Рішення

від 08.09.2023 по справі 914/2208/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2023 Справа № 914/2208/23

За позовом: ДП Магерівський військовий лісгосп, смт. Магерів, Жовківський р-н, Львівська обл.

до відповідача: ТзОВ Пан Форест, м. Стебник, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Домінік Петро Андрійович представник;

Від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ДП Магерівський військовий лісгосп, смт. Магерів, Жовківський р-н, Львівська обл. до відповідача ТзОВ Пан Форест, м. Стебник, Львівська обл. про стягнення 51 315,61грн. заборгованості, з якої: 42 176,38грн. основний борг, 7741,97грн. пеня, 464,52грн. 3% річних, 932,74грн. інфляційні втрати. У поданій позовній заяві позивач просить стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2684,00грн.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 08.09.2023 року на 09:40год.

В судове засідання 08.09.2023 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 08.09.2023 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (25.07.2023 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції. Одночасно суд зазначає, що 22.08.2023 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані відповідачу у справі за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві. Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення усіх учасників справи про судовий розгляд.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2023 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-3662-3, згідно із яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця необроблену деревину характеристики якого, кількість та вартість, а також строки поставки визначалися сторонами у договорі, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно оплатити на умовах, які вказані в даному договорі.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 223 621,43 грн. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару у повному обсязі, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 42 176,38грн.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача 42 176,38грн. основного боргу, яка залишилась неоплачена відповідачем проте підтверджена поданими доказами.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 7684,19грн. пені, 461,05грн. 3% річних, 932,74грн. інфляційних втрат та просить їх стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача 2684,00грн. судового збору.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Фактичні обставини справи.

09 лютого 2023 року між ДП Магерівський військовий лісгосп (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пан Форест (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-3662-3.

Згідно п. 1.1. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час Аукціону, яка відповідає умовам цього договору і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору.

Згідно п.п. 3.3; 3.6. Договору, за домовленістю сторін може бути погоджено інші умови поставки. Протягом 3 робочих днів з моменту отримання покупцем від продавця повідомлення про готовність партії товару до відвантаження та запрошення на відбір партії товару.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового свідоцтва №3662/090223/44347111/1 від 09 лютого 2023 року про результати аукціону та складає 608526,60грн.

Пунктом 4.4. договору визначено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості( кожної партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку протягом 5 банківських днів після отримання рахунку з урахуванням умов, визначених пунктом 4.2. Договору, якщо інше не передбачено сторонами згідно з пунктом 4.6. договору.

Згідно п. 4.6. Сторони можуть домовитися про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору продавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.6 договору. Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.

Пунктом 5.3. договору визначено, що датою передачі партії товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, що підтверджується та Товаро-транспортними накладними, а саме: товарно-транспортна накладна МОА № 561729 від 23.02.2023 року на суму 69 279,46грн.; товарно-транспортна накладна МОА № 561738 від 01.03.2023 року на суму 73779,23грн.; товарно-транспортна накладна МОА № 761259 від 02.03.2023 року на суму 80 562,74грн.

Відповідно до матеріалів справи, всього за період дії за Договором купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-3662-3 від 09.02.2023р., Покупцю було поставлено товар на загальну суму 223 621,43 грн.

Зі сторони Відповідача була лише часткова оплата за Договором на загальну суму 181 445,05грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 01.01.2023р.-19.05.2023р., відповідно до якого сума заборгованості відповідачем перед позивачем становить 42 176,38грн. та який підписаний та скріплений печатками обох юридичних осіб.

Відтак, у зв`язку з несвоєчасною та простроченою оплатою отриманого відповідачем товару, позивачем направлено на адресу відповідача 19.05.2023 року претензію №239 від 19.05.2023 року та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-19.05.2023р., з вимогою про оплату боргу, а в разі неоплати зазанчено про нарахуванням штрафних санкцій та звернення до суду.

Проте відповідач жодним чином не відреагував на претенізю, відтак станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором становить 42 176,38рн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу 7684,19грн. пені, 461,05грн. 3% річних, 932,74грн. інфляційних втрат, починаючи свій обрахунок з 02.03.2023 року.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов`язку щодо оплати за поставлений товар.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Одночасно суд зазначає, що сторони не засвідчили у договорі інший строк оплати, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання товару згідно із товарно-транспортна накладними відповідачем не заперечується, які належним чином підписані, скріплені печаткою та містяться в матеріалах справи. Крім того, відповідачем здійснювалась часткова проплата по договору за даними товарно-транспортними накладними, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023-19.05.2023р., який підписаний та скірплений печатками обох сторін та відповідно до якого сума боргу відповідача перед позивачем становить 42 176,38грн.

Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за товарно-транспортними накладними, які відповідно до умов Договору засвідчують реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами. Суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата по товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо повної оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у строк, визначений ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 42 176,38грн.

Матеріали даної справи не містять, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 42 176,38грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар та порушення строків щодо його оплати, Позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню у сумі 7741,97грн., починаючи свій обрахунок з 02.03.2023 року з дати поставки товару за товарно-транспортною накладною МОА № 761259 від 02.03.2023 року по 13.07.2023 рік.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п.7.4 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені з 02.03.2023 року (з дати поставки товару за товарно-транспортною накладною МОА № 761259 від 02.03.2023 року) по 13.07.2023 рік.

Одночасно суд зазначає, що сторони не засвідчили у договорі інший строк оплати, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Відтак, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування пені, які зазначені правильно, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 14 260,83грн., а в задоволенні решти пені слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, у розмірі 464,52грн. за період з 02.03.2023 року по 13.07.2023 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно суд зазначає, що сторони не засвідчили у договорі інший строк оплати, відтак строк оплати настає у покупця з моменту поставки товару в силу положень ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, строк нарахування 3% повинен обчислюватися з 03.03.2023 року, з наступного дня після поставки товару.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначено не правильний період прострочення грошового зобо`язання (з врахуванням ч.1 ст. 692 ЦКУ) та зазначено правильну суму від якої нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 461,05грн., в задоволенні решти 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати відповідачу за період з 02.03.2023 року по 31.05.2023 рік у сумі 932,74грн.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 932,74грн. інфляційних нарахувань, взявши період нарахування з 03.03.2023 березня 2023 по травень 2023 року включно, прийшов до висновку, що включення позивачем одного дня в суму обрахунку (з 02.03.2023 року) не вплинуло на загальну суму до стягнення, відтак перевіривши обрахунок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 932,74грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 7684,19грн. пені, 461,05грн. 3% річних та 932,74грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти пені та 3% річних слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2680,80грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пан Форест (82172, Львівська обл., м. Стебник, вул. Коцюбинського, 3, код ЄДРПОУ 44347111) на користь Державного підприємства Магерівський військовий лісгосп (80327, Львівська обл., Жовківський р-н, смт. Магерів, вул. Біла, 3, код ЄДРПОУ 43254126) 42 176,38грн. основного боргу, 7684,19грн. пені, 461,05грн. 3% річних, 932,74грн. інфляційних втрат та 2680,80грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2023 року.

Суддя Коссак С.М.