Рішення

від 12.09.2023 по справі 910/14621/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2023Справа № 910/14621/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14621/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС"</a>;

про стягнення 140 441,96 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС"</a> 140 441,96 грн, з яких: заборгованість по гарантії у розмірі 103 911,60 грн, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 28081,12 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 3 194,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2022 у справі № 910/20728/20 було стягнуто з позивача на користь Міністерства оборони України, зокрема, суму гарантійного платежу за банківською гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 27.08.2018 у розмірі 103 911,60 грн, а тому позивач має право вимоги до боржника (принципала) на стягнення коштів за гарантією відповідно до положень статей 560, 563, 569 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків.

До господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/14621/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.02.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14621/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС"</a>: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС"</a> (далі також - відповідач, принципал) було учасником відкритих торгів № UA2018-07-19-001712-b, які проводились Міністерством оборони України (далі - бенефіціар). Умовами тендерної документації передбачався обов`язок учасників закупівлі надати забезпечення тендерної пропозиції у вигляді безвідкличної гарантії в розмірі 103 911,00 грн.

27.08.2018 Публічне акціонерне товариство "АЙБОКС БАНК" (далі також - позивач, гарант, банк) видав відповідачу гарантію шляхом укладення договору про надання банківської гарантії № 4681-0818/PRG5.1v (далі - договір банківської гарантії) та прийняв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання здійснити бенефіціару платіж в сумі 103 911, 00 грн у випадку настання обставин, які передбачені цією гарантією.

Зобов`язання у банку за договором про надання банківської гарантії виникають у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору, який буде укладено між бенефіціаром та принципалом, згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій № 75/447/2 від 08.08.2018, відповідно до оголошення № UA2018-0719-001712-b, опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу.

28.08.2018 муж Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС" було укладено договір поставки № 286/2/18/83 (далі - договір поставки).

15.01.2018 Міністерство оборони України звернулось до Публічного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" з вимогою № 286/8/7051 про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018.

Вимогу Міністерство оборони України було обґрунтовано тим, що настав гарантійний випадок, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХ СИСТЕМС" було порушено умови виконання договору № 286/2/18/83 від 28.08.2018 в частині строків поставки товару, а відтак Міністерство оборони України отримало право вимагати від позивача виплату за банківською гарантією.

Позивачем у задоволенні вимоги № 286/8/7051 від 26.12.2018 було відмовлено через її неналежне подання та відсутність доказів порушення умов договору поставки №286/2/18/83 від 28.08.2018.

31.12.2020 від Військової прокуратури Київського гарнізону надійшла копія позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" про стягнення суми банківської гарантії в інтересах Міністерства оборони України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2022 у справі № 910/20728/20, підтверджено факт настання гарантійного випадку за банківською гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018 та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" на користь Міністерства оборони України 109 166,60 грн, з яких сума гарантійного платежу за банківською гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018 у розмірі 103 911,60 грн, витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 102,00 грн та сума судового збору за подання апеляційної скарги на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері у розмірі 3 153,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду та умов гарантії № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018 позивачем у вказаній справі 14.12.2022 було сплачено на користь Міністерства оборони України 109 166,60 грн, з яких сума гарантійного платежу за банківською гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018 у розмірі 103 911,60 грн, витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 102,00 грн та сума судового збору за подання апеляційної скарги на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері у розмірі 3 153,00 грн. (докази наявні в матеріалах справи).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Гарантія, у відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Суд вказує, що факти виникнення зобов`язання у банку сплатити суму гарантії на вимогу бенефеціара через порушення зобов`язань принципалом, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального України.

Судом встановлено, що 22.12.2022 за допомогою поштового зв`язку позивачем було надіслано лист-вимогу про погашення заборгованості № 5335/12-12 від 22.12.2022 на фактичну адресу Принципала: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26.

19.09.2022 на адресу боржника було відправлено повторно лист-вимогу про погашення заборгованості № 3631/12-01 від 19.09.2022, який був отриманий відповідачем.

29.11.2022 за допомогою поштового зв`язку позивачем було надіслано лист-вимогу про погашення заборгованості № 4117/012-01 від 29.11.2022 на фактичну адресу Принципала: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, який не був вручений відповідачеві.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду докази сплати суми гарантії позивачу, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 103 911,60 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 28 081,12 грн інфляційних втрат та 3 194,24 грн трьох процентів річних.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28 081,12 грн інфляційних втрат та 3 194,24 грн трьох процентів річних.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Вимоги про стягнення з відповідача 5 255,00 грн, що становлять суми судового збору (2 102,00 грн + 3 153,00 грн), сплачених позивачем на виконання рішення Господарського суду міста Києві від 12.08.2021 у справі № 910/20728/20 та за розгляд справи в апеляційній інстанції задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Зі змісту вищенаведених положень вбачається, що судовим збором є плата особи за подання до суду, зокрема, позовної заяви та апеляційної скарги яка не відноситься до способів забезпечення виконання матеріально-правових зобов`язань контрагентів за договором, а відтак і не може бути включена до складу спірної суми сплаченої позивачем гарантії.

Суд вказує, що гарантією № 4681-0818/PRG5.1v від 28.08.2018 не передбачено права гаранта збільшити розмір зворотної вимоги до боржника понад суму гарантії.

Витрати ж по сплаті кредиторові сум судового збору пов`язані з поведінкою самого гаранта, який несвоєчасно виконав прийняте ним зобов`язання, за які боржник в силу вимог закону та умов договору між ними відповідальності не несе.

Таким чином, у відповідача відсутній обов`язок сплатити на користь позивача суму, що перевищує обумовлений між сторонами конкретний розмір гарантії - 103 911,00 грн, а також суми втрат від прострочення її оплати боржником (принципалом).

За таких обставин у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ СИСТЕМС"</a> (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 16282325) на користь Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9а, ідентифікаційний код 21570492) 103 911 (сто три тисячі дев`ятсот одинадцять) грн 60 коп. заборгованості, 28 081 (двадцять вісім тисяч вісімдесят одна) грн 12 коп. інфляційних втрат, 3 194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) грн 24 коп. трьох процентів річних та 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн 21 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко