДВ у розмірі 70 896,80 грн до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки відповідач неправомірно не зареєстрував податкові накладні на вищевказані господарські операції в ЄРПН.

Як вбачається з відповіді Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13 грудня 2022 року № 2340/6/34-00-04-02-02 на лист Підприємства від 22 листопада 2022 року № 4236/01/103/22 щодо відомостей з приводу складання та реєстрації Товариством в ЄРПН податкової накладної від 6 червня 2019 року № 2 на суму 425 3980,80 грн, з яких ПДВ - 70 896,80 грн, вказана податкова накладна згідно даних з ЄРПН зареєстрована, але має статус - "Реєстрацію зупинено".

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, у якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше, ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За умовами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, у якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, у яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку в зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відтак, враховуючи наведені приписи ПК України, а також положення пункту 6.3.3 укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 6 червня 2019 року № 2 на суму 425 380,80 грн, з яких ПДВ становить 70 896,80 грн, - до 30 червня 2019 року (включно).

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення вищенаведених положень не зареєстрував відповідні податкові накладні у встановленому законом порядку, що позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у загальному розмірі 70 896,80 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі № 908/1568/18 та Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Так, у силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Як було зазначено вище, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов`язку щодо складення та реєстрації відповідних податкових накладних, позбавила позивача права включити суми податку на додану вартість у розмірі 70 896,80 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. Відтак, внаслідок цієї поведінки відповідача Підприємство понесло збитки.

Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 13 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом із цим, доказів оскарження відповідачем рішень податкового органу щодо відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРП податкової накладної від 6 червня 2019 року № 2 на суму 425 380,80 грн, з яких ПДВ становить 70 896,80 грн, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість суб`єкту владних повноважень упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

Тому той факт, що відповідач не подав передбачених пунктом 4 Порядку № 520 документів щодо рішення податкового органу про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, фактично призвів до того, що позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 70 896,80 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).

Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду: від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.

Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 70 896,80 грн за рахунок Товариства, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавайл" (02000, місто Київ, вулиця Лодигіна, будинок 2; ідентифікаційний код 42055853) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (65481, Одеська область, Одеський район, місто Южне, вулиця Берегова, 13; ідентифікаційний код 04704790) 70 896 (сімдесят тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 80 коп. збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 вересня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко