Рішення

від 01.09.2023 по справі 911/1713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1713/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Громадської організації «Українська стрілецька асоціація»

про стягнення 211 732,36 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовною заявою до Громадської організації «Українська стрілецька асоціація» про стягнення 211 732,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 129/КЕС від 24.07.2017 року в частині сплати орендної плати. У зв`язку із цим керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з відповідача 135 032,64 грн основного боргу, 8 364,40 грн штрафу та 68 335,31 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2023 було відкрито провадження у справі № 911/1713/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачам для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Деревлянська, буд. 13, офіс 332, м. Київ, 04119.

Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомлення, наявним у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.06.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 18.08.2023 до 31.08.2023 включно перебувала у відпустці, тому рішення ухвалене судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для представництва інтересів держави при використанні орендованого майна державної власності.

Так Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону встановлено, що 24.07.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Громадською організацією «Українська стрілецька асоціація» укладено договір оренди № 129/КЕС індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до предмета договору якого орендодавець передає в тимчасове користування, а орендар приймає в тимчасове строкове платне користування державне нерухоме майно стрілецький тир, загального площею будівлі 534,7 м.кв. з прилеглою земельною ділянкою для проведення навчань площею 15930,4 м.кв. за адресою: 07301, Київська область м. Вишгород вул. ім. генерала Кульчицького, буд. 1 Військова частина НОМЕР_1 НГУ, та перебуває на балансі у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2017 і становить за незалежною оцінкою 873 400,00 грн без врахування ПДВ.

Як зазначає прокурор, із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, 24.02.2022 орендодавець та орендар уклали додаткову угоду до договору, доповнивши його пунктом 3.12 «До закінчення терміну воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» припинити нарахування орендної плати».

Пізніше, 01.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду до договору, доповнивши його пунктом 3.13 в наступній редакції: «Здійснити нарахування орендної плати орендарю з 01.06.2022 у зв`язку із поновленням тимчасового користування майном орендодавця з 01.06.2022».

Прокурор посилається на той факт, що за час дії вказаного договору, відповідач систематично не виконував його умови, чим допустив збільшення заборгованості за оренду нерухомого майна. На підтвердження вказаного прокурор долучив письмову претензію Військової частини НОМЕР_1 № 1/27/13/5-1717 від 23.12.2022 на суму 110 671,72 грн.

Як зазначає прокурор, відповідач належним чином на претензію не відреагував, відповідних заходів щодо сплати заборгованості не вжив, як до надіслання йому письмової претензії, так і після її отримання, що є свідомим порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умов Договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017 (із подальшими змінами).

Таким чином, за ствердженням прокурора, відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого у нього станом на 01.06.2023 наявна загальна заборгованість за договором оренди № 129/КЕС в загальній сумі 135 032,64 грн. Заборгованість ГО «Українська стрілецька асоціація» перед Військовою частиною НОМЕР_1 згідно Договору по компенсації земельного податку відсутня.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою, прокурор посилається на те, що порушення вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна», які спричинені невиконанням умов договору оренди № 129/КЕС (із подальшими змінами), перешкоджає належним чином фінансувати першочергові потреби військового підрозділу Національної гвардії України, підриває забезпечення обороноздатності та територіальної цілісності держави, а тому безпосередньо порушує інтереси держави, яка гарантує належну оборону України, захист її суверенітету.

З урахуванням викладеного, за ствердженням прокурора, ГО «Українська стрілецька організація», в порушення вищезазначених вимог законодавства не виконано умови пп. 5.3, 5.8, 5.9, 6.1 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.07.2017 за № 129/КЕС (із подальшими змінами), що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Прокурор наголошує, що вищевказане, у свою чергу, спричиняє неефективне використання об`єкта державної власності та, як наслідок, значною мірою позбавляє орендодавця того прибутку, на який він розраховував при укладенні договору оренди на вказаний об`єкт оренди. Також, на думку прокурора, безоплатне (з наявною заборгованістю) використання даного майна відповідачем, перешкоджає реалізації завдань, які спрямовані на підтримку військової частини та економіки держави в цілому, яка зазнає значних втрат через війну, що триває на даний час. Враховуючи те, що порушення відповідачем умов договору є істотним та систематичним, наявні всі законні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості допущеної за використання орендованого майна.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону було скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 запит № 20вих22 від 31.01.2023 про стан заборгованості за договором оренди №129/КЕС індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності та про вжиті заходи представницького характеру зі сторони військового формування (копія наявна в матеріалах справи).

У відповідь на запит, Військова частина НОМЕР_1 направила відповідь № 1/27/13/6-327 від 13.02.2023, у якій повідомила, що вживалися заходи представницького характеру до орендаря з метою стягнення з останнього заборгованості, зокрема направлялася претензія про сплату заборгованості.

Таким чином, оскільки уповноваженим на захист інтересів держави органами вжито недостатніх заходів щодо усунення порушень під час використання орендованого майна державної власності, Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України про стягнення з відповідача 135 032,64 грн основного боргу, 8 364,40 грн штрафу та 68 335,31 грн пені.

Щодо наявності підстав для звернення саме прокурора до суду в інтересах позивачів, господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» до складу Національної гвардії України, зокрема, входять, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри).

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист ї суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України, зокрема, є захист конституційного ладу України, цілісності й території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Для захисту порушеного права Військова частина НОМЕР_1 через уповноважені особи вправі виступати стороною в суді, оскільки згідно із вимог ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому установи та зобов`язаний вживати заходів до відшкодування заподіяних збитків у відповідності із законом.

Відповідно до Положення про Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 25 квітня 2022 року № 250, Військова частина НОМЕР_1 , поміж іншого, здійснює господарську діяльність відповідно до законодавства України, укладає цивільно-правові та господарські договори (контракти) відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із розділом III п. 5 ч. 6 зазначеного Положення, командир військової частини укладає відповідно до чинного законодавства України договори (контракти) від імені військової частини.

Пункт 9 Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України передбачає, що самопредставництво військової частини в судових процесах здійснює командир військової частини або юридична особа (підрозділ) військової частини.

Також, за військовою частиною з метою забезпечення її діяльності, якісного виконання завдань і функцій закріплюються в установленому порядку на праві оперативного управління будинки, споруди, передавальні пристрої, усі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо (п. З розділу V Положення).

Як зазначає прокурор, неналежне виконання зобов`язань за договорами, укладеними з Національною гвардією України в особі військових частин, виливає на рівень їх матеріально-технічного забезпечення, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення конституційних основ України.

Судом встановлено, що 31.01.2023 Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону було скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 запит № 20вих22 від 31.01.2023 про стан заборгованості за договором оренди №129/КЕС індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності та про вжиті заходи представницького характеру зі сторони військового формування (копія наявна в матеріалах справи).

У відповідь на запит, Військова частина НОМЕР_1 направила відповідь № 1/27/13/6-327 від 13.02.2023, у якій повідомила, що вживалися заходи представницького характеру до орендаря з метою стягнення з останнього заборгованості, зокрема направлялася претензія про сплату заборгованості.

Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону було направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 лист № 67вих23 від 17.04.2022 з пропозицією щодо самостійного звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором та повідомлено, що у разі не звернення до суду самостійно, спеціалізованою прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист інтересів держави в особі Військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення зазначених коштів до бюджету, шляхом пред`явлення до суду відповідної позовної заяви на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідь на вищезазначений лист спеціалізованої прокуратури, Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано лист № 1/27/12-1690 від 22.05.2023, відповідно до змісту якого повідомлено, що пред`явлення позовної заяви до відповідача ГО «Українська стрілецька асоціація» не видається можливим у зв`язку із тим, що фінансові ресурси військового формування, які могли бути виділені на сплату судового збору, є обмеженими.

З урахуванням вищезазначеного, Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону листом № 441вих-23 від 15.05.2023 проінформовано Військову частину НОМЕР_1 та листом № 442вих-23 від 17.05.2023 Головне управління Національної гвардії України про порушення вимог законодавства та про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки уповноваженим органом в особі Військової частини НОМЕР_1 , що входить до складу Національної гвардії України, вжито недостатніх заходів щодо усунення порушень під час використання орендованого майна державної власності, Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).

По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Абзацом 2 частини 5 статті 53 ГПК України унормовано, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначає прокурор, із моменту несвоєчасної сплати орендної плати Громадською організацією «Українська стрілецька асоціація» та направлення Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на адресу останнього претензії 23.12.2023, ні Головне управління Національної гвардії України, ні Військова частина НОМЕР_1 до суду з позовом про стягнення заборгованості не звернулись.

Таким чином. оскільки уповноваженим на захист інтересів держави органами вжито недостатніх заходів щодо усунення порушень під час використання орендованого майна державної власності, Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані, як і підстави представництва інтересів держави в особі позивачів.

Звертаючись до суду із даним позовом, керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону зазначає, що Громадська організація «Українська стрілецька асоціація», в порушення умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 129/КЕС від 24.07.2017 року, не в повному обсязі сплачував орендну плату. Внаслідок чого станом на 01.06.2023 у відповідача наявна заборгованість за договором оренди № 129/КЕС в загальному розмірі 135 032,64 грн.

Дослідивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.07.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ (далі орендодавець, позивач-2) та Громадською організацією «Українська стрілецька асоціація» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 129/КЕС (далі договір), за змістом п. 1.1 орендодавець передає в тимчасове користування, а орендар приймає в тимчасове строкове платне користування державне нерухоме майно стрілецький тир (далі майно), загальною площею будівлі 534,7 м.кв. з прилеглою земельною ділянкою для проведення навчань площею 15930,4 м.кв. за адресою: 07301, Київська область м. Вишгород вул. ім. генерала Кульчицького військова частина 3027 НГУ, та перебуває на балансі у військовій частині НОМЕР_1 НГУ (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2017 року і становить за незалежною оцінкою 873 400,00 грн без врахування ПДВ.

За змістом п. 1.2 вказаного правочину, майно передається в оренду з метою надання безкоштовних навчальних та тренувальних послуг з бойової стрільби з метою вдосконалення стрілецьких навичок та підвищення рівня професійних знань особового складу Національної гвардії України, (тренування) членів Асоціації та організації (проведення) військових і спортивних змагань зі стрілецьких видів спорту.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з пп. 2.3, 2.4 договору, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 р. 10 917,50 грн. У разі якщо орендар визначений за результатами конкурсу на право оренди державного майна, цей пункт викладається в такій редакції:

« 3.1 Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку станом на (місяць) 28.02.2017 р. 10 917,50 грн.»

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем на спеціальний рахунок орендодавця органі Держказначейської служби м. Київ щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету га балансоутримувачу.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 встановлено, що орендар зобов`язується, використовувати орендоване майно відповідно до призначення та умов договору (п. 5.1 договору); протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних, платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. п. 3.9 цього Договору) (п. 5.2 договору); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату орендодавцю (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору в редакції Додаткової угоди від 23.06.2020 до договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з « 24» 06.2020 р. до « 24» 05.2023 р. включно.

Судом встановлено, що 24.02.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ та Громадською організацією «Українська стрілецька асоціація» було укладено Додаткову угоду до договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017, в п. 1 якої сторони дійшли згоди, що орендодавець та орендар у зв`язку з прийнятою Постановою КМУ від 03.06.2020 року № 483, а саме пп. 3 п. 127, з 24.02.2022 року, допускається вносити зміни до договору оренди щодо зменшення суми орендної плати (тимчасове припинення її нарахування тощо) протягом строку його дії у випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 24.02.2022 доповнено угоду таким пунктом: « 3.12. До закінчення терміну воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» припинити нарахування орендної плати».

Ця угода вступає в силу моменту її підписання сторонами і діє впродовж вказаного терміну в договорі. Вказана додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

В подальшому, 01.09.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017, за змістом п. 1 якої доповнено угоду таким пунктом: « 3.13. Здійснити нарахування орендної плати орендарю з 01.06.2022 у зв`язку з поновленням тимчасового користування майном орендодавця з 01.06.2022».

Ця угода вступає в силу з 01.09.2022 і діє впродовж вказаного терміну в договорі. Вказана додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 129/КЕС від 24.07.2017 року, не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого, станом на 01.06.2023, у останнього наявна заборгованість за договором в загальній сумі 135 032,64 грн.

Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 зверталась до відповідача з претензією № 1/27/13/5-1717 від 23.12.2022 по договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017 р., якою повідомила відповідача, що станом на 21.12.2022 за ГО «Українська стрілецька організація», як орендарем, рахується заборгованість у розмірі 110 671,72 грн. Претензією Військова частина НОМЕР_1 вимагала відповідача до 30.12.2022 здійснити розрахунки за договором в сумі 110 671,72 грн. Також претензією повідомлено, що у випадку невиконання вимоги, просив вважати договір розірваним з 30.12.2022, підготувати та надати на адресу військової частини акт приймання-передачі про повернення майна (копія претензії наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищезазначену претензію № 1/27/13/5-1717 від 23.12.2022 нарочно 24.12.2022, про що свідчить підпис голови правління ГО «Українська стрілецька організація» на вказаній претензії. Однак, відповіді на претензію відповідач не направив, заборгованість за договором не сплатив. Протилежного суду не доведено.

У зв`язку із вищенаведеним керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з відповідача орендної плати за договором за період грудень 2021, січень-лютий 2022 та червень-грудень 2022 року в загальній сумі 135 032,64 грн, а також заявлено до стягнення 8 364,40 грн штрафу та 68 335,31 грн пені, нарахованих на підставі пп. 3.8 та 3.7 договору відповідно.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 129/КЕС від 24.07.2018 та усі додаткові угоди до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відносини сторін даного договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ч. 1-4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Як було встановлено судом вище, 24.02.2022 між позивачем-2 та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017, в п. 1 якої сторони дійшли згоди, що орендодавець та орендар у зв`язку з прийнятою Постановою КМУ від 03.06.2020 року № 483, а саме пп. 3 п. 127, з 24.02.2022 року, допускається вносити зміни до договору оренди щодо зменшення суми орендної плати (тимчасове припинення її нарахування тощо) протягом строку його дії у випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 24.02.2022 доповнено угоду таким пунктом: « 3.12. До закінчення терміну воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» припинити нарахування орендної плати».

В подальшому, 01.09.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017, за змістом п. 1 якої доповнено угоду таким пунктом: « 3.13. Здійснити нарахування орендної плати орендарю з 01.06.2022 у зв`язку з поновленням тимчасового користування майном орендодавця з 01.06.2022».

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати на підставі договору та з урахуванням додаткових угод від 24.02.2022 та 01.09.2022, було припинене та у період з 24.02.2022 до 31.05.2022 року включно не здійснювалось.

Як зазначає прокурор, внаслідок неналежного виконання Громадською організацією «Українська стрілецька асоціація» умов договору в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендних платежів, у відповідача станом на 01.06.2023 наявна заборгованість за договором оренди № 129/КЕС за період грудень 2021, січень-лютий 2022 та червень-грудень 2022 року в загальній сумі 135 032,64 грн.

Заперечень відповідача щодо здійснення нарахування орендної плати з 01.06.2022, як і заперечень щодо користування орендованим майном з 01.06.2022 року матеріали справи не містять.

Судом було встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 звернулась до відповідача з претензією № 1/27/13/5-1717 від 23.12.2022 по договору оренди № 129/КЕС від 24.07.2017 р., якою повідомила відповідача, що станом на 21.12.2022 за ГО «Українська стрілецька організація», як орендарем, рахується заборгованість у розмірі 110 671,72 грн. Претензією Військова частина НОМЕР_1 вимагала відповідача до 30.12.2022 здійснити розрахунки за договором в сумі 110 671,72 грн.

Однак, відповіді на претензію відповідач не направив, заперечень щодо наявної заборгованості не висловив, заборгованість за договором у строки, визначені претензією, не сплатив. Протилежного суду не доведено.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було зазначено раніше та передбачено сторонами в пункті 3.6 договору, що орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем на спеціальний рахунок орендодавця органі Держказначейської служби м. Київ щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, умови договору та приписи чинного законодавства, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за період грудень 2021, січень-лютий 2022 та червень-грудень 2022 року в загальній сумі 135 032,64 грн є таким, що настав.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати в сумі 135 032,64 грн за спірний період. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати орендної плати до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених прокурором не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 135 032,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

За змістом п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, у разі якщо орендарем є суб`єкт господарювання, що належить до державного сектору економіки, у інших випадках у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Прокурор, керуючись пп. 3.7, 3.8 договору, нарахував та заявив вимогу щодо стягнення з відповідача 8 364,40 грн штрафу та 68 335,31 грн пені у зв`язку із несвоєчасним здійсненням оплати орендних платежів.

Наразі суд зазначає, що прокурором не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання щодо нарахування пені з огляду на таке.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже було встановлено судом раніше, та погоджено сторонами в п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем на спеціальний рахунок орендодавця органі Держказначейської служби м. Київ щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Проте, прокурором при здійсненні розрахунку не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, прострочення за орендним платежем за грудень 2021 почалось 18.01.2022 (останній день оплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном оплати є 17.01.2022); за вересень 2022 почалось 18.10.2022 (останній день оплати припадає на суботу, тому кінцевим терміном оплати є 17.10.2022); за грудень 2022 почалось 17.01.2023 (останній день оплати припадає на неділю, тому кінцевим терміном оплати є 16.01.2023).

Крім того, у разі часткових оплат за орендними платежами, якщо період нарахування припиняється частковою оплатою, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування пені.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням дат виникнення прострочення та здійснених оплат, в межах розрахунку прокурора, з урахуванням умов договору, а також порядку розрахунків, визначеного в договорі, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 67 311,31 грн.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої суми штрафу, суд зазначає, що право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення зі сплати орендних платежів не менше ніж три місяців, що не спростовано відповідачем, то суд дійшов висновку про правомірність нарахування прокурором суми штрафу.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення зі сплати орендних платежів, враховуючи, що прострочення строків сплати орендних платежів склало не менше, ніж три місяці, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 160,63 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Українська стрілецька асоціація» (місцезнаходження: вул. Деревлянська, буд. 13, офіс 332, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 38930923) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 135 032,64 грн заборгованості по орендній платі, 8 364,40 грн штрафу та 67 311,31 грн пені.

3. Стягнути з Громадської організації «Українська стрілецька асоціація» (місцезнаходження: вул. Деревлянська, буд. 13, офіс 332, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 38930923) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (місцезнаходження: вул. Болбочана Петра, буд. 8, м. Київ, 01014;рахунок UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДСКУ м. Київ; код ЄДРПОУ 38347014) 3 160,63 грн судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко