Рішення

від 12.09.2023 по справі 910/438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 910/438/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/438/23

за позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a>;

про стягнення 66 416,12 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> заборгованість у розмірі 66 416,12 грн, з яких:

- за договором оренди № 067-405\2017 основний борг у розмірі 42 931,14 грн, 9 571,67 грн штрафних санкцій та 4 119,77 грн інфляційного збільшення;

- за договором компенсації витрат № 067-406\2017 основний борг у розмірі 7 327,99 грн, 1 742,84 грн штрафних санкцій та 722,71 грн інфляційного збільшення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/438/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Від Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" до господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> основний борг за договором оренди № 067-405\2017 у розмірі 42 931,14 грн, 9 571,67 грн штрафних санкції та 4 119,77 грн інфляційного збільшення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить поновити строк для його подання та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> про розгляд справи № 910/438/23 з повідомленням сторін відмовлено.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучити вказаний відзив до матеріалів справи.

Від Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА-ГРУП" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 067-405\2017 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, "орендодавець" передає, а "орендар" приймає з строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення № 1-4 учбового корпусу літ. «В» (цокольний поверх), загальною площею 133,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49 (далі - майно).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату користування майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця.

Згідно з п. 3.2. договору, орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

Як погодили сторони у п. 3.4. договору, орендна плата без урахування плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки за базовий місяць оренди становить 4 659,72 грн з ПДВ (чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 72 коп.)

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами "статистики індекс інфляції. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Як визначено п. 3.8. договору, розмір орендної плати переглядається па вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, істотної зміни стану орендованого майна з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як встановлено п. 3.9. договору, у випадку відмови, ухиляння від отримання чи несвоєчасного отримання орендарем рахунка па сплату орендної плати орендар не звільняться від відповідальності за несплату (несвоєчасну оплату) платежів за цим договором.

Як передбачено п. 10.1. договору, цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 01 травня 2020 року (включно), в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

Сторони у п. 10.5. договору визначили, що правовідносини сторін за цим договором не регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

01.10.2020 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП" (далі також - новий орендар, відповідач) укладено договір переуступки права оренди нерухомого майна № 067-508\2020 до договору № 067-405\2017 від 01.06.2017, за змістом п. 1 якого, ???«орендар», який є стороною за договором оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017 в якості орендаря, передає «новому орендарю» свої права та обов`язки сторони по договору та документах, складених з метою досягнення цілей, викладених в ньому, надалі - договір, а «новий орендар» їх приймає і є правонаступником «орендаря» по договору оренди № 067-405/2017 від 01.06.2017 та додаткових угод до нього.

Пунктом 2 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-405\2017 від 01.06.2017 визначено, що в момент підписання цього договору «орендар» передає «новому орендар» все нерухоме майно відповідно до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017, а саме: м. Київ, вул. Половецька, 49, учбовий корпус літ. «В», цокольний поверх, приміщення № 1-4, загальною площею 133,9 кв.м.

Відповідно до п. 3 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-508\2020 від 01.10.2020, «орендодавець» не заперечує і дає свою безумовну згоду на передачу «орендарем» «новому орендарю» своїх прав та обов`язків по договору і визнає останнього належним правонаступником «орендаря» по договору і повноправного стороною договору з правами і обов`язками, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 4 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-508\2020 від 01.10.2020, права та обов`язки по договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017 переходять від «орендаря» до «нового орендаря» в момент укладення цього договору.

Як вбачається з п. 6 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-508\2020 від 01.10.2020, на «нового орендаря» розповсюджується дія договору оренди №067-405\2017 від 01.06.2017 з додатками до договору № 1 та № 2 від 01.06.2017 та:

- договір № 067-406\2017 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017 з додатком до договору № 1 від 01.06.2017;

- додаткова угода № 1 від 01.07.2017 до договору №067-406\2017 від 01.06.2017 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017;

- додаткова угода № 2 від 01.03.2018 до договору №067-406\2017 від 01.06.2017 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017;

- додаткова угода № 3 від 01.03.2019 до договору №067-406\2017 від 01.06.2017 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017;

- додаткова угода № 4 від 01.03.2020 до договору №067-406\2017 від 01.06.2017 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017;

Позивач вказує, що відповідачу було виставлено рахунки на оплату послуг з оренди, однак останній вказані рахунки не оплатив, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> виникла перед позивачем заборгованість зі слпати орендних платежів у розмірі 42 931,14 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який діє і до тепер. Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, а відтак, на думку відповідача, він є звільненим від орендної плати.

Також відповідач вказує, що засновником позивача є Державний концерн "Укроборонпром", а тому, на думку відповідача, майно, яке є об`єктом оренди має державну форму власності, а тому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, відповідач звільнений від сплати оренди за період з 24.02.2022 по 30.09.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 01.06.2017 за актом приймання-передачі майна, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору в строкове платне користування у задовільному стані приміщення № 1-4 учбового корпусу літ. «В» (цокольний поверх), загальною площею 133,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49.

Позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за договором оренди №067-405\2017 від 01.06.2017:

- № 698 від 23.02.2022 на суму 5 805,62 грн;

- ??№ 1298 від 26.05.2022 на суму 12 739,20 грн;

- №1391 від 20.06.2022 на суму 7 945,45 грн;

- № 1567 від 15.07.2022 на суму 8 191,76 грн;

- № 1740 від 22.08.2022 на суму 8 249,11 грн.

Таким чином загальна вартість орендної плати, яку відповідач мав сплатити позивачеві за вказаними рахунками складає 42 931,14 грн.

Проте відповідач, в порушенням умов договору оренди №067-405\2017 від 01.06.2017 вказану суму орендної плати на користь позивача не перерахував, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п. 3.1. договору № 067-405\2017 від 01.06.2017, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату користування майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця.

Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 42 931,14 грн сторонами спору до суду не подано.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, в яких останній вказує, що у позивача була відсутня підстава для нарахування компенсації податку на землю та податку на нерухоме майно та виставлення відповідних рахунків посилаючись на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 та перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки, як вбачається з вказаного наказу, датою виникнення можливих бойових дій у м. Київ є 24.02.2022, а датою припинення можливих бойових дій є 30.04.2022, однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не просить стягнути з відповідача орендну плату за вказаний період.

Також суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що об`єкт оренди належить до державної власності, оскільки позивач є юридичною особою приватного права, самостійно відповідає за свої зобов`язання всім своїм майном, не несе відповідальності за зобов`язання акціонера та держави та відповідно до п. 6.1. Статуту є власником всього майна, вартість якого відображається в балансі товариства та здійснює стосовно майна, власником якого являється, права володіння, користування та розпорядження, а відтак дія постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 на дані правовідносини не поширюється.

Відповідач також вказує, що листом № 19 від 01.07.2022 та листом № 19 від 10.09.2022 звертався до позивача з проханням припинити дію договорів оренди та запрошував позивача для складання актів повернення-приймання майна з оренди, однак судом встановлено, що будь-яких доказів направлення чи доказів вручення вказаних листів матеріали справи не містять, а відтак судом такі доводи відхиляються у зв`язку з недоведеністю.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з початком воєнної агресіє російської федерації проти України і введенням воєнного стану, а тому він частково звільняється від свого зобов`язання зі сплати орендної плати та відповідальності за порушення свого зобов`язання.

Однак, суд з вказаним твердженням погодитися не може з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідно до п. 9.10. договору оренди № 067-405\2017 від 01.06.2017, сторона не несе відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо вона доведе, що це порушення сталося без її вини внаслідок випадку або непереборної сили (форс- мажорних обставин).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві ні суду.

У зв`язку з наведеним судом відхиляються твердження відповідача про невиконання договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 42 931,14 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 119,77 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 4 119,77 грн інфляційних втрат, відповідно за визначений позивачем період.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6. договору № 067-405\2017 від 01.06.2017 встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Таким чином, при укладанні договору, сторони визначили відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 571,67 грн підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> (04213, м. Київ, пр. Івасюка Володимира, буд. 50, кв. 29, ідентифікаційний код 40332473) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10, ідентифікаційний код 14307699) 42 931 (сорок дві тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 14 коп. заборгованості з орендної плати, 4 119 (чотири тисячі сто дев`ятнадцять) грн 77 коп. інфляційних втрат, 9 571 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 67 коп. пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко