Рішення

від 05.09.2023 по справі 910/6842/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2023Справа № 910/6842/23

За позовом Акціонерного товариства "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до Приватного підприємства "Соло-СВ"

про стягнення 927 581,38 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

представники сторін:

від позивача: Фісенко Я. О.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Акціонерне товариство "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - АТ "ЗЗБК імені Світлани Ковальської", позивач) до Приватного підприємства "Соло-СВ" (далі - ПП "Соло-СВ", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 696 807,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки залізобетонних виробів № Р 2021/12/130 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові АТ "ЗЗБК імені Світлани Ковальської" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 364 854,78 грн., пеню у сумі 239 665,88 грн., інфляційні втрати у сумі 44 353,67 грн., 10 % річних у сумі 47 933,17 грн., що разом становить 1 696 807,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.06.2023. Вказана ухвала була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02223, м. Київ, вул. Райдужна, 4.

Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

До початку розгляду справи по суті (08.08.2023) представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій вказав про сплату відповідачем основного боргу у сумі 769 226,12 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з ПП "Соло-СВ" решту заявлених позовних вимог, а саме: основний борг у сумі 595 628,66 грн., пеню у сумі 239 665,88 грн., інфляційні втрати у сумі 44 353,67 грн., 10 % річних у сумі 47 933,17 грн., що разом становить 927 581,38 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду, має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті на 05.09.2023.

У судовому засіданні 05.09.2023 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 05.09.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021 між АТ "ЗЗБК ім. Світлани Ковальської" (постачальник) та ПП "Соло-СВ" (покупець) був укладений договір поставки № Р 2021/12/130 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити залізобетонні вироби (товар) в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється покупцю на підстав погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки. Датою поставки товару є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника (п. 2.2 договору).

Поставка товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2020 - склад постачальника, за адресами, визначеними у договорі. Конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну та документ, що підтверджує якість товару. При цьому ТТН та документ, що підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 днів з дати її отримання.

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює 50 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з дати отримання рахунку, остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 29.12.2022 (п. 9.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 1 380 703,26 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 18.11.2022, від 21.11.2022, від 23.11.2022, від 24.11.2022, від 25.11.2022, від 02.12.2022, від 05.12.2022, від 08.12.2022, від 12.12.2022, від 13.12.2022, від 15.12.2022, від 17.12.2022, від 19.12.2022, від 20.12.2022, від 22.12.2022, від 27.12.2022.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 785 074,60 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за період з 02.05.2023 по 11.07.2023, актами звіряння з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, а також письмовими поясненнями представника позивача.

Отже, у відповідача за договором поставки залізобетонних виробів № Р 2021/12/130 від 29.12.2021 виникла заборгованість у сумі 595 628,66 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 595 628,66 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 239 665,88 грн. за період з 29.11.2022 по 27.04.2023 за прострочення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з п. 5.3 договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.3 договору сторони погодили, що нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Отже, суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафних санкцій відповідно до наведених положень закону та договору, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 233 718,00 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки при розрахунку пені ним не враховано положення п. 4.3 договору стосовно оплати відповідачем за поставлений товар протягом 10-ти банківських, а не календарних днів, як вважає позивач.

Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 44 353,67 грн. та 10 % річних у сумі 47 933,17 грн. за період з 29.11.2022 по 27.04.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.3 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику 10 % річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 10 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 44 353,67 грн. та 10 % річних у сумі 46 743,60 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач з підстав, визначених судом при розрахунку про стягнення пені.

Також позивач заявив вимогу про необхідність зазначення в рішенні суду вказівки щодо нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування. Проте, така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних; по-друге, наведені норми не передбачають їх застосування для нарахування інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги АТ "ЗЗБК ім. Світлани Ковальської" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просив повернути йому судовий збір внаслідок зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позов АТ "ЗЗБК ім. Світлани Ковальської" про стягнення 927 581,38 грн. (зменшених позовних вимог) був оплачений позивачем судовим збором в сумі 25 452,11 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2191 від 23.05.2023, тобто у більшому розмірі, ніж визначено законом (13 913,72 грн.).

За таких обставин з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 11 538,39 грн. (25 452,11 грн. - 13 913,72 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"до Приватного підприємства "Соло-СВ" про стягнення заборгованості у сумі 927 581,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Соло-СВ" (02223, м. Київ, вул. Райдужна, 4, ідентифікаційний код 37035306) на користь Акціонерного товариства "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, ідентифікаційний код 05523398) основний борг у сумі 595 628 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 66 коп., пеню у сумі 233 718 (двісті тридцять три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 44 353 (сорок чотири тисячі триста п`ятдесят три) грн. 67 коп., 10 % річних у сумі 46 743 (сорок шість тисяч сімсот сорок три) грн. 60 коп., судовий збір у сумі 13 806 (тринадцять тисяч вісімсот шість) грн. 66 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повернути Акціонерному товариству "Завод Залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, ідентифікаційний код 05523398) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 538 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 39 коп., сплачений платіжною інструкцією № 2191 від 23.05.2023, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 13 вересня 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.