Рішення

від 12.09.2023 по справі 910/441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 910/441/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/441/23

за позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a>;

про стягнення 39 837,36 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> заборгованість у розмірі 39 837,36 грн, з яких:

- за договором оренди № 32ВА-14 основний борг у розмірі 26 638,51 грн, 6 261,46 грн штрафних санкцій та 2 556,29 грн інфляційного збільшення;

- за договором компенсації витрат № 067-620/2020 основний борг у розмірі 3 278,15 грн, 779,66 грн штрафних санкцій та 323,29 грн інфляційного збільшення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/441/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить поновити строк для його подання та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> про розгляд справи № 910/441/23 з повідомленням сторін відмовлено.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучити вказаний відзив до матеріалів справи.

Від Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.07.2014 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА-ГРУП" (далі - орендар) укладено договір № 32ВА-14 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, "орендодавець" передає, а "орендар" приймає з строкове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на балансі "орендодавця" за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49, учб. корпус літ. "В", 2 поверх, загальною площе 45,1 м2 . Приміщення надається під офіс. м. Київ, вул. Половецька, 49, учб. корпус літ. «В», підвал, загальною площею 14,8 м2. Приміщення надається під склад.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і складає:

- додаток 1: 1127,50 грн без ПДВ, 225,50 грн ПДВ за ставкою 20%, 1353,00 грн сума до стати з ПДВ;

- додаток 2: 207,20 грн без ПДВ, 41,44 грн ПДВ за ставкою 20%, 248,64 грн сума до сплати з ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору, орендна плата перераховується «орендарем» «орендодавцю» не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку «орендодавця». Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як погодили сторони у п. 3.3. договору, орендна плата може бути переглянута за згодою сторін, а також за умови виникнення форс-мажорних обставин, визначених законом, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що в разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати «орендар» сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.

Як визначено п. 3.5. договору, наднормативна сума орендної пати, що надійшла "орендодавцеві", підлягає в установленому порядку поверненню "орендареві" або заліку в рахунок наступних платежів.

Розділом 5 договору сторони перебачили обов`язки орендаря, серед яких, зокрема, наступні:

- своєчасно і в повному обсязі вносити "орендодавцеві" орендну плату;

- встановити окремий електролічильник на вході в електромережу орендованих нежитлових приміщень;

- укласти з «орендодавцем» орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг «орендарю», в тому числі послуг зв`язку у 10-денний термін після підписання договору.

Як передбачено п. 11.1. договору, цей договір діє з "15" липня 2014 року до "15" червня 2017 року строком на 2 (роки) і 11 (одинадцять) місяців.

Сторони у п. 11.8. договору визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку впродовж одного місяця він вважатися подовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

01.10.2020 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП" (далі також - новий орендар, відповідач) укладено договір переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 до договору № 32ВА-14 від 15.07.2014, за змістом п. 1 якого, ???«орендар», який є стороною за договором оренди № 32BA-14 від 15.07.2014 в якості орендаря, передає «новому орендарю» свої права та обов`язки сторони по договору та документах, складених з метою досягнення цілей, викладених в ньому, надалі - договір, а «новий орендар» їх приймає і є правонаступником «орендаря» по договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014 та додаткових угод до нього.

Пунктом 2 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 визначено, що в момент підписання цього договору «орендар» передає «новому орендар» все нерухоме майно відповідно до договору оренди № 32BA-14 від 15.07.2014, а саме: м. Київ, вул. Половецька, 49, учбовий корпус літ. «В», 2 поверх, загального площею 45,1 кв.м., що надано під офіс, та приміщення учбового корпусу літ. «В» (підвал), загального площею 14,8 кв.м., що надано під склад.

Відповідно до п. 3 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020, «орендодавець» не заперечує і дає свою безумовну згоду на передачу «орендарем» «новому орендарю» своїх прав та обов`язків по договору і визнає останнього належним правонаступником «орендаря» по договору і повноправного стороною договору з правами і обов`язками, передбаченими договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 4 договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020, права та обов`язки по договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014 переходять від «орендаря» до «нового орендаря» в момент укладення цього договору.

30.11.2020 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП" укладено договір № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509\2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, відповідно до розділу 2 якого сторона 2 (відповідач) зобов`язана компенсувати стороні 1 (позивач) плату за землю з ПДВ, в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений стороною 1 з ПДВ в залежності від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід`ємного частиною договору (додаток №l до договору). Сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1. У випадку збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, який переданий в оренду, розмір витрат (плати на землю), які сторона 2 компенсує стороні 1, підлягає обов`язковому перегляду та погодженню сторонами договору. У випадку зміни органами місцевого самоврядування ставки податку для об`єкту нерухомого майна який переданий в оренду, розмір витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), які сторона 2 компенсує стороні 1, підлягає обов`язковому перегляду та погодженню сторонами договору.

За змістом п. 3.3. вказаного договору, сторона 2 зобов`язана, зокрема, своєчасно та в повному обсязі компенсувати (відшкодовувати) витрати (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) стороні 1 на утримання орендованого майна.

Також сторонами до вказаного договору укладено додаток № 1, в якому наведений розрахунок компенсації витрат (плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна загальною площею 59,9 м2, що передається позивачем в оренду відповідачу з 01.09.2020, відповідно до якого компенсація витрат, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 283,21 грн на місяць, а компенсації плати за землю складає 237,92 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, сторони погодили, що, у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року до 6 000,00 грн, та враховуючи, що її розмір застосовується при розрахунку компенсації плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сторони домовились внести зміни до додатку 1 до договору №067-620\2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди від 01.10.2020 до договору оренди №32ВА-14 від 15.07.2014 в частині розрахунку компенсації витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна та викласти додаток 1 до договору №067-620\2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди від 01.10.2020 до договору оренди №32ВА-14 від 15.07.2014 в новій редакції.

Таким чином сторони визначили, що компенсація витрат, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки складає 359,40 грн на місяць, а компенсації плати за землю складає 237,92 грн.

Умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.01.2021. ???Додаткова угода не змінює інших умов договору №067-620\2020 від 30.11.2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна та є його невід`ємною частиною (п. 2 - 3 додаткової угоди № 1).

Позивач вказує, що відповідачу було виставлено рахунки на оплату послуг з оренди, однак останній вказані рахунки не оплатив, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> виникла перед позивачем заборгованість зі слпати орендних платежів у розмірі 26 638,51 грн.

Також позивач зазначає, що відповідач також не виконує вимоги договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 3 278,15 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який діє і до тепер. Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, а відтак, на думку відповідача, він є звільненим від орендної плати.

Також відповідач вказує, що засновником позивача є Державний концерн "Укроборонпром", а тому, на думку відповідача, майно, яке є об`єктом оренди має державну форму власності, а тому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, відповідач звільнений від сплати оренди за період з 24.02.2022 по 30.09.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 15.07.2014 за актом приймання-передачі майна, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору в строкове платне користування наступні нежилі приміщення, які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Половецька, 49, учб. корпус літ. "В", 2 поверх, загальною площе 45,1 м2 та м. Київ, вул. Половецька, 49, учб. корпус літ. «В», підвал, загальною площею 14,8 м2.

Позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за договором оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014:

- № 699 від 23.02.2022 на загальну суму 3 602,36 грн;

- № 1299 від 26.05.2022 на загальну суму 7 904,60 грн;

- №1392 від 20.06.2022 на загальну суму 4 930,11 грн;

- №1574 від 20.07.2022 на загальну суму 5 082,93 грн;

- № 1741 від 22.08.2022 на загальну суму 5 118,51 грн.

Таким чином загальна вартість орендної плати, яку відповідач мав сплатити позивачеві за вказаними рахунками складає 26 638,51 грн.

Проте відповідач, в порушенням умов договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014 вказану суму орендної плати на користь позивача не перерахував, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за договором № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014:

- № 702 від 23.02.2022 на загальну суму 490,65 грн;

- № 1302 від 26.05.2022 на загальну суму 995,54 грн;

- №1395 від 20.06.2022 на загальну суму 597,32 грн;

- №1577 від 20.07.2022 на загальну суму 597,32 грн;

- № 1744 від 22.08.2022 на загальну суму 597,32 грн.

Таким чином загальна вартість плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які відповідач мав сплатити позивачеві за вказаними рахунками складає 3 278,15 грн.

Проте відповідач, в порушенням умов договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, вказану суму компенсаційних витрат на користь позивача не перерахував, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п. 3.2. договору № 32ВА-14 від 15.07.2014, орендна плата перераховується «орендарем» «орендодавцю» не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку «орендодавця». Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.2. договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1.

Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 26 638,51 грн та суми компенсаційних витрат у розмірі 3 278,15 грн сторонами спору до суду не подано.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, в яких останній вказує, що у позивача була відсутня підстава для нарахування компенсації податку на землю та податку на нерухоме майно та виставлення відповідних рахунків посилаючись на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 та перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки, як вбачається з вказаного наказу, датою виникнення можливих бойових дій у м. Київ є 24.02.2022, а датою припинення можливих бойових дій є 30.04.2022, однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не просить стягнути з відповідача орендну плату та суму компенсації витрат за вказаний період.

Також суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що об`єкт оренди належить до державної власності, оскільки позивач є юридичною особою приватного права, самостійно відповідає за свої зобов`язання всім своїм майном, не несе відповідальності за зобов`язання акціонера та держави та відповідно до п. 6.1. Статуту є власником всього майна, вартість якого відображається в балансі товариства та здійснює стосовно майна, власником якого являється, права володіння, користування та розпорядження, а відтак дія постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 на дані правовідносини не поширюється.

Відповідач також вказує, що листом № 19 від 01.07.2022 та листом № 19 від 10.09.2022 звертався до позивача з проханням припинити дію договорів оренди та запрошував позивача для складання актів повернення-приймання майна з оренди, однак судом встановлено, що будь-яких доказів направлення чи доказів вручення вказаних листів матеріали справи не містять, а відтак судом такі доводи відхиляються у зв`язку з недоведеністю.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з початком воєнної агресіє російської федерації проти України і введенням воєнного стану, а тому він частково звільняється від свого зобов`язання зі сплати орендної плати та відповідальності за порушення свого зобов`язання.

Однак, суд з вказаним твердженням погодитися не може з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 5.1. - 5.3. розділу 5 договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку. Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним законодавством України. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві ні суду.

У зв`язку з наведеним судом відхиляються твердження відповідача про невиконання договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 26 638,51 грн та суми компенсаційних витрат у розмірі 3 278,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 879,58 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 2 879,58 грн інфляційних втрат, відповідно за визначений позивачем період.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.4. договору № 32ВА-14 від 15.07.2014 встановлено, що в разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати «орендар» сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.

Відповідно до п. 4.3. договору № 067-620/2020 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору переуступки права оренди нерухомого майна № 067-509/2020 від 01.10.2020 до договору оренди № 32ВА-14 від 15.07.2014, у разі порушення термінів оплати платежів, визначених в п. 2.1. 2.2. договору, сторона 2 на вимогу сторони і зобов`язана сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, при укладанні договорів, сторони визначили відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 041,12 грн підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЛАСКА-ГРУП"</a> (04213, м. Київ, пр. Івасюка Володимира, буд. 50, кв. 29, ідентифікаційний код 40332473) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10, ідентифікаційний код 14307699) 26 638 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн 51 коп. заборгованості з орендної плати, 3 278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) грн 15 коп. заборгованості з компенсаційних витрат, 2 879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 58 коп. інфляційних втрат, 7 041 (сім тисяч сорок одна) грн 12 коп. пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко